Стаття 304. Розстрочення та відстрочення сплати митних платежів

1. За наявності обставин, що свідчать про існування загрози виникнення або на­копичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин, перелік яких визна­чається Кабінетом Міністрів України, на підставі письмової заяви платника податків центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, чи визначений ним митний орган згідно із Податко­вим кодексом України можуть відстрочити або розстрочити сплату митних платежів.

2. Порядок надання розстрочення та відстрочення сплати митних платежів затвер­джується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реа­лізує державну політику у сфері фінансів.

Відповідно до ст. 100 розділу II Податкового кодексу України (далі - ПКУ) та ст. 304 Митного кодексу України (далі - МКУ) центральний орган виконавчої влади у митній сфері чи визначений ним митний орган може надавати платникам податків розстрочення (відстрочення) зі сплати мит­них платежів.

Пунктом 100.1 ст. 100 ПКУ визначено, що розстроченням, відстрочен­ням грошових зобов'язань є перенесення строків сплати платником подат­ків його грошових зобов'язань під проценти, розмір яких дорівнює розмі­ру пені, визначеному п. 129.4 ст. 129 ПКУ (довідково: існує єдина ставка пені - 120 % річних облікової ставки НБУ. Така ставка застосовується щодо всіх видів податків, зборів та інших грошових зобов'язань, крім пені, що нараховується за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоеконо­мічної діяльності. Таким чином, розмір процентів дорівнює 120 % річних облікової ставки НБУ).

Розстрочення (відстрочення) зі сплати митних платежів вважається наданим, якщо на підставі заяви платника податків прийнято відповідне рішення митного органу або Держмитслужби й укладено договір про роз­строчення (відстрочення).

Період при сплаті розстрочених (відстрочених) митних платежів дорів­нює календарному місяцю або іншому строку за згодою сторін, який зафік­совано в договорі про розстрочення (відстрочення).

На суму розстроченого (відстроченого) грошового зобов'язання нара­ховуються проценти за кожний календарний день користування платни­ком розстроченням (відстроченням) грошових зобов'язань.

Сума нарахованих процентів, не сплачена платником податків у стро­ки, визначені договором про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Якщо до складу розстроченої (відстроченої) суми входить пеня, нара­хована за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання, то для розрахунку процентів береться сума за вирахуванням суми такої пені.

Подання заяви про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'я­зання не припиняє сплати платником податку грошового зобов'язання до дня прийняття рішення про розстрочення (відстрочення).

Строк дії розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання почи­нається із дати, визначеної законом для сплати митних платежів, які пе­редбачено розстрочити (відстрочити), і закінчується датою, зазначеною у договорі, за винятком випадків дострокової сплати такого грошового зобов'язання.

Рішення про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання у межах одного бюджетного року приймається керівником (його заступни­ком) митного органу.

Рішення про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання на строк, що виходить за межі одного бюджетного року, приймається керів­ником (заступником керівника) Держмитслужби за погодженням із Мініс­терством фінансів України.

Для отримання розстрочення (відстрочення) зі сплати митних плате­жів платник податків звертається до митного органу за місцем обліку з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), пені, сплату яких платник податків про­сить розстрочити (відстрочити), а також строк розстрочення (відстрочен­ня) і періоди сплати.

Підставою для розстрочення сплати митних платежів платника подат­ків є надання ним достатніх доказів існування обставин, перелік яких ви­значається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність загро­зи виникнення або накопичення податкового боргу такого платника подат­ків, а також економічного обґрунтування, яке доводить можливість сплати грошових зобов'язань внаслідок застосування режиму розстрочення.

Підставою для відстрочення сплати митних платежів платника подат­ків є надання ним достатніх доказів існування обставин, перелік яких ви­значається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність обста­вин непереборної сили, що призвели до загрози виникнення або накопи­чення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке доводить можливість сплати грошових зобов'язань внаслідок застосування режиму відстрочення.

За результатами розгляду керівник (заступник керівника) митного ор­гану протягом 30 календарних днів із дати подання заяви:

- приймає Рішення, яке оформляється на бланку відповідного митного органу;

- відмовляє платнику в розстроченні (відстроченні) у письмовій фор­мі за відсутності підстав, перелік яких визначається Кабінетом Міні­стрів України.

Якщо Рішення приймається Держмитслужбою, митний орган за місцем обліку грошових зобов'язань платника податків протягом 10 календарних днів із дати подання заяви розглядає заяву платника, здійснює аналіз його фінансового стану і формує відповідний висновок про можливість надан­ня розстрочення (відстрочення), який разом із копіями документів, дода­них платником до заяви, надсилає на адресу Держмитслужби. При цьому Рішення приймається Держмитслужбою протягом 10 календарних днів із дати надходження заяви від митного органу.

Рішення складається у двох примірниках: перший - для платника по­датків, другий - для митного органу. Якщо Рішення приймається Держ- митслужбою, воно складається у трьох примірниках: перший - для плат­ника податків, другий - для митного органу за місцем обліку такого гро­шового зобов'язання, третій - для Держмитслужби, яка приймає рішення.

