Поняття та ознаки слідчих груп і слідчо-оперативних груп

На сьогодні важко визначити, коли саме виникли поняття «слідча група» (далі — СГ) та «слідчо-оперативна група» (далі — СОГ). Уперше подібні групи стали створюватися при чергових частинах районних, міських відділів, регіональних управлінь органів внутрішніх справ для розкриття і розслідування злочинів.

Загалом створення слідчих груп мало місце ще наприкінці ХІХ століття. Наприклад, під час розслідування катастрофи Імператорського поїзда у 1888 р. було створено групу з декількох слідчих Харківського окружного суду, яку очолив відомий на той час юрист А. Ф. Коні.

Визнання необхідності розслідування злочинів групою слідчих також згадується в Декреті «Про суд № 2» від 07 березня 1918 р., прийнятому Радою Народних Комісарів РРФСР. Так, у Декреті зазначалося, що при судах утворюються слідчі комісії у складі трьох членів, діяльність яких спрямована на провадження попереднього слідства. Однак на той час такий спосіб розслідування не мав жодного законодавчого підґрунтя і закріплення.

Уперше на законодавчому рівні про необхідність створення слідчих груп згадується в наказі Генерального Прокурора СРСР від 19 березня 1952 р. № 63 «Про усунення фактів тяганини в розслідуванні кримінальних справ», у якому з метою скорочення термінів слідства, забезпечення

його повноти та всебічності пропонувалося провадити розслідування силами декількох слідчих. Крім цього, на необхідності провадження досудового слідства декількома слідчими також було зазначено в наказі Генерального прокурора СРСР від 30 червня 1962 р. № 53. Цим наказом органи прокуратури були зобов’язані разом з органами міліції здійснювати відповідні організаційні заходи, організовувати групи слідчих під керівництвом досвідчених і кваліфікованих слідчих та прокурорів.

Згодом про необхідність своєчасного створення слідчих груп з метою розслідування розкрадань в особливо великих розмірах і вимагань йшлося у пункті 4 листа Генерального Прокурора СРСР від 08 жовтня 1963 р. № 3/94.

У наказі Генерального прокурора СРСР від 30 грудня 1965 р. № 125 «Про поліпшення роботи органів прокуратури та посилення прокурорського нагляду за слідством і дізнанням» було запропоновано спеціалізувати за окремими видами злочинів найбільш досвідчених слідчих і в необхідних випадках створювати з них групи з розслідування кримінальних справ. Законодавче ж регламентування діяльності слідчих груп розпочалося у 1960 році з прийняттям КПК України. Однак цей закон не вказував на можливість створення спільних (об’єднаних, змішаних, міжвідомчих) груп.

У 80—ті роки минулого століття досвід роботи СОГ був закріплений у Типовій інструкції про організацію роботи постійно діючих слідчо-оперативних груп по розкриттю умисних вбивств, уведеної в дію вказівкою Генерального прокурора СРСР і Міністра внутрішніх справ СРСР від 26 червня 1985 р. № 31/15/64. Доцільність створення СОГ пояснювалася необхідністю виконання ними функції забезпечення безперервності процесу управління розкриттям умисних злочинів^[29].

У подальшому окремі заходи щодо формування діяльності слідчих груп було передбачено наказом Генерального прокурора СРСР від 22 листопада 1989 р. № 25

«Про організаційні заходи для забезпечення розслідування злочинів групою слідчих органів прокуратури».

Слід звернутись до наказу МВС України від 30 квітня 2004 р. № 458 (24.09.2010 р. втратив чинність), яким було затверджено Положення про основи організації розкриття органами внутрішніх справ України злочинів загальнокримінальної спрямованості. Так, у пункті 1.7. указаного Положення зазначалося, що розкриття злочинів здійснюється в максимально короткий строк, у поєднанні слідчих дій і оперативно-розшукових заходів, швидко і повно, із встановленням та викриттям усіх учасників злочинів і виявленням епізодів їх злочинної діяльності.

На зміну зазначеному наказу був прийнятий наказ МВС України від 14 серпня 2012 р. № 700 (втратив чинність на підставі наказу МВС від 29.09.2017 р. № 734), яким було затверджено Інструкцію з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами внутрішніх справ у попередженні, виявленні та розслідуванні кримінальних правопорушень. Пізніше прийнято наказ МВС України від 20 жовтня 2014 р. № 1107 «Про затвердження Інструкції про порядок створення та організації діяльності слідчих груп та слідчо-оперативних груп»^[30] (втратив чинність на підставі наказу МВС від 07.07.2017р. № 575).

