ТЕМА №1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА
1. Становлення та розвиток конституційного права як галузі права.
2. Поняття, предмет та метод правового регулювання конституційного права в зарубіжних країнах.
3. Джерела конституційного права: поняття та загальна характеристика окремих видів.
4. Система конституційного права: поняття та характеристика складових елементів (загальних принципів, норм права, інститутів).
5. Конституційно-правові відносини: поняття, зміст, характеристика елементів.
6. Конституційне право як наука: поняття, предмет, метод.
7. Конституційне право як навчальна дисципліна.
Процес виникнення та еволюції конституційного права як галузі права, що є провідної в національних системах права різних країн світу є досить складним і неоднозначним. Сам термін «конституційне право» можна розглядати в кілько значеннях, а саме: 1) як галузь права, тобто сегмент конкретної системи національного (внутрішньодержавного) права; 2) як галузеву юридичну науку, що має як національний, так і світовий вимір; 3) як навчальну дисципліну, що включає вивчення конституційного права в зарубіжних країнах з метою порівняння та визначення основних тенденцій розвитку конституціоналізму в світовій практиці.
Терміни «конституційне право» та «державне право» зазвичай вважаються синонімами. Вибір терміну зазвичай продиктований національними традиціями слово застосування. Так, англо-саксонська та романська правові системи традиційно використовують термін «конституційне право», тоді як для германської системи характерним є використання терміну «державне право». Історично так склалося, що в країнах, де провідну роль у формуванні цієї галузі відіграли конституційно-правові акти, що акцентували увагу насамперед на правах і свободах людини та їх закріпленні в конституціях і сама галузь права має назву «конституційне право» (Великобританія, Франція). В країнах, яких конституційно-правова наука надавала основоположного значення розвитку держави, її інститутів та їх правовому оформленню і закріпленню, як наприклад, в Германії, відповідна галузь права отримала найменування «державне право».
Можна навести й інший приклад. В Швейцарії у її переважній німецькомовній частині використовують термін «державне право», тоді як в інших, романомовних частинах цієї країни - «конституційне право». Саме тому можна говорити про те, що стосовно розвинених західних країн терміни «державне право» та «конституційне право» мають приблизно однакове значення. Хоча деякі автори наголошують на відмінності в розстановці акцентів конституційного та державного права, з огляду на неоднаковий обсяг правового регулювання. Отже, в процесі вивчення дисципліни конституційне право зарубіжних країн можна, і навіть необхідно, використовувати також термін «державне право», особливо коли йдеться про вивчення конкретної галузі права тих країн світу (ФРН, Скандинавські країни тощо), де її офіційна назва досі має назву «державне право».Предметом конституційного права як галузі права є суспільні відносини в сфері закріплення та регулювання основ конституційного ладу, суверенітету народу та форм його здійснення, взаємовідносин між державою та громадянином, складу та компетенції її суб’єктів, а також організації та функціонування системи органів влади (державної та самоврядної) тощо.
Під методом правового регулювання конституційного права розуміють способи і засоби правового регулювання відносин, що складають предмет конституційного права. В конституційно-правовому регулюванні суспільних відносин досить поширеним є методи зобов’язання, зборони, дозволу, проголошення, підтвердження, конкретизації, додержання, використання, застосування тощо. Особливу увагу слід звернути на такі методи як імперативний (субординаційний) та диспозитивний (координаційний). В цілому конституційно-правовий метод регулювання суспільних відносин заснований на владно-імперативних засадах. Це пояснюється природою тих суспільних відносин, які підпадають під вплив норм конституційного права. Владні відносини визначають зміст значної частини цих норм. В той же час значна частина їх у демократичних державах встановлює зміст і гарантування прав людини і громадянина, що означає відповідні обмеження для державної влади.
