§ 2. Компетенція органів конституційного контролю і механізм її реалізації

Головним повноваженням органів, що здійснюють конституційний контроль, є оцінка конституційності законодавчих актів. Порядок здійснення цього повноваження залежить від прийнятих у тій чи іншій країні форм конституційного контролю.

Існує дві основні форми контролю — попередній і наступний. Попе­редній контроль має місце на стадіях парламентського розгляду законопро­ектів до промульгації їх главою держави. У разі визнання їх неконсти­туційними такі законопроекти не можуть стати законами. Попередній конт­роль існує в Румунії, Польщі, Угорщині і у Франції. Він насамперед віднесе­ний до прийнятих парламентом і переданих президенту на підпис і обнаро­дування законів. Припускається і здійснення контролю на більш ранніх стадіях законодавчого процесу у парламенті. При цьому попередньому конт­ролю підлягають проекти як звичайних, так і органічних законів. Попе­редній контроль припускається в Італії щодо так званих обласних законів — актів, прийнятих представницькими органами автономій.

Своєрідним різновидом попереднього контролю, що здійснюється загальними судами, можна вважати надання ними консультативної оцінки конституційності законопроектів у процесі проходження їх через парламент. Така оцінка може бути дана вищим судом на вимогу законо­давчої або виконавчої влади. Подібна практика прийнята в Австралії, Ка­наді, деяких штатах СІЛА, Норвегії та в ряді інших країн.

Наступний контроль здійснюють щодо законів, які прийняті пар­ламентом, промульговані главою держави і набули чинності. Існує дв цедури такого контролю — шляхом дії і шляхом заперечення. В пер випадку відразу ж після введення закону в дію і незалежно від фак^г го застосування може бути ініційований розгляд питання про його кс туційність. У другому випадку розгляд цього питання прямо залежи конкретного застосування закону. В країнах, де функцію конституці контролю здійснюють суди загальної юрисдикції, це може мати мі звичайному судовому процесі.

Конституційний контроль шляхом дії нерідко називають абсі ним, а контроль шляхом заперечення — конкретним. Абстрактний роль характерний для країн, де відповідна функція здійснюється оргг конституційної юстиції. Конкретний контроль притаманний насам державно-правовій практиці тих країн, де ця функція належить судг гальної юрисдикції.

Однак здійснюють конкретний контроль і конституційні суди, чайним є положення, коли загальний суд, розглядаючи цивільну кримінальну справу, може дійти висновку про неконституційність за що ним застосовується, і звернутися за відповідним висновком до ко туційного суду. У зв’язку з цим розгляд справи припиняється. Якщо ституційний суд визнає таке звернення безпідставним, розгляд справи гальному суді буде продовжений. Існує також конкретний контрс формі розгляду спеціальної скарги, що подається до конституційного

Характеризуючи попередній і наступний контроль, зазначим! в деяких країнах застосовуються обидві ці форми. Зокрема, це має : в ряді країн Латинської Америки. Тут сполучається попередній кон^г з наступним контролем шляхом заперечення.

Відомі й інші класифікації форм конституційного контролю, частіше виділяють обов’язковий і факультативний контроль. Обов’язі контроль здійснюється відповідними органами на основі приписів ко туції й законодавства і незалежно від волевиявлення будь-якого іншої гану чи посадової особи. Така форма конституційного контролю приі у Франції: всі органічні закони до їх офіційного опублікування і регл; ти палат парламенту до їх практичного застосування мають бути прег лені конституційній раді, яка висловлюється на предмет відповідної конституції. Процедура розгляду органічних законів в органі ко туційного контролю є, по суті, складовою законотворчості, обов’язв стадією законодавчого процесу, що передує промульгації.

Факультативний контроль здійснюється тільки з ініціативи хто наділений відповідним правом.

У федеративних державах конституційному контролю підлягають ге тільки федеральні законодавчі акти, а й відповідні акти суб’єктів фе- щрацій. Механізм такого контролю в різних країнах неоднаковий.

Так, у США оцінку конституційності законів здійснюють як феде- )альні суди, так і суди штатів. При цьому всі вони мають право проводи- 'и експертизу законодавчих актів федерального рівня і рівня суб’єктів федерації. Між відповідними рішеннями верховного суду США і судів птатів існує досить складний взаємозв’язок, хоч майже завжди останнє :лово належить федеральному верховному суду. До того ж у деяких шта- ’ах встановлений порядок, за яким місцеві суди, якщо вони не вважають іа можливе розглядати питання конституційності закону через його зна- [ущість, передають це питання на розгляд верховного суду федерації.

