СТРУКТУРА ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ
Широке різноманіття та деякі варіанти устрою комун.
Оскільки кантони мають право на самоорганізацію, вони самі можуть вирішувати, які політичні інститути вони бажають створювати - форма організації комун регулюється переважно законами кантону.
Іншими словами, у більшості кантонів комуни не мають (повного) права на самоорганізацію[129]. Проте у комун є певний вибір із різного роду питань. Деякі кантони наділяють свої комуни обмеженою автономією у сфері визначення «демосу», наприклад, у деяких кантонах комуни можуть вирішувати, чи надавати іноземцям право голосу (зокрема, у кантоні Аппенцель Аусер Роде). Втім, комуни не можуть позбавити права голосу особу, котра має право голосу в межах кантону і мешкає в комуні. Інші кантони надають комунам вибір: чи бажають вони створити парламент, чи громадське зібрання; або, як у деяких кантонах, комуни можуть обирати електоральну систему для парламенту комуни.Наприклад, у пункті 2 статті 65 та у статті 66 Конституції кантону Грізон 2003 року прописане обмежене право на самоорганізацію. У статті 65 зазначено, що «комуни мають право визначати власний устрій, створювати органи влади й адміністрацію та вільно розпоряджуватися своїми фінансовими засобами». Але в статті 66 Конституція затверджує обов’язкові політичні інститути: електорат (який голосує у зібранні комуни чи на виборчих дільницях), виконавчу раду та інші органи - у відповідності із законом. Комуни можуть заміняти зібрання громадян парламентами комун.
Комуни регулюють свій устрій (у межах законодавства кантонів) власними конституціями. Найвища влада в комуні належить членам комуни[130]. Усі швейцарські комуни мають виконавчий орган та законодавчий орган (парламент чи громадське зібрання). Однак комуни майже не мають судових функцій. Суди найнижчого рівня, як правило, знаходяться у районі (деконцентрована територіальна одиниця у межах кантону). Існують деякі кантони, що надають комунам можливість призначати мирових суддів (як, наприклад, у кантоні Берн).
3.2.