Розділ 17 Конституційний Суд України — єдиний орган конституційної юрисдикції

Створення нового для нашої країни державного органу — Конс­титуційного Суду України — безпосередньо пов’язане з прийнят­тям нової Конституції України. У розділі “Перехідні положення” записано, що “Конституційний Суд України формується відповід­но до цієї Конституції протягом трьох місяців після набуття нею чинності”.

Шлях до цього був тривалий і непростий. В Україні не було власного досвіду в цій справі. Тому наприкінці 80 — на початку 90-х років минулого століття українська теорія і практика зверну­лися до досвіду зарубіжних країн у питаннях організації конститу­ційного контролю.

Вперше інститут конституційної юстиції зародився у Сполуче­них Штатах Америки. Особливість його полягала в тому, що він виник на основі не конституції, а судових прецедентів. Доктрину цього інституту найчіткіше сформулював головний суддя Верхов­ного суду США Дж. Маршалл у відомому рішенні 1803 року у справі Марбері проти Медісона: “Саме судова влада має право і зобов’язана сказати, що є закон”. Цей прецедент заклав основи так званої американської моделі конституційного правосуддя, основ­ною рисою якої є здійснення конституційного контролю судами загальної юрисдикції.

Пізніше виникла принципово нова, європейська модель, концеп­цію якої запропонували австрійські вчені Г. Кельзен і К. Ейзен- ман. Її основна ознака полягала в тому, що конституційне право-

суддя має здійснюватися не судами загальної юрисдикції, а спеціа­лізованим органом — конституційним судом. Впроваджена вона була спочатку в Австрії, Чехословаччині (1920 р.) та Іспанії (1931 р.), а згодом поширилась у багатьох країнах світу.

У соціалістичних країнах органи конституційного правосуддя почали утворюватись на початку кризи тоталітарної системи.

Питання утворення спеціального контрольно-наглядового органу за додержанням конституції в нашій країні реально постало у другій половині 80-х років у процесі перебудови і демократизації всіх сфер суспільного життя. Верховна Рада УРСР 27 жовтня 1989 р. внесла зміни і доповнення до ст. 112 Конституції України, передбачивши утворення Комітету конституційного нагляду Української РСР. На той час вже існував відповідний комітет на союзному рівні.

Практично ідея утворення Конституційного Суду України була реалізована шляхом внесення змін та доповнень до чинної тоді Конституції (статті97, 103, 108, 110, 112, 114-6, 114-9). Конститу­ція регламентувала завдання і порядок формування цього органу, його кількісний склад, вимоги до осіб, що мали обиратися до Конституційного Суду, деякі інші питання. Ця регламентація, проте, виявилась недосконалою.

Повнішою мірою повноваження і структура Конституційного Суду були визначені прийнятим 3 червня 1992 р. Верховною Ра­дою України Законом України “Про Конституційний Суд Ук­раїни”. Відповідно до цього Закону основною метою діяльності Конституційного Суду визнавалося забезпечення конституційної законності й верховенства Конституції України. Конституційний Суд України визначався як незалежний орган у системі судової влади, покликаний забезпечувати відповідність законів, інших нормативних актів органів законодавчої і виконавчої влади Конс­титуції, охорону конституційних прав і свобод особи. Він мав здійснювати свої повноваження шляхом розгляду в судовому за­сіданні відповідних справ, а також давати висновки з питань, пе­редбачених Конституцією України і Законом України “Про Конс­титуційний Суд України”.

Зазначений Закон не регулював у повному обсязі процедурні питання здійснення судочинства. Передбачалося, що з цього при­воду будуть прийняті окремий закон про конституційне судочин­ство та Регламент Конституційного Суду України.

Нині статус, завдання, організація, повноваження та порядок діяльності Конституційного Суду України визначаються Конс­титуцією України (розділом XII і окремими статтями інших роз­ділів), Законом України “Про Конституційний Суд України” від 16 жовтня 1996 р. та Регламентом Конституційного Суду Украї­ни — актом, що регламентує організацію внутрішньої діяльності Конституційного Суду України відповідно до Закону України “Про Конституційний Суд України”.

Конституційний Суд України — єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні (стаття 147 Конституції України та стаття 1 Закону України “Про Конституційний Суд України”). Це означає, що він є єдиним органом, який уповноважений Конституцією вирішувати питання щодо відповідності конституційним припи­сам законів та інших нормативно-правових актів, а також дій відповідних посадових осіб (тобто уповноважений здійснювати конституційний контроль).

Завдання Конституційного Суду України (стаття 2 зазначеного Закону) полягає в гарантуванні верховенства Конституції України як Основного Закону держави на всій території України.

Діяльність Конституційного Суду України базується на прин­ципах верховенства права, незалежності, колегіальності, рівноправ­ності судців, гласності, повноти та всебічності розгляду справ і об­ґрунтованості прийнятих ним рішень.

До складу Конституційного Суду України входять 18 суддів, по шість з яких згідно з порядком, визначеним законом, призначають відповідно Президент України, Верховна Рада України та з’їзд суддів України (стаття 148 Конституції України).

Суддею Конституційного Суду України може бути громадянин України, який на день призначення досяг віку 40 років, має вищу юридичну освіту та стаж практичної роботи за фахом не менше десяти років, володіє державною мовою та проживає в Україні протягом останніх 20 років.

