Стаття 44. Порядок підтвердження країни походження товару
1. Для підтвердження країни походження товару митний орган у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару.
2. У разі ввезення товару на митну територію України документ, що підтверджує країну походження товару, подається обов'язково лише у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, які здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров'я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо у митного органу є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України..
3. 3. У разі ввезення товару на митну територію України сертифікат про походження товару подається обов'язково:
1) на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України;
2) на товари, щодо ввезення яких в Україну застосовуються кількісні обмеження (квоти) або заходи, вжиті органами державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в межах повноважень, визначених законами України “Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту”, “Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту", “Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну", “Про зовнішньоекономічну діяльність";
3) якщо це передбачено законами України та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
4. Документи, які підтверджують країну походження товару, не вимагаються у разі, якщо:
1) товари, що переміщуються через митний кордон України, не підлягають письмовому декларуванню відповідно до цього Кодексу;
2) товари ввозяться громадянами та оподатковуються за єдиною ставкою мита відповідно до розділу ХІІ цього Кодексу;
3) товари ввозяться на митну територію України в режимі тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування;
4) товари переміщуються митною територією України в режимі транзиту;
5) це передбачено міжнародним договором, згоду на обов'язковість якого надано Верховною Радою України;
6) через митний кордон України переміщуються зразки флори, фауни, ґрунтів, каміння тощо для наукових досліджень, відібрані на об'єктах України, які розташовані в полярних регіонах, або на островах, у нейтральних водах Світового океану, які знаходяться в сфері наукових інтересів України.
Статтею визначено право митного органу вимагати подання документа, що підтверджує походження товару з конкретної країни.
Розгляд цих відносин слід почати з попереднього поділу всіх можливих випадків, за яких вимагається подання документів, що підтверджують країну походження товарів, а також випадків, за яких таке підтвердження не потрібне.При цьому визначено, що сертифікат про походження товару як документ, що підтверджує таке походження, подається обов'язково у випадках, коли це необхідно для застосування митно-тарифних та нетарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до дво- чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених згідно із законом, або заходів, які здійснюються за законом для забезпечення здоров'я населення чи громадського порядку, а також якщо у митного органу є підстави для підозри у заявленні (наданні) недостовірних відомостей щодо країни походження товару.
У разі необхідності обов'язкового подання до митного оформлення документів, що підтверджують заявлену країну походження, визначено випадки, коли як такий документ може бути подана декларація про походження товару. Умови подання декларації про походження товару такі:
1) товари переміщуються через митний кордон України дрібними партіями в несупроводжуваному багажі на адресу громадян або в ручній поклажі громадян за умови, що ці товари мають некомерційний характер, а їхня сукупна вартість не перевищує еквівалент 500 євро;
2) сукупна вартість партій товарів не перевищує еквівалент 300 євро.
У випадках відправлення кількох партій товарів, зазначених у цій частині, в один і той самий час, в один і той самий спосіб, одним відправником одному одержувачу їх сукупна вартість приймається як така, що дорівнює загальній вартості цих партій товарів, яка не перевищує еквівалент 300 євро.