З прийняттям у 2015 р. Закону України «Про Національну поліцію» постала потреба в подальшому врегулюванні питань взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні. З цією метою 7 липня 2017 р. наказом МВС України № 575 затверджено Інструкцію з організації взаємодії органів

досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальних правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні^[31].

Також окремі питання діяльності СОГ унормовані в наказі МВС України від 16.02.2018 р. № 111, яким затверджено Інструкцію з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України^[32]. Зокрема, у розділі X цієї Інструкції передбачений порядок організації дій працівників слідчо-оперативної групи щодо реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події.

На сьогодні в юридичній літературі існують різні точки зору щодо конкретних організаційних форм взаємодії слідчих груп, зокрема:

— перша група авторів найбільш ефективним вважають створення слідчо-оперативної групи, в якій під єдиним началом співпрацюють слідчий та оперативні працівники;

— інша точка зору полягає в доцільності створення двох паралельних, організаційно-самостійних діючих груп — слідчої та оперативної.

Як зазначали О. Я. Дубинський та Ю. І. Шостак, необхідність у створенні слідчо-оперативної групи виникає в разі, якщо слідчому необхідна постійна допомога оперативних працівників, тобто є потреба систематичної та інтенсивної

взаємодії.^[33] Така форма організації взаємодії під час проведення досудового розслідування породжена практикою, оскільки усуває організаційну роз’єднаність учасників розслідування. Разом із тим, при колегіальному розслідуванні кримінального провадження важливого значення набуває питання щодо чіткого розмежування повноважень членів слідчо-оперативної групи, неприпустимість змішування процесуальних функцій слідчого та оперативних працівників, оскільки вони мають різний процесуальний статус.

На думку О. В. Синєокого, слідчо-оперативна група — це організація, що складається з визначеної кількості слідчих, у тому числі з різних відомств, які одночасно проводять розслідування однієї кримінальної справи, оперативних працівників, органів дізнання, експертів, інших фахівців та допоміжного персоналу^[34].

На наш погляд, слідча група — це передбачена кримінальним процесуальним законодавством України організаційна форма здійснення двома чи більше слідчими досудового розслідування в кримінальному провадженні, що дозволяє більш швидко і повно провести розслідування.

Особливість слідчої групи полягає у тому, що вона допускає участь в провадженні декількох слідчих, процесуальна діяльність яких спрямована на досягнення завдань кримінального провадження.

Слідчо-оперативна група — це організаційна форма взаємодії слідчих, працівників оперативних та інших підрозділів поліції, що створюється з метою виявлення, фіксації, вилучення, пакування слідів кримінального правопорушення, речових доказів, установлення свідків і потерпілих, з’ясування обставин кримінального правопорушення, що мають значення для всебічного, повного і

неупередженого їх дослідження та встановлення осіб, які його вчинили.

У юридичній літературі пропонується класифікація СОГ за різними критеріями, зокрема за:

— структурою;

— складом учасників (якісною і кількісною ознаками);

— відомчою залежністю;

— часом функціонування;

— рівнем організації роботи;

— функціонально-цільовим призначенням (залежно від безпосередніх функцій, конкретних завдань і змісту діяльності)^[35].

Така розгалужена класифікація обумовлена тим, що створення СОГ визнається найефективнішою формою взаємодії слідчого з іншими органами та підрозділами, оскільки дозволяє:

— організувати роботу учасників СОГ відповідно до спільно складеного і узгодженого плану;

— забезпечити чітке розмежування компетенції слідчого і працівників оперативних підрозділів;

— оптимізувати виконання працівниками оперативних підрозділів доручень слідчого;

— прискорити процес взаємного обміну інформацією між слідчим і оперативним працівником;

— забезпечити ефективність діяльності слідчого з оперативними працівниками протягом усього періоду розслідування;

— ефективно контролювати повноту та своєчасність виконання учасниками групи доручень і вказівок слідчого з виконання слідчих дій та оперативно-розшукових заходів;

— активніше і повніше використовувати під час розслідування можливості оперативних підрозділів^[36].