Також слід зазначити, що імперативний метод (субординаційний) у сучасному конституційному праві втрачає свої виняткові позиції. Це обумовлюється тим, що багато суб’єктів конституційного права не перебувають між собою у імперативно-субординаційних зв’язках (наприклад, місцеве самоврядування в багатьох державах світу є відокремленим від держави і вона майже не має на нього вплив, а органи та посадові особи місцевого самоврядування не перебувають між собою у прямих субординаційних зв’язках). Тобто, характерною ознакою сучасного конституційного права в більшості держав поступово стає юридична рівність багатьох суб’єктів, зокрема: державна влада та місцеве самоврядування; вищи органи державної влади між собою. Навіть відносини між державою та особою (принаймні в державах так званого людиноцентристського спрямування) на сьогодні майже втратили виключно імперативний характер.З’ясувавши предмет і метод конституційно-правового регулювання можна сформулювати найбільш загальне визначення даної галузі права. Отже, конституційне право - це система правових норм конкретної держави, що регулюють становище людини в суспільстві і державі, основи суспільного ладу, основи організації та функціонування системи органів публічної влади.
Під джерелом права в юридичному сенсі розуміються ті форми, в яких знаходять свій вираз правові норми, що забезпечуються за допомогою внутрішнього переконання чи державного примусу. До основних видів джерел в конституційному праві традиційно відносять: нормативно-правові акти, судові прецеденти, правові звичаї, а також конституційні та міжнародні договори, статути територіальних автономій, парламентські регламенти, рішення органів конституційної юрисдикції, релігійні, доктринальні джерела та інші.
Конституційне право є складною системою, до якої входить досить велика кількість взаємодіючих частин та елементів, які саме і характеризують його внутрішню будову та уособлюють її. Основними елементами системи конституційного права на які слід звернути особливу увагу - є загальні принципи, інститути та норми.
Під конституційно-правовими відносинами слід розуміти суспільні відносини, врегульовані конституційно-правовими нормами, тобто відносини, суб'єкти яких наділяються взаємними правами та обов'язками згідно з приписом конституційно-правової норми. Розглядаючи специфіку суб’єктів конституційного права слід звернути увагу, що до них належать: держава, нація, громадяни, політичні партії та громадські організації, засоби масової інформації, державні органи та посадові особи, територіальні громади та ін.
Дайте визначення таких понять
Конституційне право, предмет конституційно-правового регулювання, метод конституційно-правового регулювання, правоздатність, дієздатність,
правовий статус, акти застосування конституційного права, акти реалізації конституційного права, джерела конституційного права, система конституційного права, загальні принципи конституційного права, конституційно-правові інститути, конституційно-правові норми,
конституційно-правові відносини, суб'єкти конституційно-правових відносин, нормативно-правовий акт, звичайний закон, конституційний закон, органічний закон, судовий прецедент, конституційний звичай.
Тематика рефератів
Проблеми та перспективи правового регулювання конституційно-правової відповідальність в Україні та зарубіжних країнах: порівняльно-правовий аналіз
Нетрадиційні джерела конституційного права
Сучасні тенденції розвитку конституційного права в зарубіжних країнах
Тестові завдання
1. Суспільні відносини, що виникли в процесі здійснення суверенітету народу - державної влади, що належить йому, а в багатонаціональних державах - також здійснення суверенітету націй, які проживають на території даної держави - це:
а) предмет державно-правового (конституційно-правового) регулювання;
б) державне (конституційне) право зарубіжних країн;
в) предмет науки конституційного права зарубіжних країн;
г) інститут права;
д) конституційно-правові відносини;
2. Назвіть колегіального суб'єкта конституційно-правових відносин:
а) Віце-президент;
б) Державні збори;
в) депутат місцевого органу представництва;
г) Генеральний прокурор;
д) Президент;
3.
