Словник спеціальних термінів і понять

АБОЛЩІОШЗМ - суспільний рух, націлений на припинення дії якогось закону, на відміну або скасування певного урядового рішення, на усунення когось з керівної державної посади.

АБСЕНТЕЇЗМ - добровільна неучасть виборців у голосуванні на виборах чи референдумі.

АКТИ ЗАКОНОДАВСТВА- основна форма права, письмові документи (нормативно-правові акти) вищого представницького органу державної влади або самого народу, які регулюють най­більш важливі суспільні відносини і мають найвищу юридичну силу щодо всіх інших нормативно-правових актів.

АКТИВНЕ ВИБОРЧЕ ПРАВО - право громадян вибирати де­путатів виборних державних органів та органів місцевого само­врядування.

БАЛОТУВАННЯ - розв’язання якогось питання або вибори членів колегіального органу голосуванням через вибір одного з двох взаємовиключних варіантів. Балотуватися - це й виставля­ти свою кандидатуру для обрання на якусь виборну посаду. За­балотувати - значить не обрати якогось кандидата, “завалити” запропоновану для прийняття резолюцію.

БЖАМЕРАЛІЗМ - двопалатне влаштування найвищого зако­нодавчого органу в державі.

БЛОК ВИБОРЧИЙ - угода декількох політичних партій про спільне висування кандидата чи списку кандидатів на виборах.

БЮДЖЕТ - закріплений законом докладний розрахунок фак­тичних або передбачуваних надходжень та видатків за звітний період.

БЮДЖЕТНИЙ ПРОЦЕС - сукупність заходів парламенту у бюджетній сфері: опрацювання проекту бюджету (підготовка бюджету), затвердження бюджету, контроль за фактичним ви­конанням бюджету, розробка інших питань, пов’язаних з бю­джетом, включаючи податкову політику.

ВЕРХОВЕНСТВО ЗАКОНУ - принцип, що визначає провідну, визначальну роль закону в правовій системі, яка забезпечується його найвищою юридичною силою щодо будь-яких інших актів. ВЕТО - право відхилення главою держави прийнятого парла­ментом закону.

ВИБОРИ - спосіб формування представницьких органів зако­нодавчої влади та самоврядування, реалізація громадянами сво­го виборчого права.

ВИБОРЧЕ ПРАВО - система правових норм, що регулюють порядок утворення органів законодавчої влади та місцевого са­моврядування, а також взаємовідносини між виборцями і вибор­чими органами.

ВИБОРЧИЙ округ - встановлене законом формування для проведення виборчої кампанії.

ВОТУМ - прийняте шляхом голосування рішення якогось коле­гіального органу, представницьких зборів про ставлення до по­літичних структур чи посадових осіб одного з ними рівня.

ГАЛУЗЬ ЗАКОНОДАВСТВА - система нормативних актів, які видаються вищими органами державної влади і управління, і регулюють певну сферу суспільних відносин. Поняття “Г.з.” ті­сно пов’язане з поняттям “галузь права”.

ГОЛОСУВАННЯ - безпосередній акт волевиявлення громадян під час Виборів, який складається з ідентифікації виборця, Отримання бюлетеня і власне голосування.

ДВОПАЛАТНА СИСТЕМА (БІКАМЕРАЛІЗМ) - структура загальнонаціональних представницьких установ - парламентів, за якою парламент складається з двох палат, які, як правило, формуються за різними принципами і мають різну компетенцію. Нижча палата вважається більш демократичною.

ДЕЛЕГОВАНЕ ЗАКОНОДАВСТВО - видання урядом чи гла­вою держави по уповноваженню (делегуванню) парламенту нормативних актів, які фактично мають силу закону.

ДЕНОНСАЦІЯ - повідомлення однією стороною іншої про припинення дії укладеного ними договору, угоди або про вихід із багатостороннього договору.

ДЕПУТАТ - повноважний та відповідальний представник на­роду в парламенті країни чи виборців свого виборчого округу та населення регіону - у відповідній місцевій раді.

ДЕПУТАТСЬКИЙ ІМУНІТЕТ - принцип, за яким члени пар­ламенту користуються певним захистом з боку представницько­го органу від арешту і судового переслідування. Такий захист не має абсолютного характеру.

ДЕПУТАТСЬКИЙ ІНДЕМНІТЕТ - відсутність юридичної відповідальності депутата за свої слова та дії, сказані або зроб­лені ним в процесі виконання покладених на нього як на депута­та обов’язків.

ДЕРЖАВНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ - верховенство державної вла­ди всередині країни, тобто зосередженість всієї повноти влади у державних органах, і незалежність держави у зовнішньополіти­чній сфері.