У Швейцарії конституційному контролю підлягають тільки законо- [авчі акти кантонів. Союзний суд дає оцінку відповідності цих актів як федеральному основному закону, так і основним законам суб’єктів феде- >ації. Кантональні суди таким правом, як правило, не наділені. В Австрії юнституційний контроль також здійснюється щодо законодавчих актів юдерації та її суб’єктів. У землях конституційні суди не створені.

Конституційний суд Росії розглядає справи про відповідність основ- юму закону федерації конституцій республік, статутів, а також законів а інших нормативних актів суб’єктів федерації, виданих з питань, що іднесені до відання федеральних органів державної влади і до спільного ідання федеральних органів та органів суб’єктів федерації.

Нарешті, у ФРН конституційні суди земель можуть оцінювати ли­не законодавчі акти відповідних суб’єктів федерації. Федеральний кон- титуційний суд може піддавати контролю тільки законодавство феде- іації. Але за певних умов у зв’язку з виникненням суперечок з приводу юзмежування компетенції між федерацією і землями він може займати- я встановленням конституційності земельного законодавства.

Сама ж природа конституційного контролю полягає в тому, що, цінюючи конституційність законів, суди тлумачать конституцію.

При цьому основні закони нерідко сприймаються не просто яі дичне джерело, як елемент позитивного права, а й як явище загальні рактеру, що відбиває стан суспільства. Поняття конституції пов’язує поняттями справедливості, моралі тощо. Такий підхід може призве тільки до довільного трактування змісту основних законів, а й до заміни юридичних оцінок дійсності оцінками, основаними на доцільне будь-яких умов конституційність має визначатися в межах правових і

У багатьох країнах критерієм оцінки конституційності зако чих актів визнані норми міжнародного права. Це випливає з текс мих основних законів, де йдеться про пріоритет (примат) міжнарі права перед правом національним. Як зазначалося, положення про пріоритет містять новітні конституції цілого ряду європейських де До того ж в конституціях Білорусі, Болгарії, Словенії, Чехії та д інших держав належним чином укладені і набувші чинності міжн; договори прямо визнані критерієм оцінки конституційності законод тії інших нормативно-правових актів.

Крім визначення конституційності законодавчих актів, до по: жень органів, що здійснюють конституційний контроль, вх вирішення багатьох інших питань.

У країнах, де конституційний контроль здійснюють суди загі юрисдикції, останні мають право давати оцінку конституційності су рішень і нормативно-правових актів органів виконавчої влади, вкл: чи акти глав держав.

Значно ширші повноваження мають органи конституційне тиції. Зокрема, в Молдові, Румунії, Франції і Угорщині вони встан ють конституційність парламентських регламентів. У більшості конституційні суди визначають конституційність і законність нори но-правових актів органів виконавчої влади, а в Киргизстані, Росії ваччині, Словенії і Узбекистані — відповідних актів органів місцеве моврядування чи місцевих органів виконавчої влади. Разом з тим у і Молдові конституційні суди можуть давати оцінку тільки актам і центів та урядів, а в Болгарії — виключно актам президента.

У цілому ряді країн органи конституційного контролю на, повноваженнями оцінювати відповідність основному закону укла державою і від її імені міжнародних договорів. У Франції такий кон має попередній характер: якщо конституційна рада після запиту і дента, прем’єр-міністра або голови однієї з палат парламенту заявиі левідповідність конституції положень будь-якого міжнародного договору, го дозвіл на його ратифікацію або схвалення може бути даний тільки тісля перегляду конституції. У Польщі та Угорщині об’єктом консти- гуційного контролю є міжнародні договори як до схвалення і ратифікації їх відповідними органами, так і після.

Органи конституційної юстиції звичайно розглядають різного роду орисдикційні справи, тобто питання, пов’язані з розмежуванням компе- генції. Ці справи можуть мати пряме відношення до оцінки консти- гуційності законів, які визначають повноваження різних органів держав­ші влади. Досить часто предметом відповідного розгляду є розмежування компетенції вищих органів держави, іноді — органів державної влади і щганів місцевого самоврядування або самих органів самоврядування.