Основою для виникнення (конституційно-правових відносин є:а) дії державних органів - акти, які вони видають;
б) конклюдентні дії уповноважених осіб;
в) проведення виборів у вищі органи представницької влади;
г) конклюдентні дії підприємств, установ, організацій приватної форми власності;
д) проведення референдуму;
4. Джерело конституційного права зарубіжних країн, яке уособлює собою універсальний правовий акт, що законодавчо закріплює всі головні інститути державного (конституційного) права: суспільний лад; основні права, свободи та обов’язки громадян; національно-державний устрій; виборче право та виборчу систему; принципи організації та діяльності всіх органів держави - це:
а) акти органів місцевого самоврядування;
б) акти президента;
в) регламенти парламентів;
г) конституція;
д) акти постійно діючих органів парламентів - їх Президіумів;
5. Конституційне право зарубіжних країн як галузь права - це:
а) система поглядів, ідей, концепцій про дії конституційно -правових норм і виникаючих в суспільстві конституційно-правових відносин;
б) основоположні ідеї, початки яких включають основну суть і характеристику даної галузі права;
в) система та сукупність внутрішньоузгоджених норм, які закріплюють й регулюють основи соціальної та економічної структури суспільства, її політичну, економічну й соціально-духовну сферу, особливості правового положення особистості, порядок формування, повноваження та взаємозв’язок органів державної влади і самоврядування;
г) головний, єдиний правовий акт чи сукупність таких актів, які встановлюють загальні принципи суспільного чи державного устрою, форми безпосередньої демократії, встановлюють порядок організації та діяльності органів державної влади та самоврядування, закріплюють конституційні права та свободи людини і громадянина;
д) група суспільних відносин, яка складається в процесі здійснення державної влади, що регулюється нормами конституційного права;
6. Назвіть метод конституційного права як галузі права, який вона не застосовує :
а) метод заборони;
б) метод імперативно-власного впливу;
в) метод зобов'язання;
г) диспозитивний метод;
д) метод аналізу;
7.
Важливе джерело конституційного права зарубіжних країн, яке має ряд специфічних ознак: їх прийняття прямо передбачено в конституції; вони доповнюють конституцію; не змінюють її основних принципів; як правило, регулюють цілий правовий інститут; іноді потребують додаткової процедури- це:
а) звичаєві закони;
б) конституційні закони;
в) референтні закони;
г) акти виконавчої влади, які мають силу закону;
д) органічні закони;
8. Норми конституційного права зарубіжних країн як галузі права, що зобов’язують будь-який орган чи посадову особу здійснювати конкретні дії - це:
а) метод дозволу;
б) метод зобов'язання;
в) диспозитивний метод;
г) метод заборони;
д) імперативний метод;
9. Правило поведінки, яке склалося історично; традиція, яка підтримується державою - це:
а) судовий прецедент;
б) релігійні правила;
в) конституційний звичай;
г) акти надзвичайних органів влади;
д) доктринальні джерела;
10. Інститут конституційного право зарубіжних країн, норми якого регулюють відношення між державою і особистістю, об'єднаннями громадян і встановлює головні принципи правового положення людини - це:
а) інститут, який встановлює структуру вищих державних органів, порядок їх формування і діяльності;
б) основи правового положення особистості;
в) основи місцевого управління;
г) інститут політико-територіального устрою;
д) інститут політичного режиму;
11. Метод конституційного права, який домінує в конституціях багатьох країн - це:
а) диспозитивний метод;
б) метод дозволу;
в) імперативний метод;
г) метод заборони;
д) метод зобов’язання;
12. Маастрихтський договір 1992 р. про Європейський Союз - це:
а) закон;
б) регламент;
в) акт глави держави;
г) міжнародно-правовий акт;
д) внутрішньодержавний публічно-правовий договір;
13. Метод конституційного права зарубіжних країн, який застосовується в ст. 41 Конституції Республіки Куба: "Дискримінація по мотивам раси, кольору шкіри, статі і національного походження заборонена і карається законом" - це:
а) метод заборони;
б) диспозитивний метод;
в) метод зобов'язання;
г) імперативний метод;
д) метод дозволу;
14. Правовий зміст норми, який закріплює права, свободи, обов'язки, а також механізми для регулювання тих або інших правовідносин - це:
а) соціальний зміст конституційного права;
б) юридичний зміст конституційного права;
в) інститут конституційного права;
г) філософський зміст конституційного права;
д) конституційно-правове регулювання;
15. Норми конституційного права зарубіжних країн, які закріплюють первинні основи суспільства та державного ладу - це:
а) матеріальні;
б) установчі;
в) загальнозакріплюючі;
г) прогностичні;
д) оперативні;
Контрольні питання та завдання
1. Чим відрізняються терміни «конституційне право» та «державне право»?
2. Сформулюйте поняття конституційного права як галузі права.
3. Визначне предмет галузі конституційного права.
4. Чим він відрізняється конституційне право за предметом і методом від інших галузей права?
5. Охарактеризуйте різні види джерел конституційного права.
6. Проаналізуйте які джерела конституційного права є характерними для України та інших зарубіжних країн? Результати слід оформити у вигляді порівняльної таблиці.