ТЕМА №12. КОНСТИТУЦІЙНИЙ КОНТРОЛЬ (НАГЛЯД) В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ

1. Поняття конституційного контролю (нагляду).

2. Види конституційного контролю в світовій практиці.

3. Правовий статус органів конституційного контролю. Конституційна юстиція та конституційне судочинство.

4. Компетенція органів конституційного контролю.

Історія конституційної юстиції - це процес визрівання необхідності захисту спочатку фундаментальних загально соціальних та індивідуальних цінностей - принципів народоправства, справедливості, свободи людини як утілення добра, пов'язаності держави з правом, верховенства законів, поваги до них, їх відповідності ідеям і принципам права, а згодом - охорони новітньої конституції та конституційного устрою держави. Водночас - це й історія нехтування суспільного договору, відповідності сущого належному, грубих порушень загальновизнаних правових принципів, численних випадків попрання конституційних норм, ухвалення прихованих і відверто антиконституційних актів, «шкідливих», «згубних» законів, боротьби проти деспотії, тиранії, абсолютизму, авторитарних, поліцейських, тоталітарних режимів. Історія конституційної юстиції - це еволюція різноманітних органів контролю і нагляду за дотриманням фундаментальних звичаїв і законів, а згодом - новітніх конституційних положень, їх компетенції і правової природи, становлення і розвитку суб'єктів і об'єктів, форм і методів, різновидів і особливостей такого контролю й нагляду, процедурних правил і правових наслідків здійснення останніх

Функція захисту прав і свобод здійснюється органами конституційної юрисдикції шляхом використання трьох основних форм їхньої діяльності: за допомогою абстрактного, конкретного й індивідуального контролю відповідності конституції й закріпленим у ній правам і свободам людини та громадянина законів та інших нормативних актів, а також судових і адміністративних рішень.

Контроль - система відносин між органами публічної влади, за якої контролюючий орган може скасовувати акти підконтрольного органу.

Нагляд - система відносин, за якої наглядовий орган може лише звернути увагу піднаглядного органу на його помилку і принаймні призупинити дію його акта, але скасовувати або виправляти повинен сам піднаглядний орган.

Конституційний контроль - будь-яка форма перевірки на відповідність (несуперечність) конституції актів і дій органів публічної влади, а також громадських об'єднань, що здійснюють публічні функції або створені для участі в здійсненні публічної влади.

Конституційний контроль можливий лише там, де діє писане право, у тому числі писані конституції, положення яких мають вищу юридичну силу порівняно з будь-якими іншими національними та місцевими правоположеннями.

Контролю щодо несуперечності конституційним (органічним) законам, підлягають звичайні закони, прийняті на референдумі, внутрішньодержавні договори, акти виконавчої влади, акти самоврядування. Проводиться також перевірка відповідності національних законів міжнародним договорам. Крім того, здійснюється контроль актів і дій громадських об'єднань, на які держава поклала певні владні функції (палата виробників певних товарів може видавати сертифікати і допускати при цьому дискримінацію). Межі конституційного контролю охоплюють також створення та діяльність політичних громадських об'єднань, політичних партій.

Отже, контроль - це перевірка на відповідність конституції дій посадових осіб - президента, членів уряду, верховних суддів.

Переходячи до питання про види конституційного контролю слід мати на увазі, що конституційний контроль класифікується за різними підставами. Так, за часом здійснення розрізняють попередній і наступний (подальший) конституційний контроль. За попереднього контролю акт перевіряється щодо відповідності конституції до набрання ним сили (Швеція, Фінляндія, Франція), а наступний (подальший) контроль стосується офіційно опублікованих чинних актів (США, Італія, Німеччина). Конституційні ради, наприклад, здійснюють попередній контроль за конституційністю законів до їх промульгування та видання, а загальні суди у країнах, де вони мають відповідні повноваження (США, Канада, Австралія, Індія, більшість країн Латинської Америки та ін.), - наступний (подальший).

За характером правових наслідків конституційний контроль може бути консультативним або ухвальним. Рішення органу конституційного контролю, прийняте у порядку консультативного контролю, не набирає юридичної сили й має рекомендаційний характер, його виконання ґрунтується на авторитеті органу конституційного контролю.

