Стаття 363. Діяльність митних органів з оцінки та управління ризиками

1. Діяльність митних органів з оцінки та управління ризиками полягає у виконанні таких завдань:

1) формування інформаційної бази даних системи управління ризиками митних органів;

2) аналіз, виявлення та оцінка ризиків, у тому числі з використанням інфор­маційних технологій, що включають систематичне:

а) виявлення умов і факторів, що впливають на виникнення ризиків;

б) визначення областей ризику;

в) визначення критеріїв із заданими наперед параметрами, використан­ня яких дає можливість здійснювати вибір об'єкта контролю, що стано­вить ризик (індикаторів ризику);

г) здійснення оцінки імовірності виникнення ризиків та можливої шкоди у разі їх проявлення;

3) розроблення і реалізація практичних заходів з управління ризиками з ура­хуванням:

а) результатів аналізу та оцінки ризиків;

б) результатів аналізу необхідних ресурсів та очікуваних результатів реа­лізації запланованих заходів;

4) аналіз результатів та коригування вжитих заходів з управління ризиками, що включає:

а) здійснення контролю за практичною реалізацією заходів;

б) збір, оброблення та аналіз інформації про результати вжитих заходів з метою їх коригування та вдосконалення системи управління ризиками.

2. Порядок здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками визначається центральним органом виконавчої влади, що забез­печує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

3. Система управління ризиками передбачає застосування випадкового відбору.

4. Якщо товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються підприємством через митний кордон України, у 25 і більше відсотках випадків такого переміщення протягом року піддавалися митному контролю внаслідок застосування системи управління ризиками, що спричинило затримку митного оформлення понад 4 робочі години, і при цьому фактів порушення митних правил виявлено не було, це підприємство має право знати причини та підстави застосування до зазначених това­рів, транспортних засобів відповідних форм митного контролю.

У новій редакції Митного кодексу відображено вимоги Кіотської кон­венції (про спрощення та гармонізацію митних процедур) щодо викорис­тання системи управління ризиками під час митного контролю.

Зокрема, ст. 320 “Вибірковість митного контролю” визначає, що фор­ми й обсяг контролю, достатнього для забезпечення дотримання законо­давства України з питань митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, вибираються на підставі результатів систе­ми управління ризиками.

У чинній редакції Митного кодексу відповідних норм не було.

Воднораз застосування методів управління ризиками - не зовсім новий напрям для митної служби.

Активні роботи з організації застосування системи управління ризи­ками ведуться ще з 2005 р., що було зумовлено, зокрема, вимогами Між­народної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур і за­вданнями Кабінету Міністрів України щодо впровадження митного контр­олю, заснованого на аналізі ризиків.

У 2005-2006 рр. напрацьовано першу нормативно-правову базу щодо управління ризиками.

Очевидно, що сьогодні у більшості посадових осіб митних органів сис­тема управління ризиками асоціюється з АСАУР - модулем автоматизова­ної системи аналізу й управління ризиками, який упроваджений з 2007 р. і застосовується для оформлення ВМД.

Безперечно, це одна з важливих складових системи управління ризика­ми. Проте далеко не єдина.

У контексті здійснення митного контролю ризик для митних органів - це ймовірність недотримання вимог законодавства України з питань дер­жавної митної справи.

Стаття 361 нової редакції Митного кодексу визначає поняття “управ­ління ризиками” - це робота митних органів із:

- аналізу ризиків;

- виявлення й оцінки ризиків;

- розроблення і практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімі­зацію ризиків;

- оцінки ефективності й контролю застосування цих заходів.

Митні органи застосовують систему управління ризиками для визна­чення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, що підлягають митному контролю, форм митного контролю, які застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю.

Статтею 362 визначено поняття “аналізу ризику” - це систематичне ви­користання митними органами наявної у них інформації для з'ясування обставин і умов виникнення ризиків, їх ідентифікації й оцінки ймовірних наслідків недотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Саме на результатах проведення аналізу ризику базуються подальші дії з оцінки ризиків і вжиття заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків.

Тому ключовим завданням для митних органів є налагодження дієвого робочого процесу з аналітичної роботи щодо різних напрямів контролю, оптимального залучення до цього наявних джерел інформації та трудових ресурсів.

Діяльність митних органів з оцінки й управління ризиками, відповідно до ч. 1 ст. 363, полягає у виконанні таких завдань:

1) формування інформаційної бази даних системи управління ризика­ми митних органів;

2) аналіз, виявлення й оцінка ризиків, зокрема з використанням інфор­маційних технологій;

3) розроблення й реалізація практичних заходів з управління ризи­ками;

4) аналіз результатів і коригування вжитих заходів з управління ризи­ками.

Формування інформаційної бази даних системи управління ризиками митних органів полягає, зокрема, у накопиченні митними органами інфор­мації про потенційні та виявлені ризики у митній сфері, про вжиті заходи з управління ризиками тощо. Накопичена таким чином інформація вико­ристовується митними органами під час здійснення аналізу, виявлення й оцінки ризиків, зокрема з використанням інформаційних технологій. За результатами аналізу, виявлення й оцінки ризиків визначаються ризики, що потребують розроблення і реалізації практичних заходів з управління ризиками. Результати виконання заходів з управління ризиками аналізу­ються й коригуються з метою підвищення їх ефективності.

Використання методів управління ризиками передбачає організацію процесу управління ризиками.

Статтею 363 Митного кодексу передбачено, що порядок здійснення аналізу й оцінки ризиків, розроблення й реалізації заходів з управління ри­зиками визначається центральним органом виконавчої влади, який забез­печує формування і реалізує державну політику у сфері фінансів.

