ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ СТАТУС ПРОКУРОРА У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ

Прокурор - це учасник кримінального провадження зі сто­рони обвинувачення, який обіймає посаду, передбачену стат­тею 15 Закону України «Про прокуратуру», та здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розс­лідування у формі процесуального керівництва досудовим ро­зслідуванням, а також підтримує державне обвинувачення (пункти 3, 15 ч.

Систему прокуратури України становлять:

1) Офіс Генерального прокурора;

2) обласні прокуратури;

3) окружні прокуратури;

4) Спеціалізована антикорупційна прокуратура.

Прокурорами призначаються громадяни України, які ма­ють вищу юридичну освіту (спеціаліст, магістр),стаж роботи в галузі права (стаж роботи особи за спеціальністю після здо­буття нею вищої юридичної освіти за освітньо-кваліфікацій­ним рівнем спеціаліста або магістра) від двох до п'яти років за­лежно від посади та володіють державною мовою.

Процесуальне керівництво прокурором розглядається як організація процесу досудового розслідування, визначення напрямів розслідування, координація процесуальних дій, сприяння створенню умов для нормального функціонування слідчих, забезпечення дотримання у процесі розслідування вимог законів України.

Державне обвинувачення в процесуальній діяльності про­курора полягає у доведенні перед судом обвинувачення з ме­тою забезпечення кримінальної відповідальності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.

Підставою участі прокурора у кримінальному проваджен­ні є факт його перебування на відповідній посаді прокурора, а для прокурора як процесуального керівника - постанова кері­вника прокуратури про визначення прокурора (групи проку­рорів) у кримінальному провадженні.

Прокурор є єдиним учасником кримінального прова­дження, обов'язкова участь якого передбачається на всіх ста­діях кримінального процесу. Прокурор здійснює повноважен­ня прокурора у кримінальному провадженні з його початку до завершення, що означає його незмінність.

Варто відмежовувати повноваження прокурора як керів­ника прокуратури від повноважень прокурора як процесуаль­ного керівника.

Прокурора і слідчого наділено схожими повноваженнями, фактично вони працюють «в парі», але для слідчого прокурор завжди залишається процесуальним керівником, який прийн- має остаточне процесуальне рішення (повідомлення про підо­зру), або «процесуальним фільтром», який скеровує клопо­тання до слідчого судді (наприклад про застосування заходів забезпечення кримінального провадження).

Система повноважень прокурора, визначена у ч. 2 ст. 36 КПК України, є доволі об'ємною і різноаспектною. Для зручно­сті їх усвідомлення пропонуємо розглядати ці повноваження крізь призму їх мети та спрямованості:

1) повноваження, спрямовані на виявлення порушень за­кону (доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення у встановлений прокурором строк слідчих (роз- шукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших про­цесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а в необхідних випадках - особисто прово­дити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визна­ченому КПК України; скасовувати незаконні та необгрунто­вані постанови слідчих);

2) повноваження, спрямовані на усунення порушень за­кону (починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених КПК України);

3) повноваження, спрямовані на попередження порушень закону (погоджувати або відмовляти у погодженні клопотань слідчого до слідчого судді про проведення слідчих (розшуко­вих) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуа­льних дій, чи самостійно подавати слідчому судді такі клопо­тання).

30.