Сторона обвинувачення

Прокурор

Прокурор - це учасник кримінального провадження зі сторони обвинувачення, який обіймає посаду, передбачену статтею 15 За­кону України «Про прокуратуру», та здійснює нагляд за додержан­ням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, а також підтримує державне обвинувачення (п.п.

Прокурорами призначаються громадяни України, які мають вищу юридичну освіту, стаж роботи в галузі права від двох до де­сяти років залежно від посади та володіють державною мовою.

Процесуальне керівництво прокурором розглядається як орга­нізація процесу досудового розслідування, визначення напрямів розслідування, координація процесуальних дій, сприяння ство­ренню умов для нормального функціонування слідчих, забезпе­чення дотримання у процесі розслідування вимог законів України.

Підтримання державного обвинувачення в процесуальній дія­льності прокурора полягає в доведенні перед судом обвинувачення з метою забезпечення притягнення до кримінальної відповідаль­ності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.

Підставою участі прокурора в кримінальному провадженні є факт його перебування на відповідній посаді прокурора, а для про­курора як процесуального керівника - постанова керівника проку­ратури про визначення прокурора (групи прокурорів) у криміналь­ному провадженні.

Прокурор є єдиним учасником кримінального провадження, обов’язкова участь якого передбачається на всіх стадіях криміналь­ного процесу. Прокурор здійснює повноваження прокурора в кри­мінальному провадженні з його початку до завершення.

Система повноважень прокурора, визначена у ч. 2 ст. 36 КПК України, є доволі об’ємною і різноаспектною.

Слідчий

Слідчий - це учасник кримінального провадження зі сторони обвинувачення, який обіймає посаду в органі досудового розсліду­вання, передбаченого ч.

Законодавець, визначаючи поняття слідчого, включив до нього також і детектива як службову особу Головного підрозділу детективів, підрозділу детективів, відділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України.

Підставою участі слідчого в кримінальному провадженні є факт самостійного внесення ним відомостей про кримінальне пра­вопорушення до ЄРДР, а також визначення керівником органу до- судового розслідування його як слідчого у кримінальному прова­дженні.

Слідчий є процесуально самостійним учасником, який у своїй діяльності керується законом. Елементами процесуальної само­стійності слідчого є його право починати досудове розслідування, приймати процесуальні рішення у кримінальному провадженні й оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням. У КПК Укра­їни закріплено алгоритм дій слідчого у разі незгоди прокурора з його діями (непогодження прокурором клопотання слідчого до слі­дчого судді про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій чи негласних слідчих (розшукових) дій), а також визначив можливість слідчого оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність прокурора, прийняті або вчинені у відповідному досудовому провадженні.

Повноваження слідчого, що визначають його процесуальний статус, закріплено у ч. 2 ст. 40 КПК України. До них належать такі: починати досудове розслідування; проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії; доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповід­ним оперативним підрозділам; звертатися за погодженням із про­курором до слідчого судді з клопотаннями про застосування захо­дів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій; повідом­ляти за погодженням із прокурором особі про підозру; за результа­тами розслідування складати обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного харак­теру та подавати їх прокурору на затвердження; приймати процесу­альні рішення, зокрема щодо закриття кримінального провадження, та здійснювати інші повноваження, передбачені КПК України.

Керівник органу досудового розслідування

Відомче керівництво за діяльністю слідчих підрозділів органі­зовує керівник органу досудового розслідування. Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 3 КПК України ним є: начальник Головного слідчого управ­ління, слідчого управління, відділу, відділення органу Національ­ної поліції, органу безпеки та заступники зазначених посадових осіб, які діють у межах своїх повноважень, перший заступник або заступник Директора Державного бюро розслідувань, заступник директора територіального управління Державного бюро розслі­дувань, керівник Головного слідчого управління, слідчого управ­ління, відділу органу Державного бюро розслідувань, керівник Го­ловного підрозділу детективів, підрозділу детективів, відділу дете­ктивів органу Бюро економічної безпеки України, керівник Голов-

ного підрозділу детективів, підрозділу детективів, відділу детекти­вів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикоруп- ційного бюро України, а також заступники зазначених посадових осіб, які діють у межах своїх повноважень.

