Розділ З Загальні засади конституційного ладу України

Конституційний лад — це система соціальних, економічних і по- літико-правових відносин, які встановлюються й охороняються конституцією та іншими конституційно-правовими актами держави.

По суті конституційний лад — це певний тип конституційно- правових відносин, зумовлених рівнем розвитку суспільства, дер­жави і права.

За змістом конституційний лад охоплює передбачені й гаран­товані конституцією державний і суспільний лад, конституційний статус людини й громадянина, систему безпосереднього народо­владдя.

За формою конституційний лад становить систему передбаче­них конституцією основних організаційних і правових форм сус­пільних відносин, тобто основних видів організації і діяльності держави, суспільства та інших суб’єктів конституційно-правових відносин. Конституційний лад — це насамперед передбачені конс­титуцією форма держави за характером державного устрою й дер­жавного правління і форми безпосереднього народовладдя (вибо­ри, референдум тощо).

Передбачений Конституцією України конституційний лад Ук­раїни характеризується низкою загальних принципів', суверенністю, демократизмом, гуманізмом, реальністю, системністю, наступніс­тю, програмним характером та ін.

Суверенність конституційного ладу полягає насамперед у ви­значенні, встановленні конституційного ладу народом і можливості його зміни лише волею народу.

Стаття 5 Конституції України проголошує: “Носієм суверені­тету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи міс­цевого самоврядування”.

Суверенітет (від фр. зоиуегаіпеіе — верховна влада) — це вер­ховенство і незалежність влади.

Суверенність конституційного ладу означає суверенітет народу і держави.

Суверенітет народу — це його повновладдя, закріплене держав­но-правовими актами (конституцією чи іншими законами), тобто володіння народом соціально-економічними та політичними засо­бами, які всебічно й послідовно забезпечують реальну участь усіх громадян в управлінні справами суспільства й держави.

Суверенітет народу здійснюється через систему владних струк­тур різного рівня: центральних, регіональних, місцевих тощо. Він реалізується також у діяльності партій, суспільно-політичних ор­ганізацій і рухів.

Виявом прямого народовладдя є закріплене конституцією за­гальне виборче право, участь народу у виробленні та прийнятті державних рішень шляхом загальнонародного голосування — ре­ферендуму.

Суверенітет держави — це верховенство державної влади всере­дині країни і її незалежність у зовнішньополітичній сфері, а також її незалежна діяльність, яка регулюється сукупністю суверенних прав, що юридично гарантують реалізацію цієї діяльності.

Демократизм конституційного ладу означає насамперед існу­вання необмеженої влади народу (як щодо її належності народу, так і щодо здійснення її народом).

Гуманізм конституційного ладу полягає в закріпленні Консти­туцією України такого порядку, який ґрунтується на реальній і всебічній повазі до особи, людини й громадянина, забезпеченні прав і свобод особи, їх гарантуванні.

Реальність і дійсність конституційного ладу — це наявність цього ладу де-юре і де-факто.

Системність конституційного ладу означає послідовність, ло­гічність, всебічність і повноту закріплення в конституції основних інститутів суспільства й держави.

Теоретичні основи нової Конституції України й передбаченого та гарантованого нею конституційного ладу можна умовно поді­лити на три частини: надбання світової наукової конституційної думки, науки радянського державного (конституційного) права, української конституційної думки з часу проголошення незалеж­ності України.

Наступність конституційного ладу України — це акумулюван­ня того позитивного, що було в українському державотворенні, у державному й суспільному ладі України в минулому (у тому числі далекому).

Конституційний лад України містить елементи програмного ха­рактеру щодо розвитку держави, суспільства та їх окремих інсти­тутів.

Поряд із загальними принципами конституційному ладові Ук­раїни властиві особливі принципи, а саме: здійснення державної вла­ди на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову (стат­тя 6 Конституції); верховенство права (стаття 8); прямої дії норм Конституції України (стаття 8); визнання й гарантування місце­вого самоврядування (стаття 7); судового захисту конституційних прав і свобод людини й громадянина (стаття 8); органічності міжнародних договорів щодо національного законодавства Украї­ни, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою (стат­тя 9); єдиного громадянства (стаття 4); визнання української мови державною (стаття 10); цілісності й недоторканності території Ук­раїни (стаття 2); пріоритетного права власності українського на­роду на природні ресурси (стаття 13); захисту прав усіх суб’єктів права власності (стаття 13); непорушності права приватної влас­ності (стаття 41); неприпустимості використання Збройних Сил України, інших військових формувань для обмеження прав і сво­бод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усу­нення органів влади чи перешкоджання їх діяльності (стаття 17); територіальної автономії окремих адміністративно-територіальних одиниць тощо (статті 133, 134); політичної, економічної, ідеологіч­ної багатоманітності суспільного життя (стаття 15); гарантування свободи політичної діяльності, не забороненої Конституцією і за­конами України (стаття 15); невизнання державою як обов’язкової жодної ідеології (стаття 15) та ін.

Конституційний лад будь-якої країни зберігає непорушність і належним чином функціонує й розвивається лише тоді, коли має надійні відповідні гарантії (нормативно-правові, організаційно- правові та ін.).

• народ України;

• Конституція України і закони України;

• Українська держава загалом;

• Українська держава в особі її спеціалізованих інститутів (органі­зацій, служб);

• Верховна Рада України;

• Президент України;

• Кабінет Міністрів України;

• інші органи виконавчої влади України;

• Конституційний Суд України;

• суди загальної юрисдикції;

• Прокуратура України;

• політичні партії і громадські організації;

• засоби масової інформації;

• територіальні громади і органи місцевого самоврядування;

• міжнародні організації.

Отже, гарантами конституційного ладу є практично всі основні суб’єкти конституційно-правових відносин та інші елементи цих відносин. Ці гаранти є загальними для конституційного ладу зага­лом. Поряд з ними Конституцією України передбачаються гарантії для окремих інститутів конституційного ладу, насамперед держав­ного й суспільного, прав і свобод людини й громадянина.

Засади конституційного ладу України, які є вихідною точкою конституційного регулювання найважливіших суспільних відно­син, викладені в розділі І Конституції України, а також закріплені в багатьох конституційних законах. Так, у статті 2 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” зафіксовано, що “місцеве самоврядування в Україні — це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади — жителів села чи добро­вільного об’єднання в сільську громаду жителів кількох сіл, сели­ща, міста — самостійно або під відповідальність органів та посадо­вих осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України”.

Стаття 1 Закону України “Про Збройні сили України” визначає, що “Збройні сили України призначені для збройного захисту неза­лежності, територіальної цілісності та недоторканності України”.

Перелік законів України, де закріплюються основи конституцій­ного ладу, можна продовжити.

Питання для самоконтролю

1. Поняття, сутність і система конституційного ладу.

2. Загальні принципи конституційного ладу в Україні.

3. Особливі принципи конституційного ладу. їх закріплення Кон­ституцією України.

4. Гаранти конституційного ладу України.