У федеративних державах конституційні суди розглядають справи цодо розмежування компетенції між федерацією та суб’єктами, а також ніж самими суб’єктами. Аналогічними повноваженнями наділені звичайні іуди в тих країнах, де вони здійснюють функцію конституційного контро- ію.

Важливими повноваженнями органів конституційної юстиції ряду іраїн є повноваження щодо контролю за функціонуванням механізмів пря­мої і представницької демократії. В Румунії і Франції відповідні органи на­глядають за проведенням виборів президента та референдумів. В Казах- :тані та Молдові це може бути здійснено по відношенню ще і до парла­ментських виборів. У Литві конституційний суд робить висновки щодо по­рушення законності на президентських і парламентських виборах. У Греції юрховний спеціальний суд перевіряє законність результатів референдумів.

У Греції, Словаччині, Франції і Чехії органи конституційного кон­тролю розглядають питання правильності обрання депутатів парламентів, І Болгарії — президента, в Хорватії і Югославії — депутатів і президен- са, якщо законність таких обрань оскаржується. В Греції і Чехії йдповідні органи займаються ще і питаннями позбавлення депутатських мандатів у зв’язку з порушенням принципів невиборності й несумісності. З Австрії конституційний суд розглядає скарги у зв’язку з проведенням ірезидентських і парламентських виборів, а за клопотанням нижньої па- іати парламенту — питання про позбавлення депутатів їхніх мандатів. У 5РН правильність проведення парламентських виборів перевіряє бундес­рат, рішення якого може бути оскаржене в коституційному суді.

Окремої згадки заслуговують повноваження органів конституційної юстиції у сфері безпосереднього захисту прав особи. Відповідну діял цих органів нерідко називають контролем за виконанням основних свобод. Цей контроль здійснюється за спеціальною скаргою, відповідно до ст. 93 Основного закону ФРН, конституційний суд роз скарги, внесені будь-якою особою, яка вважає себе обмеженою держ владою у своїх правах. Близькі за змістом положення можна знайти ституціях Австрії, Іспанії, Македонії, Словаччини, Угорщини, Чех!

З іншого боку, органи конституційної юстиції мають повновая наслідком реалізації яких може бути обмеження і навіть позбавлень би її прав. Як зазначалося, позбавлення індивіда прав за рішенням к туційного суду в разі використання їх для «боротьби проти основ вії демократичного порядку» припускається ст. 18 Основного закону ФІ

Основний закон ФРН припускає і можливості заборони політ партій у разі визнання їх протиконституційними. Подібне передбачене ституціями Болгарії, Македонії, Молдови, Румунії, Словаччини, Слі Чехії, Югославії та деяких інших держав. У ФРН відповідний механі; застосований двічі, що призвело до заборони конституційним судом пр дикальної і комуністичної партій. Характерно, що ці партії поновилг діяльність після реєстрації під новими або дещо зміненими назвами.

Визначені й деякі інші повноваження органів конституційні тиції. Зокрема, в ряді країн вони розглядають справи у зв’язку із суванням процедур, подібних до імпічменту. В Казахстані, Литві і конституційні суди роблять висновок, чи дозволяє стан здоров’я і дентів виконувати надалі їх функції. В Македонії конституційни встановлює конституційність і законність колективних трудових у: Білорусі — нормативних актів верховного суду і генеральної прокд ри, а також будь-якого громадського об’єднання. Наведеним перелії новажень органів конституційної юстиції не обмежується.

Особливості механізмів реалізації повноважень органів, що зді: ють конституційний контроль, визначаються насамперед колом суб’ що мають право його ініціювати. Відповідна правосуб’єктність зале від прийнятої в тій чи іншій країні форми конституційного контролю наступному контролі шляхом заперечення питання конституції ініціюються під час розгляду в звичайному суді конкретної цивільні кримінальної справи однією з сторін цієї справи. Як правило, такою с ною є фізична або юридична особа. Індивід може бути ініціатором рс ду справи і в органі конституційної юстиції за умов попереднього а( ступного контролю шляхом дії у порядку подання спеціальної скаргг

Проте звичайно суб’єктами права ініціювання конституційноп тролю при попередньому і наступному контролі шляхом дії є держав

ани і посадові особи. Так, в Австрії, Росії та ФРН таким правом наділені Федеральний уряд і уряди суб’єктів федерації, у Болгарії, Литві, Румунії, Словаччині та Угорщині — уряд, в Італії — також уряд, але щодо так зва- іих обласних законів, в Іспанії, Казахстані і Франції — глава уряду.

