ІНШІ УЧАСНИКИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ

Заявник як учасник кримінального провадження - це фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, упо­вноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим (ст.

Процесуальний статус заявника особа отримує з моменту зве­рнення до органу державної влади. Потреби у складанні окремого рішення про визнання особи заявником немає. Жодних вимог віко­вого або іншого характеру законодавець до заявника не висуває. Заявник зазвичай є першим, із ким комунікує службова особа, наді­лена повноваженнями на ведення кримінального провадження. Ва­жливою рисою заявника є відсутність його інтересу в процесі. У по­дальшому така особа допитується за правилами допиту свідка. За­звичай, саме на підставі повідомлення (усного або письмового) про кримінальне правопорушення слідчий вносить відомості до ЄРДР.

Хоча заявник не має власного інтересу, його наділено процесу­альними правами: отримати від органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію, отримувати витяг з ЄРДР, подавати на підтвердження своєї заяви речі і докуме­нти й отримати інформацію про закінчення досудового розсліду­вання. Процесуальні обов'язки заявника законодавством не визна­чено. При цьому така особа може нести кримінальну відповідаль­ність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення криміна­льного правопорушення.

Викривач

Різновидом заявника у кримінальному провадженні є викривач - фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достові­рною, звернулася із заявою або повідомленням про корупційне кримі­нальне правопорушення до органу досудового розслідування (п. 16-2 ч. 1 ст. 3 КПК України). Викривач користується правами заявника, а також має право в порядку, встановленому Законом України «Про за­побігання корупції», отримувати інформацію про стан досудового ро­зслідування, розпочатого за його заявою чи повідомленням, і на ви­плату винагороди.

Цивільний позивач

Цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди та яка пред'явила цивільний позов (ст. 61 КПК України).

Необхідність участі цивільного позивача у кримінальному про­вадженні зумовлюється його завданнями. Спільний розгляд судом кримінальної справи та цивільного позову наближає момент відш­кодування завданої потерпілому шкоди до моменту вчинення кри­мінального правопорушення.

Права та обов'язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду.

Цивільний позивач наділений правами та обов'язками, перед­баченими для потерпілого, в частині, що стосуються цивільного по­зову, а також має право підтримувати цивільний позов або відмо­витися від нього до видалення суду в нарадчу кімнату для ухва­лення судового рішення.

Цивільний відповідач

Цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану кримінально протиправними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосуд­ної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння та якій пред'яв­лено цивільний позов (ст. 62 КПК України).

Осіб, які несуть цивільну відповідальність у кримінальному провадженні, умовно можна поділити на дві групи:

1) особи, які безпосередньо завдали шкоду;

2) особи, які за законодавством України несуть матеріальну та/або моральну відповідальність за протиправні дії інших осіб.

У першому випадку, якщо підозрюваний, обвинувачений є суб'єктом кримінального правопорушення, який може самостійно нести як кримінальну, так і цивільну відповідальність, його не треба визнавати цивільним відповідачем. Відшкодовувати завдані збитки він буде у статусі підозрюваного, обвинуваченого, засудже­ного.

У другому випадку як цивільні відповідачі можуть бути притя­гнуті батьки, опікуни, піклувальники й інші особи, а також підпри­ємства, установи й організації (навчальні, виховні та лікувальні за­клади, власники джерел підвищеної небезпеки, підприємства й ор­ганізації, зобов'язані відшкодувати шкоду, завдану їх працівниками під час виконання ними своїх трудових (службових) обов'язків, тощо), які в межах закону несуть матеріальну та моральну відпові­дальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та якій пред'явлено цивільний позов у порядку, встановленому гл. 9 КПК України. Такі особи мають бути залучені до участі в криміна­льному процесі за ініціативи як цивільного позивача, так і органів досудового розслідування, прокуратури чи суду. Рішення про при­тягнення як цивільного відповідача приймають щодо кожної особи, яка відповідно до Цивільного кодексу України несе матеріа- льну та/або моральну відповідальність за шкоду, завдану криміна­льним правопорушенням, за наявності доказів, що підтверджують цю обставину.

