Стаття 271. Мито та його види

1. Мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Ко­дексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

2. В Україні застосовуються такі види мита:

1) ввізне мито;

2) вивізне мито;

3) сезонне мито;

4) особливі види мита: спеціальне, антидемпінгове, компенсаційне.

3. Забороняється застосовувати інші види мита, крім тих, що встановлені цим Ко­дексом.

Стаття 9 ПК України встановлює перелік загальнодержавних подат­ків і зборів, які справляються на території України. Мито визначається як загальнодержавний податок (пп. 9.1.16 ст. 9 ПК України), а це означає, що його справляння є обов'язковим на всій території України. Згідно з п. 6.1 ст. 6 ПК України податок - це обов'язковий, безумовний платіж до від­повідного бюджету, що справляється із платників податку. Відповідно до цього положення мито також є обов'язковим і безумовним платежем до відповідного бюджету. Правовою базою, на підставі якої нараховується та сплачується мито, є:

1) Митний кодекс України;

2) закони України (перш за все митне та бюджетне законодавство);

3) міжнародні договори, згоду на обов'язковість яких надано Верхо­вною Радою України.

У ч. 2 коментованої статті наведено види мита, що застосовуються в Україні. Це - ввізне мито (ст. 272 МК України), вивізне мито (ст. 273 МК України), сезонне мито (ст. 274 Кодексу) та особливі види мита: спеціальне, антидемпінгове, компенсаційне (ст. 275 Кодексу).

Частина 3 цієї статті регламентує, що встановлення інших видів мита, крім тих, що визначені Кодексом, забороняється. Таке положення відпові­дає п. 4 ст. 8 Кодексу, який установлює одним із принципів здійснення дер­жавної митної справи єдиний порядок переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України.