ПЕРЕДМОВА

Забезпечення та захист прав людини є головним обов’язком держави, виконання якого покладене на органи державної влади. Основним завданням будь-якої держави є створення найбільш сприятливих умов для підвищення якості життя та реалізації прав і свобод її громадян.

З огляду на те, що носієм суверенітету і джерелом влади в країні є народ, місцеве самоврядування в цьому сенсі є владою, що най­більш наближена до населення. Органи місцевого самовряду­вання є самостійними, недержавними за своєю природою суб’єк­тами публічної влади, які функціонують у межах певної території з метою вирішення питань місцевого значення та забезпечення певних життєво важливих інтересів та потреб громадян, що про­живають на даній території. З огляду на тісні зв’язки між грома­дянами - членами відповідних територіальних громад та створю­ваними ними органами місцевого самоврядування, які вирішують питання місцевого значення, саме місцеве самоврядування спро­можне забезпечити дієвий та ефективний захист прав людини у межах територіальних громад.

Серед актуальних теоретичних і практичних проблем форму­вання сучасної моделі місцевого самоврядування особливо важ­ливими є питання конкретизації і розвитку конституційного ста­тусу особистості та становлення ефективної локальної системи захисту прав людини як члена територіальної громади. Процеси децентралізації, муніципалізації та адміністративно-територіаль­ної реформи, які сьогодні є на часі в Україні, ще більше підвищу­ють роль органів місцевого самоврядування у дотриманні та захи­сті прав людини.

Доволі рельєфно роль та значення місцевого самовряду­вання у процесах реалізації та захисту прав людини знайшли своє закріплення у Національній стратегії у сфері прав людини, затвердженій Указом Президента України від 24 березня

2021 року^[1], прийняття якої зумовлено необхідністю вдоскона­лення діяльності держави щодо утвердження та забезпечення прав і свобод людини, створення дієвих механізмів їх реалізації та захисту, розв’язання системних проблем у зазначеній сфері.

У доктринальному аспекті актуальність проблематики конс­титуційно-правового забезпечення правозахисної діяльності у сфері місцевого самоврядування обумовлена потребою ґрунтов­ного теоретичного дослідження та пошуку інноваційних методо­логічних рішень, що дозволяють зрозуміти роль і місце місцевого самоврядування в юридичному механізмі захисту прав людини, а також необхідністю формування уявлень про правозахисний потенціал та людиноорієнтовану спрямованість діяльності муні­ципальної влади, сучасний стан забезпечення, інституційної та процесуальної гарантованості захисту прав людини - члена територіальної громади, основні напрямки удосконалення муні­ципальної правозахисної діяльності тощо.

Ці та інші питання набувають особливого значення в сучасних умовах, насамперед, тому, що більшість прав людини реалізується саме на локальному рівні, у межах відповідних територіальних громад. Неповноцінне використання на практиці колосального правозахисного потенціалу інститутів місцевого самоврядування безумовно позначається на ефективності застосування конститу­ційного законодавства у сфері прав людини. У зв’язку з чим, ана­ліз актуальних проблем теорії та практики муніципальної пра- возахисної діяльності, насамперед, під кутом зору зарубіжного досвіду, є перспективним напрямком конституційно-правових досліджень в Україні.

Формування сучасних поглядів на муніципально-правову проб­лематику у процесі становлення і розвитку локальної демокра­тії та системи муніципальних прав особистості в рамках публіч­ної самоврядної (муніципальної) влади, на проблеми визначення методологічних підходів до дослідження місцевого самовряду­вання та його розвитку знайшли своє відображення у наукових розвідках багатьох вітчизняних фахівців у галузі конституційного і муніципального права, зокрема, М. 0. Баймуратова, Ю. Ю. Бальція, 0. М. Бориславської, І. А. Галіахметова, Л. В. Голяк, В. П. Гробової, І. В. Дробуш, А. А. Єзерова, В. М. Кампа, М. І. Корнієнка, В. В. Крав­ченка,!. Л. Литвиненко,П. М. Любченка,0. В. Марцеляка,Н. В. Міши- ної, М. П. Орзіха, Б. А. Пережняка, В. Ф. Погорілка, 0. В. Прієшкіної, М. 0. Пухтинського, 0. В. Скрипнюка, В. А. Стрільчука, П. А. Трачука, В. А. Шатіла, Ю. С. Шемшученка та інших. На тлі значної кіль­кості наукових розробок, спрямованих на удосконалення місце­вого самоврядування, привертає увагу порівняно нечисленна література, присвячена правозахисній діяльності у сфері місце­вого самоврядування.

