Термін «конституціоналізм» походить від латинського слова constitutio
— конституція, що, своєю чергою, етимологічно пов'язане з латинським словом constituere, що в перекладі українською мовою буквально означає «встановлювати» («встановити»).
На відміну від терміна «конституціоналізм», який почали використовувати в кінці XVIII — на початку ХІХ століття, слово «конституція» вживали ще у своїх творах античні мислителі, у текстах і навіть назвах офіційних документів політичного й нормативно-правового змісту Стародавньої Греції та Стародавнього Риму, тобто понад дві тисячі років.
Його розглядали здебільшого як синонім устрою держави. Наприклад, до таких текстів належать: «Афінська політія» («Конституція Афін») Арістотеля, «Конституція Солона», «Конституція Лікурга». В епоху середньовіччя терміном «конституція» часто позначали різноманітні документи про привілеї та вольності феодалів. Серед них слід назвати «Конституцію про права князів духовних» (1220 р.), «Конституцію про права князів світських» (1232 р.) та найвідомішу «Кароліну» — Сonstitutio Criminalis Caroline (1532 р.)*. На політико-правові акти, у текстах яких вживали термін «конституція», можна натрапити також у країнах Центральної та Східної Європи, зокрема в Україні.Попри нерозривний етимологічний зв'язок між термінами «конституціоналізм» і «конституція», їх не слід ототожнювати. По-перше, сучасне розуміння терміна «конституція» досить далеке від його тлумачення в античні й середні віки, і яке склалося лише на початку ліберально-демократичних (буржуазних) антиабсолютистських революцій XVII—XVIII століть. По-друге, те, що в країні є конституція, ще не означає, що також є й конституціоналізм як явище. Яскравий приклад — держави з тоталітарними режимами. Адже ні одна з найпрогресивні- ших для свого часу конституцій — Веймарська конституція Німеччини
Стецюк П. Основи теорії конституції та конституціоналізму. Львів: Астролябія, 2003. С. 8—11. 1919 року, яка формально була чинною під час правління нацистів, ні «найдемократичніша у світі» (так принаймні називали її творці) сталінська Конституція СРСР 1936 року, — не тільки не утвердили в цих країнах конституціоналізм, а навпаки — стали взірцем найбрутальнішого в історії глумління над ним.
Конституціоналізм — це не просто набір певних, навіть демократичних за своїм змістом ідей, утілених у текстах конституцій, тим паче, коли їхньою метою є створення видимості демократичності держави (ширми, зовнішнього фасаду), а й реальна політична ідеологія держави. Конституціоналізм — це також конституційна практика, яка значною мірою залежить як від справжніх намірів і волі владарюючих, так і від історичних політичних і правових традицій, рівня культури й ментальності народу, розвинутості державних і правових інститутів та інших чинників, про що йтиметься далі.
1.1.1.