Державне право зарубіжних країн як наука і як навчальна дисципліна. Поняття і предмет ДПЗК. Система ДПЗК. Співвідношення термінів “державне право” і “конституційне право”.

Поняття “Державне право зарубіжних країн” можна розглядати у трьох вимірах: як галузь права конкретної зарубіжної держави, як науку та як навчальну дисципліну.

Державне право зарубіжних країн - наука, яка розглядає конституційно-правові системи зарубіжних країн.

Предметом ДПЗК як науки, є норми конституційних актів (конституцій, конституційних законів, органічних законів та

інших конституційно-правових документів), які регулюють наступні сфери суспільних відносин:

1) Основи суспільного ладу (економічна, політична системи, духовно-культурна і соціальна сфери);

2) Основи державного ладу (форма держави; основи організації і функціонування місцевого самоврядування);

3) Основи конституційного статусу людини і громадянина (права, свободи і обов’язки людини і громадянина);

Наука ДПЗК тісно пов’язана з теорією держави і права, оскільки остання узагальнює досягнення людства в державно- правовій сфері, в тому числі щодо сфер, які є безпосереднім предметом дослідження ДПЗК, а також формулює найбільш загальні положення, на яких грунтуються конституційно-правові дослідження.

Особливістю науки ДПЗК є те, що вона досліджує не тільки нормативний матеріал, але й державну практику, що існує на його основі і, навіть, склалася поза полем юридичної регламентації.

Державне право зарубіжних країн, як навчальна дисципліна, вивчає узагальнення наукового характеру стосовно предмета науки ДПЗК та конкретні конституційно-правові системи зарубіжних країн, тобто державне право, як галузь права конкретної країни.

Система ДПЗК, як навчальної дисципліни - це сукупність елементів, з яких складається навчальна дисципліна. ДПЗК, як навчальна дисципліна складається з двох частин: загальна частина, особлива частина.

Загальна частина - розглядає основні конституційні інститути в зарубіжних країнах на узагальненому (теоретичному) рівні. Загальна частина ДПЗК є спорідненою з теорією держави і права.

Особлива частина містить аналіз конкретних норм конституційного права окремих країн.

Досить часто терміни “державне” і “конституційне право” вживаються в ідентичному значенні. і виражають одне поняття. В цілому таке розуміння є допустиме, однак необхідно, все ж, зазначити на деяку різницю між двома термінами.

Отже, “конституційне право” з точки зору європейського конституціоналізму є не в кожній державі. Це пов’язано з тим, що документ під назвою “конституція” є фактично таким лише у випадку, якщо він закріплює поділ влад та основи правового статусу людини і громадянина. Але в світі існують держави, конституція або конституційні акти яких не встановлюють вказані вище елементи. Виходячи з цього, в кожній державі існує галузь, а отже і наука “державне право”, але не в кожній - “конституційне право”.

3.