В сучасний період спостерігається гострий доктринальний інтерес до дослідження проблем охорони і захисту прав людини. Численні наукові розвідки присвячені також окремим питанням прав людини, їх систематики, нормативної регламентації тощо. Проте в цих роботах недостатньо досліджені питання взаємовід­носин особистості та інститутів місцевого самоврядування.

Не применшуючи значимості накопиченого теоретичного дос­віду, визнаючи величезний внесок вчених в дослідження питань, що лежать в основі роботи, слід все ж відзначити, що тема захисту прав людини інститутами місцевого самоврядування під кутом зору зарубіжного досвіду, по суті, ще не була предметом наукового

Конституційно-правове забезпечення правозахисної діяльності у сфері місцевого самоврядування: досвід компаративного аналізу аналізу. Відсутність спеціальних досліджень в рамках заявленої тематики не дозволяє належним чином удосконалювати як юри­дичні засоби захисту прав людини, так і розвивати муніципальну правозахисну доктрину.

Перманентні процеси демократизації та децентралізації влади, гармонізації інтересів держави з інтересами територіальних гро­мад, проблематика становлення та розвитку муніципальних прав людини та їх захисту має об’єктивну тенденцію до актуалізації подальших наукових досліджень у цьому напрямку.

Метою представленого на розсуд читача дослідження є комп­лексний конституційно-порівняльний аналіз ролі місцевого само­врядування в забезпеченні захисту прав людини, визначення на основі цього перспективних напрямків і шляхів удосконалення законодавства, нормотворчої діяльності органів місцевого само­врядування і правозастосовної практики, які сприятимуть підви­щенню ефективності правозахисної діяльності у сфері місцевого самоврядування.

Досягнення вказаної мети обумовило постановку та послі­довне вирішення цілого ряду теоретичних та прикладних завдань, а також напрацювання та перевірку робочих гіпотез, в тому числі шляхом:

1) дослідження науково-методологічних підходів до визна­чення поняття правозахисної діяльності у сфері місцевого самоврядування;

2) дослідження доктринальних підходів до розуміння муніци­пальних прав людини;

3) конституційно-порівняльного аналізу особливостей реалі­зації окремих видів муніципальних прав людини;

4) дослідження принципів та міжнародних стандартів право- захисної діяльності у сфері місцевого самоврядування;

5) розкриття ролі органів місцевого самоврядування у сфері захисту прав і свобод людини і громадянина;

6) аналізу світового досвіду організації та правозахисної діяль­ності муніципальних омбудсманів;

7) виявлення правозахисного потенціалу непублічних (гро­мадських) інститутів місцевого самоврядування;

8) аналізу проблемних питань законодавчого врегулювання правозахисної діяльності у сфері місцевого самоврядування в Україні;

9) визначення перспектив подальшого розгортання правоза­хисної діяльності у сфері місцевого самоврядування;

10) вироблення практичних рекомендацій щодо активіза­ції правозахисної діяльності у сфері місцевого самоврядування та підвищення ефективності захисту прав людини як членів тери­торіальних громад.

Ясна річ, автори не претендують на остаточність зроблених ними висновків та повну безспірність викладення матеріалу. Своє головне завдання вони бачили у науковому тлумаченні конститу­ційних правоположень та доктринальних конструкцій, в необхід­ності запропонувати більш-менш цілісну систему ідей та поглядів, які пояснюють сучасне конституційно-правове регулювання пра­возахисної діяльності у сфері місцевого самоврядування в Україні та існуючий рівень і результати конституційно-правових знань цієї проблематики. Водночас зроблено спробу обґрунтувати свої висновки й пропозиції не тільки значним фактологічним мате­ріалом, але й нормативно-правовим масивом, який утворює пра­вову основу діяльності територіальних громад та інших суб’єк­тів місцевого самоврядування в Україні та зарубіжних країнах та сприяє становленню в Україні муніципалізму та громадян­ського суспільства.

Автори будуть щиро вдячні за рекомендації та пропозиції, які сприятимуть розвитку наукової дискусії з проблем конститу­ційно-правового забезпечення правозахисної діяльності у сфері місцевого самоврядування в Україні у світлі зарубіжного досвіду з метою використання результатів дослідження у діяльності тери­торіальних громад та інших суб’єктів місцевого самоврядування, а також практиці законотворення.