Цивільний відповідач набуває процесуального статусу із часу подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду. Складання окремої постанови чи ухвали законом не передбачено. Цивільний відповідач наділений правами та обов’язками, передба­ченими для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосу­ються цивільного позову, а також має право визнавати позов пов­ністю чи частково або заперечувати проти нього.

За загальним правилом, інтереси цивільного позивача та циві­льного відповідача можуть бути представлені їх представником (законним представником).

Свідок

Свідком є фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі об­ставини, що підлягають доказуванню під час кримінального прова­дження, і яка викликана для давання показань (ст. 65 КПК України).

Особа набуває статус свідка одразу після її офіційного виклику на допит. Роз’яснення прав свідку відбувається безпосередньо пе­ред початком його допиту.

Закон визначає коло осіб, які не можуть бути допитані як свідки:

1) захисник, представник потерпілого, цивільного позивача, цивіль ного відповідача, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, законний представник потерпілого, цивільного по­зивача у кримінальному провадженні - про обставини, які стали їм відомі у зв’язку з виконанням функцій представника чи захисника;

2) адвокати - про відомості, які становлять адвокатську таєм­ницю;

3) нотаріуси - про відомості, які становлять нотаріальну таєм­ницю;

4) медичні працівники та інші особи, яким у зв’язку з виконан­ням професійних або службових обов’язків стало відомо про хво­робу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сі­мейну сторони життя особи - про відомості, які становлять лікар­ську таємницю;

5) священнослужителі - про відомості, одержані ними на спо­віді віруючих;

6) журналісти - про відомості, які містять конфіденційну інфо­рмацію професійного характеру, надану за умови нерозголошення авторства або джерела інформації;

7) судді та присяжні - про обставини обговорення в нарадчій кімнаті питань, що виникли під час ухвалення судового рішення, за винятком випадків кримінального провадження щодо прийняття суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку чи ухвали;

8) особи, які брали участь в укладенні та виконанні угоди про примирення в кримінальному провадженні, - про обставини, які стали їм відомі у зв'язку з участю в укладенні та виконанні такої угоди;

9) особи, до яких застосовано заходи безпеки, - щодо дійсних даних про їх особи;

10) особи, які мають відомості про дійсні дані про осіб, до яких застосовано заходи безпеки, - щодо цих даних;

11) експерти - щодо роз'яснення наданих ними висновків;

Права свідка: знати, у зв'язку з чим і в якому кримінальному провадженні він допитується; користуватися під час давання пока­зань та участі у проведенні інших процесуальних дій правовою до­помогою адвоката; відмовитися давати показання щодо себе, бли­зьких родичів та членів своєї сім'ї, що можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні ним, близькими родичами чи членами його сім'ї кримінального правопорушення, а також пока­зання щодо відомостей, які не підлягають розголошенню; давати показання рідною або іншою мовою, якою він вільно володіє, і ко­ристуватися допомогою перекладача; користуватися нотатками і документами під час давання показань у тих випадках, коли ті сто­суються будь-яких розрахунків та інших відомостей, які йому важко тримати в пам'яті; на відшкодування витрат, пов'язаних з викликом для давання показань; ознайомлюватися з протоколом допиту та заявляти клопотання про внесення до нього змін, допов­нень і зауважень, а також власноручно робити такі доповнення і за­уваження; заявляти клопотання про забезпечення безпеки у випа­дках, передбачених законом; заявляти відвід перекладачу.

Свідок зобов'язаний прибути за викликом до слідчого, проку­рора, слідчого судді чи суду; давати правдиві показання під час до- судового розслідування та судового розгляду; не розголошувати без дозволу слідчого, прокурора чи суду відомості, які безпосеред­ньо стосуються суті кримінального провадження та процесуальних дій, що здійснюються (здійснювалися) під час нього і які стали ві­домі свідку у зв'язку з виконанням його обов'язків.

