Висновки
Підбиваючи підсумки викладеного вище, слід відзначити, що в якості загальної тенденції для держав, котрі обрали президентську чи напівпрезидентську республіканську форму правління, у тч.
й для всіх країн Східної Європи, можна вважати включення до складу апарату при президентові наступних органів: органу загального політичного керівництва і технічного обслуговування Президента (адміністрації, секретаріату, офісу тощо); дорадчого органу з питань національної безпеки (ради національної безпеки, ради національної безпеки та оборони тощо); інших дорадчо-консультативних органів, що утворюються за рішенням президента; органу особистого силового забезпечення глави держави (служби охорони); органу господарського (матеріально-технічного) забезпечення діяльності глави держави. Однак повний набір таких органів не обов’язково присутній в окремо взятій державі.У складі органу, що виконує функції адміністрації президента, зазвичай виокремлюється «команда» президента, що складається з помічників глави держави на чолі з керівником адміністрації. В апараті президента утворюються галузеві управління (бюро, департаменти, офіси тощо), котрі здійснюють забезпечення діяльності президента за різними напрямками. Працівники апарату президента є державними службовцями.
Адміністрація президента зазвичай визнається основним органом, що займається забезпеченням діяльності глави держави. При цьому інші органи - дорадчий орган з питань національної безпеки, центр стеження за обстановкою, державна рада, інші дорадчо-консультативні органи, що утворюються за рішенням президента, орган особистого силового забезпечення глави держави, орган господарського забезпечення діяльності глави держави - можуть не входити до складу адміністрації президента і мати самостійний статус. Однак дані органи мають допоміжний характер і не мають самостійного політичного значення, спрямовані на забезпечення повноважень президента і тому тісно пов’язані з адміністрацією президента.
У багатьох країнах світу апарат при президентові являє собою основну опору глави держави, оскільки від діяльності цього інституту багато в чому залежить ефективність реалізації президентських повноважень. Результати роботи апарату при президенті втілюються у правових актах глави держави, його законодавчих ініціативах, виступах і зверненнях.
Велику роль в ефективному здійсненні Президентом України своїх повноважень відіграють численні дорадчі й консультативні органи, що створюються Президентом України з фахівців відповідних галузей і діють на громадських засадах. Дорадчі й консультативні органи створюються главою держави для надання йому необхідної допомоги і підтримки у здійсненні конституційних повноважень. Метою їх створення є забезпечення врахування думки громадян, котрі користуються особливою повагою з боку учасників тієї чи іншої сфери суспільного життя, взаємного зв’язку між главою держави і суспільством при прийнятті відповідних рішень.
Допоміжні органи дозволяють істотно розширити можливості органу державної влади у реалізації компетенції, підвищити ефективність його діяльності. Але одночасно ці структури зумовлюють розмивання можливості особистої участі глави держави у прийнятті або узгодженні владних рішень. Тому досить низький рівень правової регламентації порядку участі Президента України в діяльності допоміжних органів, на наш погляд, є неприпустимим.
Володіння та управління великим обсягом інформаційних ресурсів дозволяє допоміжним органам здійснювати вплив у визначеному досить часто самими цими органами напрямку на правові, політичні, економічні та інші процеси. З метою попередження зловживань, пов’язаних з виконанням ролі інформаційного посередника, вважаємо необхідним здійснення заходів щодо запровадження альтернативності джерел інформування глави держави, збільшення форм безпосереднього одержання главою держави інформації, в тому числі з використанням сучасних інформаційно-комунікативних технологій, а також слід посилити наукове супроводження діяльності Президента України. Базовою науково-дослідною установою аналітико-прогнозного забезпечення діяльності Президента України визначено Національний інститут стратегічних досліджень, який був утворений Указом Президента України у 1992 році[139] і підпорядкований безпосередньо главі державі у 2002 році[140].
Основними завданнями Інституту є організаційне, методичне та наукове супроводження підготовки проектів щорічних послань Президента України до Верховної Ради України; наукове обґрунтування, аналіз та оцінка проблем і перспектив суспільно-політичного розвитку України; наукове супроводження здійснення Президентом України, Радою національної безпеки і оборони України повноважень у сфері національної безпеки України; дослідження проблемних питань економічного, демографічного, соціального, гуманітарного, ет- нополітичного, воєнно-політичного, зовнішньополітичного, інформаційного, екологічного розвитку України; дослідження та моніторингрегіональних аспектів суспільного розвитку; наукова експертиза проектів законодавчих та інших нормативно-правових актів, державних заходів соціально-політичного спрямування; публікація результатів наукових досліджень, оперативне видання матеріалів з основних напрямів наукової діяльності Інституту.Підвищенню ефективності діяльності апарату Президента України сприятиме встановлення чіткого та системного контролю за його діяльністю, забезпечення публічності роботи. Необхідно більш чітко визначити питання підзвітності та підконтрольнос- ті допоміжних органів Президентові України. На жаль, вони не знаходять належного закріплення у нормативних документах. Зокрема, слід звернути увагу на проблему контролю за розпорядженнями Глави Адміністрації Президента України, доцільність надання Президенту України повноважень щодо їх скасування.
Слід відмітити, що інституційна нормативно визначена модель неминуче зазнає трансформаційного впливу з боку поза- інституційних чинників. У випадку з президентським апаратом ця риса проявляється особливо яскраво, що зумовлено статус- ним протиріччям - юридичним статусом допоміжної структури та фактичною роллю одного з найвпливовіших державних інститутів. Відтак при забезпеченні належних правових регуляторів одночасно значна увага має приділятися безумовному додержанню встановлених правових меж діяльності, підвищенню рівня правової та управлінської культури відповідних органів.
У підсумку слід зазначити, що незважаючи на широкі можливості Президента впливати на загальний механізм здійснення державної влади в усіх сферах суспільного життя, ступінь їх практичної реалізації залишається недостатньо високим, що зумовлено рядом об’єктивних і суб’єктивних факторів. У першу чергу, слід інтенсифікувати законопроекту роботу Президента, поліпшити спілкування глави держави з широкими верствами населення, удосконалити систему і структуру допоміжних органів при Президентові України, налагодити конструктивну співпрацю глави держави з іншими органами публічної влади.
Слід відзначити, що хоча розбудова президентського апарату на засадах американської моделі стала вже традиційною, на даному етапі державного будівництва вбачається раціональним використання принципів організації президентського апарату за французькою моделлю. Вона дозволяє при зменшенні загальної чисельності працівників президентського апарату залучити до його діяльності високопрофесійних службовців певних органів державної влади, а також у функціональному відношенні чітко розмежувати цивільно- і військово-орієнтовані блоки структур президентського апарату, забезпечити домінування координаційної міжвідомчої діяльності.