Згідно із світовою практикою, відображеною у Посібнику з управління ризиками Всесвітньої митної організації, управління ризиками в митних органах здійснюється на стратегічному, тактичному й оперативному рів­нях, причому процес управління ризиками може застосовуватися одночас­но для всіх рівнів.

При стратегічному управлінні ризиками шляхом вивчення комплексної інформації митні органи можуть визначити області ризику, відокремити найменш значущі й проводити втручання тільки в ті області, де підтвер­джені досвідом висновки вказують, що таке втручання необхідне. Тобто на стратегічному рівні управління ризиками, за результатами аналізу, вияв­лення й оцінки ризиків, визначаються пріоритетні напрями реалізації за­ходів з управління ризиками. До областей ризиків можуть входити: соці­альні питання (боротьба з контрабандою наркотиків тощо); заборони й об­меження щодо імпорту/експорту; заходи, необхідні для захисту здоров'я й навколишнього середовища; заходи з питань захисту прав інтелектуальної власності, контролю правильності застосування пільг, нарахування мит­них платежів тощо.

На тактичному рівні управління ризиками за результатами аналізу, ви­явлення й оцінки ризиків розробляються заходи з управління ризиками. Щодо інструментів, за допомогою яких здійснюється управління ризика­ми, то світова практика передбачає визначення індикаторів ризику, про­філів ризику, застосування випадкового відбору та ін. Тактичне управлін­ня ризиками також являє собою визначення рівня контролю, необхідного для ефективного вирішення питань, пов'язаних з оціненим ризиком. При­кладом цього може бути визначення способу ефективного використання обмежених кадрових ресурсів та устаткування. Використовуючи цей під­хід, митні органи застосовують вибірковий контроль, перевіряючи тільки переміщення, які за результатами оцінки ризику становлять найбільший ризик.

Під індикаторами ризику маються на увазі критерії із заданими на­перед параметрами, використання яких дає можливість здійснювати ви­бір об'єкта контролю, що становить ризик (визначення, наведене у ч. 1 ст. 363 Митного кодексу).

Профіль ризику - це сукупність відомостей про області, індикатори ризику і заходи, необхідні для запобігання або мінімізації ризиків.

Важливим інструментом для ефективного управління ризиками є ви­користання інформації про осіб та/або транспортні засоби, за допомогою яких можуть бути вчинені порушення законодавства України з питань державної митної справи, а також інформації про товари, що можуть бути об'єктом правопорушення, яка накопичена митними органами самостійно за результатами здійснення аналітичної роботи або отримана митними ор­ганами.

Чіткі інструкції посадовим особам митних органів щодо особливостей і порядку оцінки ризику під час митного контролю за певним напрямом (контролю правильності класифікації, митної вартості, походження тощо) також можна назвати інструментами реалізації заходів з управління ризи­ками.

На оперативному рівні управління ризиками для визначення форм і об­сягу митного контролю у конкретних випадках переміщення товарів, тран­спортних засобів через митний кордон України застосовуються інструмен­ти з управління ризиками. Саме на цьому рівні здійснюється контроль із застосуванням системи управління ризиками (ст. 337 Митного кодексу), тобто оцінка ризику шляхом аналізу (зокрема з використанням інфор­маційних технологій) поданих документів у конкретному випадку пере­міщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою вибору форм і обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Система управління ризиками, відповідно до ч. 3 ст. 363, передбачає за­стосування випадкового відбору. Доцільність застосування випадкового відбору зумовлена тим, що важливо підтримувати елемент несподіванки під час визначення форм і обсягу контролю, оскільки підприємства, які пе­ребувають у постійному контакті з митними органами, можуть знати про індикатори ризику, методи профілювання ризиків. Застосування випадко­вого відбору є також засобом виявлення інших видів ризиків, засобом мо­ніторингу або оцінки їх значущості.

Усі наведені інструменти мають реалізуватися з максимальним застосу­ванням інформаційних технологій, де це можливо. Воднораз слід зазначи­ти, що контроль із застосуванням системи управління ризиками не завжди може бути реалізований автоматизованим способом. Наприклад, випадки, коли частина відомостей, необхідна для оцінки ризику, відсутня в електро­нному вигляді у митних органів або подається у вигляді, непридатному для автоматизованої оцінки ризику, або коли для оцінки ризику необхідно ві­зуально проаналізувати певні характеристики поданих документів (відпо­відність підпису на дозвільному документі наданим зразкам, сліди виправ­лень на документі тощо).

Відповідно до ч. 4 ст. 363 призначені для використання митними ор­ганами відомості про області й індикатори ризику, а також про заходи, необхідні для запобігання або мінімізації ризиків (профілі ризику), є служ­бовою інформацією і не підлягають розголошенню іншим особам, крім ви­падків, визначених цим Кодексом й іншими законами України.

Відповідно до ч. 4 ст. 363 підприємство має право знати причини й під­стави застосування до товарів, транспортних засобів комерційного при­значення, що переміщуються цим підприємством через митний кордон України, відповідних форм митного контролю, якщо товари, транспортні засоби у 25 і більше відсотків випадків такого переміщення протягом року піддавалися митному контролю внаслідок застосування системи управлін­ня ризиками, що спричинило затримку митного оформлення на понад 4 робочі години, і при цьому фактів порушення митних правил виявлено не було.

Зауважимо, що така норма допоможе налагодити діалог із підприєм­ницькою спільнотою щодо розуміння цілей і принципів застосування ме­тодів управління ризиками, підвищення ефективності їх застосування.