У Білорусі, Болгарії, Казахстані, Росії, Литві, Румунії, Словаччині, Франції та Угорщині ініціювати розгляд питань в органі конституційного юнтролю може глава держави — президент. У Росії це можуть робити :ожна з палат федерального парламенту, а також законодавчі органи уб’єктів федерації. В Іспанії, Італії і Португалії відповідне право надане рганам автономій.

В деяких випадках воно належить органам місцевого самовряду- ання.

В Австрії, Білорусі, Румунії та Угорщині органи конституційного юнтролю можуть самі ініціювати розгляд справи. В Австрії і Болгарії це іають право зробити вищі суди загальної та адміністративної юрисдикції, в Білорусі і Росії — верховний і вищий арбітражний (господарський) су- ц. До того ж, як зазначалося, майже в усіх країнах, де існує консти- уційна юстиція, суд загальної юрисдикції може звернутися до органу кон- титуційного контролю в разі виникнення сумнівів щодо конституційності астосованого ним закону.

Ініціатором розгляду справи в органі конституційного контролю гоже бути і певна частина депутатського корпусу. В Австрії і ФРН — це ретина складу нижньої палати парламенту, в Болгарії, Казахстані, Іитві, Словаччині і Росії — п’ята частина відповідно складу всього пред- тавницького органу або кожної з палат. В Іспанії право ініціювати спра- у мають 50 депутатів у кожній палаті, в Румунії — 50 депутатів у :ижній і 25 у верхній палаті, в Польщі і Угорщині — 50 у нижній палаті в цілому парламенті відповідно. У Франції кількість депутатів у кожній :алаті, яким надане таке право, дорівнює 60. Крім того, воно також на- ежить головам обох палат. В Білорусі та Угорщині до суб’єктів ідповідного права віднесені постійні комісії парламенту.

Іноді правом ініціювати конституційний контроль наділені поса- ові особи: прокурор (Білорусь, Болгарія, Іспанія і Словаччина) і омбудс- ган (Іспанія, Польща).

Участь того чи іншого суб’єкта в процесі здійснення конституційного онтролю нерідко залежить від характеру справ, які вносять на розгляд ідповідних органів, а також від механізмів реалізації повноважень цих ор- анів. Одним з таких механізмів є спеціальна, так звана конституційна карга. Звичайно така скарга має субсидіарний характер: вона подається до юнституційного суду тільки після того, як була розглянута в інших, загаль­них або адміністративних судах, і результати цього розгляду не задов ли заявника. Офіційному розгляду конституційної скарги передує її няття. У ФРН цим займається спеціальна комісія конституційного с; складу якої входять три його члени. В середньому вона приймає до і ду близько десяти відсотків скарг від щорічної їх кількості. У ТИХ К] де конституційний контроль здійснюється загальними судами, віді питання розглядаються на основі звичайних норм судочинства.

Рішення органів, які здійснюють конституційний контроль, різний характер і юридичні наслідки. Зокрема, законодавчі акти, в органами конституційної юстиції неконституційними, скасовуються ж рішення цих органів є остаточними. У Польщі та Румунії рішен ганів конституційного контролю щодо конституційності законо; актів можуть бути скасовані за результатами голосування в нижній і в обох палатах парламенту відповідно. Для цього потрібна кваліфії більшість голосів.

У переважній більшості країн, де прийнята американська і організації конституційного контролю, відповідні рішення від тільки до конкретних судових справ. Суди тут не анулюють законі визнаючи їх неконституційними, відмовляються ці закони застосов У США, якщо верховний суд визнав той чи інший закон або (що буї багато частіше) окремі його положення неконституційними, оста можуть бути застосовані жодним судом. Тим самим положення закс будучи скасованими юридично, втрачають силу фактично.

У цілому слід зазначити, що конституційний контроль рубіжних країнах визнаний як одна з реалій їхнього державно-полі го життя. Він покликаний забезпечити виконання приписів основи- кону. При цьому найсуттєвішого значення набувають якості самої к туції, зокрема чіткість і визначеність її положень.