Характерними ознаками СОГ є: організованість, спільність мети і завдань, тимчасовий характер діяльності, участь представників різних органів і підрозділів, пріоритет процесуального керівництва, сталість складу групи^[37].

Вважаємо доцільним виділяти такі види слідчо- оперативних груп:

— чергові;

— СОГ для досудового розслідування кримінальних правопорушень.

Узагальнюючи вищевикладене, можна виділити такі основні відмінності між СГ і СОГ:

1) на відміну від слідчих груп, про діяльність СОГ у чинному КПК України не згадується. Питання щодо порядку створення та організації діяльності СОГ регламентуються відомчими нормативними актами, але відсутня така регламентація щодо міжвідомчих СГ і СОГ;

2) слідчі групи формуються тільки зі слідчих, а СОГ завжди складаються зі слідчих, працівників оперативних підрозділів, а за необхідності й з інших фахівців (залучаються працівники експертно-криміналістичних підрозділів, судово- медичні експерти та ін.), які мають свою специфіку в роботі групи;

3) слідчі, які входять до складу слідчої групи, здійснюють одну функцію і використовують однакові форми, методи та засоби роботи, тобто СГ характеризується функціональною єдністю та однорідністю дій.

4) слідча група утворюється у вже розпочатому досудовому розслідуванні і діє до його закінчення. У свою чергу СОГ можуть створюватися до його початку, зокрема для огляду місця події (створюються при чергових частинах територіальних органів поліції відповідно до графіка чергування);

5) важливими ознаками, які відрізняють слідчу групу від СОГ, є їх функціонально-цільове призначення і зміст діяльності. Так, учасники слідчої групи досліджують уже відомі обставини кримінального провадження. У свою чергу діяльності СОГ також властива пошукова і розшукова спрямованість.

Слід виділити і основні характерні ознаки СГ та СОГ:

1. Організованість — вказані групи утворюються на підставі рішення компетентної посадової особи чи відповідного органу. За цієї умови діяльність працівників, які входять до групи, буде не тільки спільною, але й узгодженою, а отже і більш продуктивною, бо це виключає виконання однакової роботи різними працівниками.

2. Тимчасовий характер діяльності. Діяльність таких груп, у тому числі й постійна, завжди буде обмеженою в часі на відміну від інших (штатних) формувань, наприклад, слідчого підрозділу. Це пов'язано з тим, що діяльність означених груп не передбачена штатним розкладом у структурі правоохоронних органів, оскільки вони створюються для розслідування конкретного злочину.

3. Участь працівників різних підрозділів. У роботі СГ і СОГ беруть участь працівники різних підрозділів (слідчі, працівники оперативних підрозділів, експерти, спеціалісти та ін.).

4. Пріоритет процесуального керівництва. Керівником СГ і СОГ завжди призначається особа, відповідальна за результати проведеного розслідування і яка володіє процесуальними повноваженнями, а згідно з КПК України нею є слідчий.

5. Спільність мети і завдань. Слідчі та оперативні працівники, які включені до складу групи, знаходяться в єдиному організаційно-управлінському об'єднанні, спрямовані на досягнення єдиної мети, виконують загальні завдання, хоча і діють за допомогою різних форм, методів і засобів, що властиві їх діяльності.

6. Стійкість складу групи - характеризується стабільністю, що багато в чому визначає ефективність її діяльності в цілому. Часті зміни у складі групи на практиці призводять до тяганини в розслідуванні, втрати часу у зв'язку з необхідністю вивчення новими членами СОГ обставин

справи, напрацьованих результатів, і, як наслідок, — розкриття злочину найчастіше затягується у часі.

Метою створення та діяльності СГ і СОГ є:

— усебічне, швидке, повне та неупереджене досудове розслідування у складних, багатоепізодних та великих за обсягом кримінальних провадженнях, а також щодо злочинів, що набули суспільного резонансу, учинених на території однієї або декількох адміністративно-територіальних одиниць України та інших держав;

— здійснення ефективної взаємодії слідчих та працівників оперативних підрозділів поліції під час досудового розслідування у кримінальних провадженнях, у яких здійснення досудового розслідування доручено Генеральним прокурором України, його заступниками, прокурорами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя і прирівняними до них прокурорами за вмотивованими постановами, у разі виявлення проведення неефективного досудового розслідування.

2.2.