За ухвального контролю рішення є загальнообов’язковими як у разі визнання акта відповідним конституції, так і в разі оголошення акта неконституційним, тобто таким, що не має юридичної сили.

За обов’язковістю проведення конституційний контроль може бути обов’язковим або факультативним. Обов’язковий контроль проводиться у тих випадках, коли це передбачено законом. Наприклад, у Російській Федерації для залучення Президента до відповідальності обов’язково повинен бути висновок Конституційного Суду про дотримання установленого порядку висування обвинувачення Президента Російської Федерації у державній зраді або вчиненні іншого тяжкого злочину. Факультативний контроль здійснюється тільки у разі виявлення ініціативи уповноваженого суб’єкта конституційного контролю.

За формою конституційний контроль може бути абстрактним або конкретним. Абстрактний контроль здійснюється при перевірці конституційного акта чи його частини поза зв’язком з будь-якою конкретною справою. Попередній контроль завжди є абстрактним. Конкретний контроль, навпаки, здійснюється тільки у зв’язку з якоюсь, найчастіше судовою, справою, при вирішенні якої підлягає застосуванню конкретний акт чи норма, оспорювані з точки зору їх конституційності. Тому конкретний контроль завжди є наступним (подальшим).

За змістом конституційний контроль може бути формальним або матеріальним. При формальному контролі перевірці підлягає дотримання конституційних умов і вимог, які належать до видання акта. При цьому визначається, чи входить видання акта до компетенції даного органу, чи дотримуються процесуальні норми та форма акта. Матеріальний контроль означає перевірку відповідності змісту акта приписам конституції.

Конституційний контроль здійснюється у формі індивідуальної або колективної скарги, що передбачає наділення індивіда - суб'єкта прав і свобод людини, а також різних об'єднань громадян, юридичних осіб правом подавати в конституційний суд скарги про порушення своїх прав і свобод законами, нормативними актами, судовими рішеннями. Конституційна скарга виступає як важливий правовий засіб захисту індивіда від сваволі держави.

Залежно від конституційних рішень такими органами можуть бути: а) глава держави, парламент, уряд, суди загальної юрисдикції, адміністративні суди; б) спеціалізовані органи конституційного контролю, до яких входять або судові (наприклад, конституційна юстиція в багатьох європейських країнах), або квазісудові органи (наприклад, Конституційна рада у Франції та інших країнах).

Конституційний контроль, здійснюваний президентом, парламентом, урядом і подібними до них органами, називається іноді політичним, тому що зазначені органи здійснюють політичну діяльність.

Спеціалізовані судові органи конституційного контролю часто мають також інші повноваження - реалізують конституційну відповідальність вищих посадових осіб держави, виступають як виборчі суди, дають офіційне тлумачення конституції тощо.

У деяких мусульманських державах органи конституційного контролю складаються зі звичайних мусульманських юристів, усе законодавство перевіряється в таких країнах на предмет відповідності його критеріям ісламу.

Переходячи до питання про правовий статус органів конституційного контролю слід зазначити, що поняттям «конституційна юстиція» охоплюються особливого роду судові органи (конституційні або квазісудові органи), які здійснюють конституційний контроль шляхом конституційного судочинства.

Конституційна юстиція є найважливішою формою здійснення конституційного контролю, цільовим призначенням якої є насамперед перевірка нормативно-правових актів стосовно їх конституційності. Наприклад, у ст. 82 Конституції Грузії 1995 р. проголошено, що «судова влада здійснюється за допомогою конституційного контролю, правосуддя і у встановлених законом інших формах».

Існують спеціалізовані і неспеціалізовані органи конституційного контролю.

Неспеціалізованими органами є глава держави, парламент, уряд, уповноважений з прав людини та інші. Діяльність таких органів має політичний характер і тому їх іноді іменують політичними. Зазначені органи пристосовані до поточних політичних завдань і за своїм характером та змістом на є стабільними і високопрофесійними.

Юридичній науці відомо дві основні моделі спеціалізованого

конституційного контролю - американська і європейська.

За американської моделі конституційний контроль здійснюється судами загальної юрисдикції при розгляді та вирішенні кримінальних, цивільних, господарських, адміністративних і інших судових справ. Якщо верховний суд визнає закон неконституційним, то цей закон формально продовжує діяти, але фактично він втрачає юридичну силу і жоден суд застосовувати його не буде. Як правило, парламент у таких випадках подібний закон скасовує.

