Угода купівлі-продажу земельної ділянки,
що перебуває у приватній власності, передбачає, що одна сторона-продавець передає (зобов\'язується передати) земельну ділянку у власність другій стороні-покупцеві; у свою чергу, покупець приймає (зобов\'язується прийняти) її і сплачує за це певну грошову суму.
Угода оформлюється відповідним договором обов\'язково у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.Договір купівлі-продажу земельної ділянки містить такі обов\'язкові складові (додаток Б):
• предмет договору;
• ціну та умови оплати земельної ділянки;
• обов\'язки сторін;
• порядок розгляду спорів;
• інші умови.
Предметом договору є земельна ділянка певних: площі, призначення та місця розташування. Ціна та умови оплати земельної ділянки встановлюються за згодою сторін угоди. їх обов \'язки полягають у тому, що угода має здійснитися у визначений сторонами термін і за обумовленою ціною. Крім того, продавець має попередити покупця про права третіх осіб на земельну ділянку (права наймача, право іпотеки); а у разі невиконання цієї вимоги покупець має право вимагати зниження ціни або взагалі розірвання договору. Стосовно інших умов, то вони полягають у тому, що невід\'ємною частиною договору купівлі-продажу є такі документи стосовно земельної ділянки:
> державний акт на право власності;
> довідка про нормативну грошову оцінку;
> довідка про обтяження та обмеження;
> акт про експертну грошову оцінку.
Якщо на земельній ділянці розміщено житловий будинок (будівля, споруда) і саме він є предметом купівлі-продажу, то до покупця переходить право власності на землю у розмірах, встановлених договором, які можуть не відповідати загальній площі земельної ділянки. Якщо договором розмір земельної ділянки не визначений, до покупця переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята поліпшенням і необхідна для його обслуговування; така саме норма застосовується для випадку, коли предмет купівлі-продажу розміщений на земельній ділянці, наданій у користування.
3.