Перекладач

У разі необхідності у кримінальному провадженні перекладу пояснень, показань або документів сторони кримінального прова­дження або слідчий суддя чи суд залучають відповідного перекла­дача (сурдоперекладача) (ст. 68 КПК України), який є незацікавле- ним учасником кримінального провадження, вільно володіє мовою кримінального судочинства, а також рідною чи іншою мовою, якою володіють інші учасники провадження, усно перекладає з однієї мови на іншу, а також робить письмовий переклад процесуальних документів, що підлягають врученню підозрюваному (обвинуваче­ному), який не володіє мовою судочинства, на його рідну мову або іншу мову, якою він володіє. Правила, що стосуються перекладача, поширюються на особу, запрошену до участі в кримінальному про­вадженні для роз’яснення знаків німого чи глухого.

Перекладач має право ставити запитання з метою уточнень для правильного перекладу, ознайомлюватися з протоколами про­цесуальних дій, у яких він брав участь, і подавати до них заува­ження; одержати винагороду за виконаний переклад та відшкоду­вання витрат, пов’язаних із його залученням до кримінального про­вадження; заявляти клопотання про забезпечення безпеки у випа­дках, передбачених законом.

Перекладач зобов’язаний прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду, заявити самовідвід, здійснювати повний і правильний переклад, посвідчувати правильність перек­ладу своїм підписом, не розголошувати без дозволу слідчого, про­курора чи суду відомості, які безпосередньо стосуються суті кримі­нального провадження та процесуальних дій, що здійснюються (здійснювалися) під час нього і які стали відомі перекладачу у зв’язку з виконанням його обов’язків.

В умовах воєнного стану дізнавач, слідчий, прокурор забезпечує участь перекладача для перекладу пояснень, показань або докумен­тів підозрюваного, потерпілого за першої можливості. За наявності обставин, що унеможливлюють участь перекладача у криміналь­ному провадженні, дізнавач, слідчий, прокурор має право особисто здійснювати переклад пояснень, показань або документів, якщо він володіє однією з мов, якими володіє підозрюваний, потерпілий (ч. 12 ст. 615 КПК України).

Експерт

Експертом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями, має право відповідно до Закону України «Про судову експертизу» на 58

проведення експертизи і якій доручено провести дослідження об'єктів, явищ і процесів, що містять відомості про обставини вчи­нення кримінального правопорушення, та дати висновок з питань, які виникають під час кримінального провадження і стосуються сфери її знань (ст. 69 КПК України).

Судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізо­вані установи, їх територіальні філії, експертні установи комуналь­ної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галу­зей знань.

Серед основних прав експерта, визначених у ч. 3 ст. 69 КПК України, виділимо такі: ознайомлюватися з матеріалами криміна­льного провадження, що стосуються предмета дослідження; заяв­ляти клопотання про надання додаткових матеріалів і зразків та вчинення інших дій, пов'язаних із проведенням експертизи; бути присутнім під час вчинення процесуальних дій, що стосуються пре­дметів та об'єктів дослідження, тощо.

Основними обов'язками експерта є такі: особисто провести по­вне дослідження і дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок на поставлені йому запитання, а в разі необхідності - роз'яснити його; прибути до суду і дати відповіді на запитання під час допиту; забезпечити збереження об'єкта експертизи тощо.

Спеціаліст

Спеціалістом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками і може надавати консультації та висновки під час досудового розслідування і судового розгляду з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок (ст. 71 КПК України).

У кримінальному провадженні спеціалістом є незацікавлена особа, яка залучається до проведення слідчих (розшукових) дій для надання консультацій. Як спеціаліст може бути запрошена будь- яка особа, коло знань або вмінь якої передбачає надання інформа­ції, необхідної в кримінальному провадженні, наприклад ювелір може запрошуватися для забезпечення належного опису знайде­них речей.