В Аргентині, Болівії, Данії, Ізраїлі, Мексиці, Норвегії, США, Швеції, Японії та ряді інших країн конституційний контроль здійснюється усіма судами загальної юрисдикції. Наприклад, у ч. 1 ст. 76 Конституції Японії 1946 р. встановлено, що "вся повнота судової влади належить Верховному суду і тим судам нижчих інстанцій, які будуть засновані законом", а в ст. 81 цієї Конституції проголошено, що "Верховний суд є судом вищої інстанції, повноважним вирішувати питання про конституційність будь-якого закону, наказу чи розпорядження або іншого офіційного акта...".

В Австралії, Бельгії, Естонії, Індії, Ірландії, Ісландії, Канаді, Колумбії, Люксембурзі, Швейцарії, на Філіппінах вирішення питань про відповідність нормативно-правових актів основного закону надано тільки верховному суду як найвищої судової інстанції.

За європейської моделі конституційний контроль здійснюється спеціалізованими судовими органами або квасісудовими (не судовими) органами.

Спеціальні судові органи в різних країнах мають різні назви. У більшості країн ці органи мають назву конституційного суду (Білорусь, Болгарія, Грузія, Іспанія, Італія, Литва, Македонія, Молдова, Португалія, Росія, Словаччина, Словенія, Узбекистан, Угорщина, Україна, Чехія, Хорватія), в Єгипті - Вищий конституційний суд, у Польщі - Конституційний Трибунал, у Німеччині - Федеральний конституційний суд та інші.

В окремих федеративних державах такі органи можуть створюватися також суб'єктами федерацій (Боснія і Герцеговина, Німеччина, Росія).

Статус конституційного суду, як правило, закріплюється в спеціальному розділі конституції, який іноді буває відокремлений від її структурної частини, присвяченої засадам судоустрою. В одних країнах конституційний суд вважається судом особливої категорії і входить до судової системи, в інших (Болгарія, Італія, Румунія) - є особливим органом контролю, що не належить до судової влади.

У деяких країнах (Казахстан, Марокко, Сенегал, Туніс, Франція) для здійснення конституційного контролю створенні квазісудові (не судові) органи, які мають назву конституційної ради.

Головна і єдина різниця між конституційним судом і конституційною радою полягає в тому, що конституційний суд застосовує гласну процедуру розгляду справ, а конституційна рада - застосовує не публічну процедуру, яка заснована на письмовому впровадженні, тобто практикується надання письмових пояснень, а не відкритий виступ сторін.

До повноважень органів конституційного контролю належать також офіційне тлумачення конституції і законів, визначення відповідності основному закону міжнародних договорів (Азербайджан, Албанія, Болгарія, Вірменія, Португалія, Росія, Угорщина, Франція), питання розмежування компетенції між федерацією та її суб'єктами у федеративній державі, вирішення спорів між вищими органами державної влади (Болгарія, Іспанія, Італія, Македонія, Росія, Словаччина, Словенія, Хорватія, Чехія), здійснення процедури щодо дострокового припинення повноважень президента (Австрія, Албанія, Болгарія, Македонія, Німеччина, Сербія, Словаччина, Угорщина, Україна, Хорватія, Чехія), здійснення контролю щодо відповідності конституції статутних і програмних документів політичних партій та їх фактичної діяльності (Азербайджан, Албанія, Вірменія, Грузія, Македонія, Молдова, Німеччина, Португалія, Румунія, Сербія, Словаччина, Туреччина, Хорватія, Чехія, Чорногорія) та інші питання.

Головними повноваженням органів конституційного контролю є оцінка законодавчих актів, тобто перевірка нормативно-правових актів на предмет їх конституційності. До нормативно-правових актів, конституційність яких перевіряється, віднесені насамперед закони, а також різні підзаконні акти. Наприклад, у ст. 150 Конституції України 1996 р. зазначено, що "до повноважень Конституційного Суду України належить: 1) вирішення питань про відповідність Конституції Україні (конституційність): законів та інших правових актів Верховної Ради України; актів Президента України; актів Кабінету Міністрів України; правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим...", у ст. 125 Конституції Республіки Білорусь 1994 р. встановлено, що "контроль за конституційністю нормативних актів у державі здійснюється Конституційним Судом Республіки Білорусь".