Керівник органу досудового розслідування організовує та здійснює досудове розслідування, користуючись при цьому повно­важеннями слідчого, а також виконує інші повноваження, передба­чені ч. 2 ст. 39 КПК України.

Під час дії воєнного стану керівник органу досудового розслі­дування має право своєю вмотивованою постановою, погодженою з керівниками відповідних органів досудового розслідування, утво­рювати міжвідомчі слідчі групи та визначати у їх складі старшого слідчого, який керуватиме діями інших слідчих.

Дізнавач

Дізнавач - це учасник кримінального провадження зі сторони обвинувачення, уповноважений здійснювати досудове розсліду­вання кримінальних проступків (п. 4-1 ч. 1 ст. 3 КПК України).

Для з’ясування відмінностей у компетенції дізнавача та слідчого необхідно звернутись до положень ст. 12 КК України, де визначено, що кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини. Відповідно, досудове розслідування кримінальних проступ­ків здійснює дізнавач, а досудове розслідування злочинів здійснює слідчий.

Процесуальним статусом дізнавача в Україні наділено службо­вих осіб підрозділів дізнання або уповноважених осіб інших підроз­ділів. Законодавець обмежився перелічуванням відповідних уста­нов (органи Національної поліції, органи безпеки, органи Бюро еко­номічної безпеки України, органи Державного бюро розслідувань, Національне антикорупційне бюро України), не визначивши при цьому, які особи і яких підрозділів є уповноваженими на здійснення дізнання.

Підставою участі дізнавача у кримінальному провадженні є факт самостійного внесення ним відомостей про кримінальне пра­вопорушення до ЄРДР, а також визначення керівником органу до- судового розслідування його як дізнавача у кримінальному прова­дженні.

Під час здійснення дізнання повноваження дізнавача прирів­нюються до повноважень слідчого з деякими винятками, зазначе­ними у главі 25 КПК України («Особливості досудового розсліду­вання кримінальних проступків»). Водночас дізнавача наділено до­датковими процесуальними можливостями на початковому етапі 45

досудового розслідування. Так, результати дії дізнавача щодо з’ясу­вання обставин вчинення кримінального проступку до внесення ві­домостей до ЄРДР, визначені у ч. 3 ст. 214 КПК України, можуть бути визнані процесуальними джерелами доказів. Зокрема, дізнавач до внесення відомостей в ЄРДР має право:

1) відібрати пояснення;

2) направляти особу для проведення медичного освідування;

3) залучати спеціаліста й отримувати від нього висновок, зні­мати показання технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйо­мки та відеозапису;

4) вилучати знаряддя і засоби вчинення кримінального про­ступку, речі й документи, що є безпосереднім предметом криміна­льного проступку, або які виявлено під час затримання особи, осо­бистого огляду або огляду речей.

Повноваження дізнавача визначено у ст. 40-1 КПК України. Діз- навач, як і слідчий, здійснюючи свої повноваження, є самостійним у своїй процесуальній діяльності.

Керівник органу дізнання

Відомче керівництво за діяльністю підрозділів дізнання здійс­нює керівник органу дізнання, яким, відповідно до п. 7-1 ч. 1 ст. 3 КПК України, є начальник підрозділу дізнання органу Національної поліції, органу безпеки, органу Бюро економічної безпеки України, органу Державного бюро розслідувань, Національного антикоруп- ційного бюро України, а в разі відсутності підрозділу дізнання - ке­рівник органу досудового розслідування.

Керівник органу дізнання організовує дізнання, проте, на від­міну від слідчого, не здійснює досудове розслідування, користую­чись при цьому повноваженнями дізнавача, а також виконує інші повноваження, передбачені ч. 2 ст. 39-1 КПК України.

3.4.