Рішення приймається на суму, визначену у гривнях із двома десяткови­ми знаками.

Наявність Рішення і договору про розстрочення (відстрочення) зі спла­ти митних платежів не обмежує права платника на отримання чергового розстрочення (відстрочення) зі сплати митних платежів як із цього подат­ку, збору, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), пені, так і з інших.

Не пізніше наступного робочого дня із дня прийняття або отримання Рішення митний орган за місцем обліку грошового зобов'язання платника податків укладає з цим платником договір про розстрочення (відстрочен­ня) зі сплати митних платежів.

Строк дії договору починається із дати його підписання.

Якщо договір про розстрочення (відстрочення) зі сплати митних пла­тежів укладається пізніше дня прийняття рішення про розстрочення (від­строчення) грошового зобов'язання, таке Рішення є підставою для нена- рахування:

- пені, нарахованої за несвоєчасну сплату погодженого грошового зобов'язання, сума якого підлягає розстроченню (відстроченню), за період від початку дії розстрочення (відстрочення) до дати підписан­ня договору;

- штрафу, нарахованого за несвоєчасну сплату погодженого грошового зобов'язання, самостійно визначеного платником податків, за період від початку дії розстрочення (відстрочення) до дати підписання до­говору.

На розстрочені (відстрочені) митні платежі пеня і штрафи не нарахову­ються від дати укладання (підписання) договору до закінчення строку дії договору про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання.

Розстрочені (відстрочені) суми грошових зобов'язань і проценти, нара­ховані на такі суми, зараховуються на ті самі коди бюджетної класифікації України, що й податки, збори, штрафні (фінансові) санкції (штрафи), пеня, за якими надано розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань.

Нарахування процентів починається від першого дня початку дії роз­строчення (відстрочення) грошового зобов'язання та першого дня, що йде за останнім днем граничного строку сплати чергової частки розстрочено­го (відстроченого) грошового зобов'язання.

Нарахування процентів здійснюється у день фактичної сплати розстро­ченого (відстроченого) грошового зобов'язання (його частини) за весь пе­ріод користування розстроченням (відстроченням).

Розмір процентів дорівнює розміру пені, визначеному п. 129.4 ст. 129 розділу II ПКУ.

Платник податків розраховує суму процентів на розстрочене (відстро­чене) грошове зобов'язання (його частку) самостійно і сплачує її одночасно зі сплатою розстроченої (відстроченої) або чергової частини розстроченої (відстроченої) суми у строки, визначені у відповідному договорі.

Надміру сплачені суми процентів можуть зараховуватись у рахунок сплати грошового зобов'язання в порядку, встановленому законодавством України.

Платник податків має право достроково сплатити розстрочену (від­строчену) суму грошового зобов'язання або її частину разом із сумою на­рахованих на цю суму процентів.

У разі сплати за рахунок авансових платежів (передоплати) платник по­датків робить про це відповідне розпорядження митному органу.

При достроковій сплаті у повному обсязі розстрочених (відстрочених) сум грошових зобов'язань та внесенні до договору відповідних змін дого­вір припиняє дію як повністю виконаний.

Договір про розстрочення (відстрочення) може бути достроково розі­рваний у випадках, передбачених п. 100.12 ст. 100 розділом ІІ ПКУ:

- платником податків - при достроковій сплаті розстрочених (відстро­чених) сум грошових зобов'язань;

- митним органом, який прийняв Рішення, з повідомленням платника податків;

- Держмитслужбою, яка прийняла Рішення за поданням митного орга­ну, з повідомленням платника податків і митного органу.

При цьому Рішення скасовується у повному обсязі (за всіма платежами) з одночасним проведенням нарахування процентів за фактичний строк ко­ристування розстроченням (відстроченням).

Від дня, що йде за днем розірвання договору, на розстрочені (відстро­чені) суми, що залишились не сплаченими, нараховуються пеня і штраф у розмірах, передбачених ПКУ та МКУ, що зазначаються у податкових по- відомленнях-рішеннях.

Із дня дострокового розірвання договору платник податків зобов'я­заний сплатити не внесену суму розстрочених (відстрочених) грошових зобов'язань і суму процентів, нарахованих за фактичний строк дії розстро­чення (відстрочення) за надісланим рішенням про скасування розстрочен­ня (відстрочення) й податковим повідомленням-рішенням.

Розстрочені (відстрочені) суми грошових зобов'язань і суми нарахованих процентів, що залишилися не сплаченими на день прийняття рішення про скасування розстрочення (відстрочення), стягуються у порядку, встановле­ному для стягнення податкового боргу відповідно до ст. 59 розділу ІІ ПКУ.

Рішення про скасування розстрочення (відстрочення) і дострокове ро­зірвання договору з ініціативи митного органу може бути оскаржене в по­рядку, встановленому ПКУ.

У період дії розстрочення (відстрочення) платник має право порушува­ти перед митним органом або Держмитслужбою питання про перенесення термінів сплати частки розстроченої (відстроченої) суми в межах строку дії договору про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань у разі виникнення тимчасових фінансових або інших ускладнень із незалежних від нього причин.