Перевіряючи відповідність акта конституції, орган конституційного контролю оцінює насамперед зміст і форму акта, порядок прийняття акта та його введення в дію, належність акта до компетенції органу, що його видав.

Дайте визначення таких понять

Конституційна юстиція, конституційний контроль, конституційний нагляд, конституційне судочинство. конституційна скарга, ампаро, обов’язковий контроль, факультативний контроль, матеріальний контроль, формальний контроль, попередній контроль, наступний контроль, квазісудові органи конституційного контролю, американська модель конституційного контролю, європейська модель конституційного контролю,конституційний суд, конституційна рада

Тематика рефератів

Ж Американська модель конституційної юстиції: загальна характеристика

Ж Класифікація основних форм конституційного контролю в зарубіжних кранах: критерії класифікації та характеристика окремих видів.

Тестові завдання

1. Форма конкретного контролю Конституційного Суду Російської Федерації щодо захисту прав і свобод особи полягає у:

а) перевірці щодо відповідності Конституції законів РФ на підставі запитів судів загальної юрисдикції, а також спеціалізованих судів РФ;

б) контролі за дотриманням прав і свобод людини та громадянина при його затриманні, а також на стадіях дізнання та досудового слідства;

в) нагляді та перевірці законів РФ на предмет їх відповідності (конституційності) Конституції РФ на підставі особливого доручення Президента або прем'єр-міністра РФ, якщо цей закон завдає істотної шкоди інтересам або створює перепони у діяльності Президента або уряду;

г) перевірці законів РФ щодо їх конституційності за власною ініціативою Конституційного Суду РФ, яка оформлюється відповідною постановою і приймається, якщо за неї проголосує 5 суддів Конституційного Суду РФ, а також його голова;

д) контролі Конституційного Суду РФ за дотриманням конституційних прав і свобод людини і громадянина у діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування з правом втручатися у їх діяльність з власної ініціативи з метою забезпечення цих прав і свобод;

2. У конституційній теорії та практиці Франції, Угорщини та Польщі попередній контроль як форма конституційного контролю передбачає:

а) контроль і нагляд Конституційного Суду щодо забезпечення прав і свобод людини та громадянина до настання факту їх порушення або істотного безпідставного обмеження, тобто здійснення загальної та конкретної превенції;

б) контроль і нагляд Президента або уряду за дотриманням конституційних прав і свобод людини і громадянина у діяльності органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, а також органів прокуратури та поліції;

в) можливість здійснення такого попереднього контролю Конституційним Судом певної країни на стадіях парламентського розгляду законопроектів до промульгації їх главою держави та у разі визнання їх неконституційними такі законопроекти не можуть стати законами, що віднесений насамперед до прийнятих парламентом і переданих президенту на підпис і обнародування законів, при цьому контролю підлягають проекти як звичайних так і органічних законів;

г) можливість здійснення такого контролю щодо законів, які вже прийняті парламентом, промульговані главою держави та набули чинності та незалежно від факту його застосування може бути ініційований розгляд питання про його конституційність;

д) право подання спеціальної скарги або позовної заяви виключно до судів загальної юрисдикції громадянином певної країни з вимогою про визнання прийнятого парламентом закону неконституційним;

3. У конституційній теорії та практиці Франції, Угорщини та Польщі наступний контроль як форма конституційного контролю передбачає:

а) контроль та нагляд, що здійснюється Президентом або урядом з метою забезпечення режиму дотримання конституційних прав і свобод людини та громадянина у діяльності органів державної влади або органів місцевого самоврядування, а також органів прокуратури та поліції відповідно до чинного законодавства;

б) реальну можливість здійснення такого контролю Конституційним Судом певної країни на стадіях парламентського розгляду законопроектів до промульгації їх Президентом та у разі визнання їх неконституційними такі законопроекти не можуть стати законами, але який насамперед стосується прийнятих парламентом і переданих президенту на підпис та обнародування законів, при цьому контролю підлягають проекти як звичайних так і органічних законів;

в) право подання юридичною особою виключно спеціальної скарги і відносно до звичайних законів, а громадянином певної країни виключно позовної заяви і стосовно лише до органічних та конституційних законів з вимогою про визнання їх неконституційними, які розглядаються Президентом або урядом країни відповідно до законодавства;

г) можливість здійснення такого контролю лише щодо законів, які вже прийняті парламентом, а також промульговані главою держави та набули чинності;

д) право судів загальної юрисдикції давати оцінку конституційності судових рішень та нормативно-правових актів органів державної виконавчої влади, включаючи акти глави держави.

