§ 3. Предметна та суб’єктна юрисдикція господарських СУДІВ. Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів

Юрисдикція - це встановлена законом сукупність повнова­жень господарських судів щодо розгляду й вирішення справ, віднесе­них до його компетенції.

Згідно зі ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господар­ської діяльності, зокрема:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розір­ванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім пра- вочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення ви­конання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

2) справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду;

3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасни­ком (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припи­ненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів;

4) справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, ча­сток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім пра­вочинів у сімейних та спадкових правовідносинах;

5) справи у спорах щодо цінних паперів, у тому числі пов'язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов'язаннями за цінними паперами, крім борго­вих цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підп­риємцем, та векселів, що використовуються у податкових та мит­них правовідносинах;

6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспі­льної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є пре­дметом забезпечення виконання зобов’язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

7) справи у спорах, що виникають з відносин, пов’язаних із за­хистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в гос­подарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов’язаних з оскарженням рішень Антимоно­польного комітету України, а також справи за заявами органів Ан­тимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності;

8) справи про банкрутство та справи у спорах з майновими ви­могами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржни­ком; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов’язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контро­люючого органу на виконання його повноважень, визначених По­датковим кодексом України;

9) справи за заявами про затвердження планів санації боржни­ка до відкриття провадження у справі про банкрутство;

10) справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб’єктів господарювання та їх органів, посадових і службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рі­шень) суб’єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем;

11) справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України «Про третейські суди», якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті;

12) справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (в тому числі посадовою особою, повноваження якої при­пинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі

Глава 4. Господарські процесуальні правовідносини: елементи й підстави виникнення.

13) вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших ре­єстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпо­ративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарсь­кому суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами;

14) справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозай- нятою особою;

15) інші справи у спорах між суб’єктами господарювання;

16) справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявни­ком та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець.

Крім того, Вищий суд з питань інтелектуальної власності розг­лядає справи щодо прав інтелектуальної власності, зокрема:

1) справи у спорах щодо прав на винахід, корисну модель, про­мисловий зразок, торговельну марку (знак для товарів і послуг), комерційне найменування та інших прав інтелектуальної власнос­ті, в тому числі щодо права попереднього користування;

2) справи у спорах щодо реєстрації, обліку прав інтелектуаль­ної власності, визнання недійсними, продовження дії, достроково­го припинення патентів, свідоцтв, інших актів, що посвідчують або на підставі яких виникають такі права, або які порушують такі права чи пов’язані з ними законні інтереси;

3) справи про визнання торговельної марки добре відомою;

4) справи у спорах щодо прав автора та суміжних прав, у тому числі у спорах щодо колективного управління майновими правами автора та суміжними правами;

5) справи у спорах щодо укладання, зміни, розірвання і вико­нання договору про розпорядження майновими правами інтелек­туальної власності, комерційної концесії;

6) справи у спорах, які виникають із відносин, пов’язаних із за­хистом від недобросовісної конкуренції, щодо: неправомірного використання позначень або товару іншого виробника; копіюван­ня зовнішнього вигляду виробу; збирання, розголошення та вико­ристання комерційної таємниці; оскарження рішень Антимонопо­льного комітету України із визначених цим пунктом питань.

Слід врахувати, що не допускається об’єднання в одне прова­дження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, зокрема цивільного та господарського. Кожна з цих

вимог має розглядатися самостійно в межах відповідного виду судочинства.

За правилом ст. 23 ГПК України у випадках, установлених за­коном або міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, спір, який відноситься до юрис­дикції господарського суду, може бути переданий за згодою сторін на вирішення суду іншої держави.