Відмінною рисою експерта та спеціаліста є різна правова оці­нка результатів їхньої практичної професійної діяльності, а саме:

- висновок експерта оцінюється як доказ;

- висновок (консультація) спеціаліста має інформативний ха­рактер;

До участі у кримінальному провадженні експерт залучається за дорученням (постановою) сторони провадження, порядок залучення спеціаліста законом не визначено. За завідомо неправдивий висновок для експерта та спеціаліста передбачено відповідальність.

Серед основних прав спеціаліста, визначених у ч. 4 ст. 72 КПК України, виділимо такі: ставити запитання учасникам процесуальної дії з дозволу сторони кримінального провадження, яка його залу­чила, чи суду; користуватися технічними засобами, приладами та спеціальним обладнанням; звертати увагу сторони кримінального провадження, яка його залучила, або суду на характерні обставини чи особливості речей і документів тощо.

Основними обов’язками спеціаліста є такі: прибути за викли­ком до слідчого, дізнавача, прокурора, суду і мати при собі необхідні технічне обладнання, пристрої та прилади; виконувати вказівки сторони кримінального провадження, яка його залучила, чи суду, давати пояснення з поставлених запитань тощо.

Підстави та порядок відводу слідчого судді, судді, присяжного, прокурора, слідчого, захисника, представника в кримінальному про­вадженні

Відвід (самовідвід) - це кримінальний процесуальний інсти­тут, що містить умови, за яких особа не може брати участь у конк­ретному кримінальному провадженні, а також забезпечення заяви особи з вимогою щодо її усунення від участі у провадженні. Інсти­тут відводу є гарантією законного і неупередженого процесуаль­ного рішення. Прийняття рішення учасником провадження, який підлягає відводу, ставить під сумнів його легітимність і підлягає скасуванню, відповідно, отримані докази можуть бути визнані не­допустимими. Відведені учасники підлягають заміні. Відводу (са­мовідводу) підлягають такі незацікавлені у результатах розсліду­вання і розгляду учасники провадження:

- слідчий суддя, суддя, присяжний;

- прокурор, слідчий, дізнавач;

- захисник, представник;

- спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекла­дач, експерт, секретар судового засідання.

Обставини, що виключають можливість участі у криміналь­ному провадженні, - це передбачені законом обставини, що поро­джують сумнів у безсторонності, неупередженості певних осіб і тя­гнуть за собою неможливість їх участі в кримінальному судочинс­тві. Ці обставини можуть мати як суб’єктивний характер і стосува­тися особистих зв’язків, так і об’єктивний характер - стосуватися процесуального статусу цих осіб.

Заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження. Заяви про від­від під час досудового розслідування подаються одразу після вста­новлення підстав для такого відводу. Заяви про відвід під час су­дового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допус­кається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відо­мою після початку судового розгляду. Відвід має бути вмотивова­ним.

Залежно від учасника, який підлягає відводу, закон визначає службову особу, яка вирішує це питання. Так, відвід слідчого судді або суду уповноважений розглядати інший суддя. Усі інші відводи під час досудового розслідування розглядає слідчий суддя, а під час судового провадження - суд, який його здійснює.

Питання для самоконтролю

1. Хто такі сторони в кримінальному процесі і які з них ви знаєте?

2. Назвіть судові інстанції, у яких може розглядатися кримі­нальна справа.

3. Хто є учасником кримінального провадження зі сторони обвинувачення?

4. Яку процесуальну роль відведено у кримінальному прова­дженні прокурору?

5. Перерахуйте органи, що здійснюють досудове слідство.

6. Хто є учасником кримінального провадження зі сторони захисту?

7. З якого моменту особа набуває процесуальний статус пі­дозрюваного?

8. Визначте випадки обов’язкової участі захисника у криміна­льному провадженні.

9. Дайте визначення потерпілого і які його відмінності від заявника?

10. Кого в кримінальному процесі називають свідком?

11. Чим відрізняється процесуальний статус експерта від спе­ціаліста?