VII. УСУНЕННЯ ПОДВІЙНОГО ОПОДАТКУВАННЯ. ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ОПОДАТКУВАННЯ ДОХОДІВ НЕРЕЗИДЕНТІВ З ДЖЕРЕЛОМ ЇХ ПОХОДЖЕННЯ З УКРАЇНИ

Поняття «подвійне оподаткування» означає обкладання одного податкового об’єкта або окремого платника тим самим (чи аналогічними) податком за один податковий період.

Відповідно до статті 13 ПКУ доходи, отримані резидентом України (крім фізичних осіб) з джерел за межами України, враховуються під час визначення його об'єкта та/або бази оподаткування у повному обсязі.

При визначенні об'єкта та/або бази оподаткування витрати, здійснені резидентом України (крім фізичних осіб) у зв'язку з отриманням доходів з джерел походження за межами України, враховуються у порядку і розмірах, визначених податковим законодавством України.

Доходи, отримані фізичною особою - резидентом з джерел походження за межами України, включаються до складу загального річного оподаткованого доходу, крім доходів, що не підлягають оподаткуванню в Україні відповідно до положень ПКУ чи міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Включення до Податкового кодексу спеціальної ст. 103, яка регулює порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування щодо повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України, дало змогу чітко визначити підстави, які дають право на одержання переваг, установлених угодами про уникнення подвійного оподаткування, встановити процедури підтвердження права нерезидента на податкові пільги, передбачені в зазначених угодах, визначити, яким чином здійснюватиметься відшкодування зайвого утримання сум податку на доходи із джерелом їх походження з України тощо.

Міжнародні договори про уникнення подвійного оподаткування, укладені Україною з іноземними країнами, застосовуються до осіб, які є резидентами України та резидентами відповідної країни. Відповідно до положень ст. 103 Податкового кодексу застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування зменшеної ставки податку дозволяється лише за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами цієї статті.

Аналогічно в іноземній країні, з якою Україною укладено договір про уникнення подвійного оподаткування, від резидента України, який претендує на застосування положень договору, вимагатиметься довідка, яка підтверджує, що зазначена особа є резидентом України.

Отже, Для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов'язаний отримати від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток),

уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об'єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України.

Відповідно до наказу № 173 зазначену довідку видає державна

податкова інспекція за місцезнаходженням юридичної особи(місцем проживання фізичної особи).Така довідка видається на бланку державної податкової інспекції за місцезнаходженням юридичної особи (місцем проживання фізичної особи) протягом 10 робочих днів з моменту подання письмового звернення такої особи.

Подвійне оподаткування не обов’язково означає буквальне використання однакових податкових важелів, воно можливе й за часткового накладення одного об’єкта на інший, причому це може відбуватися як у межах однієї держави, так і у різних податкових системах. Важливо зазначити, що подвійне оподаткування стосується суперечностей, що складаються в однотипних податкових механізмах (наприклад, у системі прямих чи у межах непрямих податків), але не при оподаткуванні об’єктів різних за типом податків (прямих і непрямих).

Виділяють кілька видів подвійного оподаткування, серед яких найбільш поширені:

1. Внутрішнє — подвійне оподаткування в країнах, де той самий податок стягується на рівні різних адміністративно-територіальних одиниць. Воно може бути

— вертикальне — сплата однакового податку на місцевому і державному рівнях (у Швеції, наприклад, сплачують місцевий і державний прибутковий податки);

— горизонтальне — оподаткування на одному адміністративному рівні за рахунок розбіжностей у визначенні об’єкта оподаткування (у США при сплаті прибуткового податку в деяких штатах вважаються доходом тільки доходи громадян, отримані в межах цього штату; в інших — тільки доходи, отримані за межами штату; у третіх — усі види доходів2).

2. Зовнішнє (міжнародне) — оподаткування, за якого зіштовхуються національні законодавства у визначенні об’єкта оподаткування чи платника, розглядаючи його як зобов’язану особу за аналогією з законодавством іншої держави.

Подвійне оподаткування можна усунути двома шляхами:

— односторонньо — зміною національного податкового законодавства;

— двосторонньо (багатосторонньо) — на основі міжнародних угод, шляхом приведення у певну відповідність національних податкових законодавств.

Для усунення подвійного оподаткування використовують кілька методів.

1. Відрахування — обидві договірні країни обкладають доход податком, але за умови вирівнювання до рівня податку в країні з меншим розміром податку.

^rL Звільнення — означає право на оподаткування певного виду доходу, що належить одній з договірних сторін. При цьому перераховують доходи, оподатковувані в одній країні та звільнені від обкладання в іншій.

3. Кредит (зовнішній податковий кредит) — залік сплачених податків за кордоном у рахунок внутрішніх податкових зобов’язань.

4. Знижка — розглядають податок, сплачений за кордоном, як витрати, на які зменшується сума доходів, що підлягають оподаткуванню.

ВИСНОВКИ ЗВОСЬМОГО ПИТАННЯ:

Подвійне оподаткування — оподаткування одного об'єкта податку окремого платника податків одним і тим же (аналогічним) податком за один і той же проміжок часу або оподаткування у різних осіб однієї і тієї ж податкової бази співставними податками.

Подвійне оподаткування може існувати як в рамках національної системи податків та зборів, так і на міжнародному рівні

Найпоширенішою класифікацією подвійного оподаткування є його поділ на внутрішнє та зовнішнє. Критерієм такої класифікації є підстави виникнення та способи запобігання подвійному оподаткуванню.

Внутрішнім подвійним оподаткуванням є подвійне оподаткування в країнах, де один і той же податок справляється на рівні різних адміністративно-територіальних одиниць однієї держави.

Зовнішнє (міжнародне) подвійне оподаткування викликане колізією законодавства двох або більше країн. В міжнародній практиці були вироблені способи і методи усунення подвійного оподаткування, які являють собою основу механізму податкового регулювання. На сьогоднішній день, виділяють два основні способи усунення подвійного оподаткування:

• односторонні заходи, передбачені національним податковим законодавством, які застосовуються владою даної країни без узгодження з іншими державами;

• багатосторонні заходи, які реалізуються за допомогою міжнародних угод та конвенцій про уникнення подвійного оподаткування.