4. Особлива процедура, що є засобом захисту основних конституційних прав особистості, яка подібна до конституційної скарги, але відрізняється тим, що має індивідуальний характер (застосовується в праві Іспанії і ряду країн Латинської Америки):

а) конституційна юстиція;

б) конституційне судочинство;

в) спеціальна конституційна скарга;

г) конституційне подання;

д) ампаро.

5. За формального конституційного контролю перевірці підлягає:

а) відповідність акта змісту конституції;

б) дотримання конституційних умов та вимог, що належать до видання акта;

в) відповідність підзаконного нормативно-правового акту закону;

г) відповідність акту принципам дотримання прав і свобод людини і громадянина;

6. Конституційний контроль, що здійснюється щодо прийнятих парламентом законів, але не підписаних та не оприлюднених главою держави:

а) наступний;

б) формальний;

в) матеріальний;

г) обов’язковий;

д) попередній.

7. Перевірка змісту нормативно-правового акту на предмет відповідності положень Конституції:

а) матеріальний конституційний контроль;

б) формальний конституційний контроль;

в) попередній конституційний контроль;

г) обов’язковий конституційний контроль;

д) факультативний конституційний контроль

8. Під терміном «конституційна юстиція»розуміється:

а) особливого роду судові органи, які здійснюють конституційний контроль шляхом конституційного судочинства;

б) конституційні суди;

в) перевірка змісту нормативно-правового акту на предмет відповідності положень Конституції;

г) перевірка на відповідність (президента, членів уряду та ін.)

Конституції дій посадових осіб

9. За якої моделі конституційної юстиції конституційний контроль здійснюється судами загальної юрисдикції:

а) американської;

б) європейської;

в) іберійської;

г) англосаксонської;

д) за жодної;

10. Модель конституційної юстиції за якої конституційний контроль здійснюється спеціалізованими судовими або квазісудовими органами:

а) американської;

б) європейської;

в) іберійської;

г) англосаксонської;

д) за жодної;

11. В Іспанії до складу конституційного суду входять:

а) 12 суддів;

б) 16 суддів;

в) 18 суддів;

г) 7 суддів.

12. В Аргентині, Болівії, Ізраїлі, Мексиці, Швеції, Японії конституційний контроль здійснюється:

а) конституційними судами;

б) конституційними радами;

в) судами загальної юрисдикції;

г) спеціальними судами загальної юрисдикції.

13. В Австралії, Бельгії, Естонії, Індії, Ірландії, Ісландії, Канаді, Колумбії, Люксембурзі, Швейцарії вирішення питань про відповідність нормативно- правових актів основного закону надається:

а) тільки конституційним судам;

б) тільки конституційними радами;

в) усім судам загальної юрисдикції;

г) тільки верховному суду.

14. В Болгарії, Італії, Румунії конституційний суд:

а) вважається судом особливої категорії і входить до судової системи;

б) є особливим органом контролю, що не належить до судової влади;

в) є органом загальної юрисдикції, що належить до судової влади;

г) конституційної юстиції не існує.

15. Квазісудовий орган конституційного контролю, що існує у Франції:

а) конституційний суд;

б) конституційна рада;

в) суд загальної юрисдикції;

г) верховний суд.

Контрольні запитання та завдання

1. Чим відрізняються поняття «конституційний контроль» та «конституційний нагляд»?

2. Що розуміється під квазісудовими органами конституційного контролю?

3. Надайте характеристику основним моделям конституційного контролю в зарубіжних країнах.

4. Які форми конституційного контролю використовуються в зарубіжних країнах?

5. Яким чином здійснюється конституційний контроль в США?

6. Проаналізуйте яким чином забезпечується конституційний контроль в

зарубіжних країнах. Результати слід оформити у вигляді порівняльної таблиці (не менше 20 країн)

7. Проаналізуйте порядок формування органів конституційного контролю.

Результати слід оформити у вигляді порівняльної таблиці (не менше 20 країн)