ДЕРЖАВНИЙ УСТРІЙ - спосіб поділу держави на певні скла­дові частини та поділ влади між нею та цими складовими части­нами.

ЕЛЕКТОРАТ - корпус виборців, сукупність громадян, які ко­ристуються активним виборчим правом, тобто правом обирати когось до складу органу влади.

ЗАКОН - нормативно-правовий акт вищого представницького органу державної законодавчої влади або самого народу, який регулює найбільш важливі суспільні відносини.

ЗАКОНОДАВЧА ІНІЦІАТИВА - право внесення на розгляд законодавчого органу проекту закону відповідно до встановле­ної процедури

ЗАКОНОДАВЧА ВЛАДА - складова частина владних струк­тур, головною функцією якої є законотворчість і організація контролю за дотриманням чинного законодавства усіма струк­турами держави.

ЗМІШАНА ВИБОРЧА СИСТЕМА - поєднання (комбінація) двох виборчих систем (мажоритарної та пропорційної) в одній системі виборів.

КОДИФІКАЦІЯ - спосіб удосконалення, систематизації зако­нодавства, що полягає у змістовій переробці й погодженні пев­ної, пов’язаної спільним предметом регулювання, групи юридич­них норм та об’єднанні їх в єдиному нормативно-правовому акті. КОМПЕТЕНЦІЯ - сукупність предметів відання, завдань, пов­новажень, прав і обов’язків державного органу або посадової особи, що визначаються Конституцією.

КОНСТИТУЦІЯ - Основний Закон держави, юридична і полі­тична база всієї системи чинного законодавства.

ЛЕГАЛЬНІСТЬ - дозволеність, відповідність чинним законам. ЛЕГІТИМАЦІЯ - визнання або підтвердження законності пев­ного права або повноважень особи.

МАЖОРИТАРНА ВИБОРЧА СИСТЕМА - система виборів, за якою обраними вважаються кандидати, які отримали більшість голосів виборців по виборчому округу, де вони балотувалися.

НОВЕЛІЗАЦІЯ ЗАКОНОДАВСТВА - внесення до законодав­ства нових положень, змін і доповнень.

НОРМАТИВНО-ПРАВОВИЙ АКТ - письмовий документ правотворчого органу, який містить правові норми.

ОБСТРУКЦІЯ - використовувана у політичній (у парламент­ській зокрема) боротьбі демонстративна дія з метою зірвати якийсь захід (проведення зборів, обговорення питання в парла­менті, прийняття рішення чи закону).

ОКТРОЙОВАНА КОНСТИТУЦІЯ - Конституція, видана гла­вою держави (як правило, монархом) чи урядом.

ПАРЛАМЕНТ - загальнонаціональна представницька установа держави, яка здійснює законодавчі функції; виборний вищий законодавчий орган.

ПАРЛАМЕНТАРИЗМ - 1) Система організації та функціону­вання верховної державної влади, що характеризується розподі­лом законодавчих та виконавчих функцій при привілейованому становищі парламенту; 2) Теорія і практика діяльності парламенту. ПАРЛАМЕНТСЬКЕ ПРАВО - комплекс норм, якими регла­ментується організація і діяльність парламенту; складова части­на конституційного права.

ПАСИВНЕ ВИБОРЧЕ ПРАВО - право громадянина бути об­раним до представницького органу державної влади.

ПОДІЛ ВЛАДИ - конституційне розмежування владних компе- тенцій між законодавчою, виконавчою і судовою гілками влади. ПРАВОЗДАТНІСТЬ - закріплена у законодавстві і забезпечена державою можливість суб’єкта мати юридичні права і нести юридичні обов’язки.

ПРОПОРЦІЙНА ВИБОРЧА СИСТЕМА - виборча система, за якою голосування здійснюється за партійними списками і ко­жна партія отримує в парламенті кількість місць, що пропорцій­на кількості поданих за неї голосів.

РАХУНКОВА ПАЛАТА - орган фінансово-економічного кон­тролю, який утворюється Верховною Радою України, підпоряд­кований і підзвітний їй. Рахункова палата здійснює свою діяльність самостійно, незалежно від будь-яких інших державних органів.

РЕГЛАМЕНТ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ - нормативно- правовий акт, який визначає порядок діяльності Верховної Ради України та її органів.

СТАТУС ДЕПУТАТА - визначене законодавством правове становище обраних народом депутатів представницьких органів. УКАЗ - нормативно-правовий акт, виданий главою держави.

ЧИННІСТЬ ЗАКОНУ - обов’язковість виконання закону, об­межена певним часом, простором і колом осіб, на які він розпов­сюджується.