Суддя Конституційного Суду України призначається строком на дев’ять років без права призначення повторно; він вступає на посаду з дня складання ним присяги судді Конституційного Суду України на засіданні Верховної Ради України, яке проводиться за участю Президента України, Прем’єр-міністра України, Голови Верховного Суду України, не пізніше як за місяць після призна­чення суддею Конституційного Суду України.

Зі складу суддів Конституційного Суду України на спеціаль­ному його пленарному засіданні лише на один трирічний строк таємним голосуванням обираються Голова Конституційного Суду України та два його заступники.

Судді Конституційного Суду України під час здійснення своїх повноважень є незалежними; вони підкоряються лише Консти­туції України та керуються законами України.

На суддів Конституційного Суду України поширюються га­рантії недоторканності. Суддя Конституційного Суду України не може бути затриманий чи заарештований без згоди Верховної Ради України до винесення обвинувального вироку судом і не несе юри­дичної відповідальності за результати голосування чи висловлю­вання в Конституційному Суді України та в його колегіях, за ви­нятком відповідальності за образу чи наклеп під час розгляду справ, прийняття рішень і дачі висновків Конституційним Судом України.

Суддя Конституційного Суду України здійснює попередню підготовку питань для їх розгляду Колегією суддів Конституцій­ного Суду України, Конституційним Судом України, бере участь у розгляді справ. З цією метою він має право витребувати від Вер­ховної Ради України, Президента України, Прем’єр-Міністра Ук­раїни, Генерального прокурора України, суддів, органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місце­вого самоврядування, посадових осіб, підприємств, установ, орга­нізацій усіх форм власності, політичних партій та інших об’єднань громадян, окремих громадян необхідні документи, матеріали та іншу інформацію з питань, що готуються до розгляду Колегією суддів Конституційного Суду України чи Конституційним Судом України.

Суддя Конституційного Суду України має право публічно вис­ловлювати власну думку з питань, що стосуються провадження в Конституційному Суді України лише тих справ, у яких Конститу­ційним Судом України прийнято рішення чи дано висновок.

Повноваження судді Конституційного Суду України припиня­ються в таких випадках:

1) закінчення строку призначення;

2) досягнення суддею шістдесятип’ятирічного віку;

3) неможливості виконувати свої повноваження за станом здо­ров’я;

4) порушення суддею вимог про несумісність;

5) порушення суддею присяги;

6) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

7) припинення його громадянства;

8) визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим;

9) подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажання.

Рішення про припинення повноважень судді Конституційного Суду України у випадках, передбачених зазначеними пунктами 1—3, 6—9, приймаються на засіданні Конституційного Суду України, а у випадках, передбачених пунктами 4, 5,— Верховною Радою України. Повноваження судді припиняються також у разі його смерті.

Принагідно зауважимо, що положеннями Закону України “Про внесення змін до Конституції України” від 8грудня 2004р. поло­ження пункту 26 частини першої статті 85 та пункту 22 частини першої статті 106, які встановлюють повноваження відповідно Верховної Ради України і Президента України щодо призначення по третині складу Конституційного Суду України, доповнені положен­нями про їх повноваження щодо звільнення з посад суддів Консти­туційного Суду України.

Для розгляду питань про відкриття провадження у справах за конституційними поданнями та конституційними зверненнями у складі Конституційного Суду України утворено три колегії суддів Конституційного Суду України, кожна з яких складається з шести суддів.

Організаційні, фінансові, кадрові та інші питання, передбачені Законом України “Про Конституційний Суд України” та Регла­ментом Конституційного Суду України, вирішуються на засідан­нях Конституційного Суду.

Допоміжними органами Конституційного Суду України з пи­тань організації його внутрішньої діяльності є постійні комісії Конституційного Суду України. Нині в Конституційному Суді Ук­раїни утворено чотири таких комісії з питань регламенту та етики, бюджету та кадрів, наукового та інформаційного забезпечення, міжнародних зв’язків.

Організаційне, науково-експертне, інформаційно-довідкове та інше забезпечення діяльності Конституційного Суду України по­кладається на Секретаріат Конституційного Суду України. Загаль­не керівництво та організацію діяльності Секретаріату здійснює Голова Конституційного Суду України, а безпосереднє — керівник Секретаріату. У складі Секретаріату функціонують різні служби, управління, відділи та інші підрозділи.

Кожний суддя Конституційного Суду України має наукового консультанта та помічника, які виконують доручення судці зі справ конституційного провадження.

Згідно з Конституцією України та Законом України “Про Конс­титуційний Суд України” Конституційний Суд приймає рішення та дає висновки у справах щодо таких питань'.

• конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим (стаття 150 Конституції України);

• відповідності Конституції України чинних міжнародних дого­ворів України чи тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради для надання згоди на їх обов’язковість (стат­тя 151 Конституції України);

• додержання конституційної процедури розслідування й розгля­ду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту (стаття 151 Конституції України);

• офіційного тлумачення Конституції України та законів України (стаття 150 Конституції України);

• відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України вимогам статей 157 і 158 Конституції України (стат­тя 159 Конституції України);

• порушення Верховною Радою Автономної Республіки Крим Конституції України або законів України в разі дострокового припинення її повноважень Верховною Радою України (пункт 28 статті 85 Конституції України).

До повноважень Конституційного Суду України не належать питання законності актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядуван­ня, а також інші питання, що входять віднесені до компетенції судів загальної юрисдикції.

Закон чітко визначає підстави для визнання правових актів не­конституційними повністю чи в їх окремих частинах. До таких підстав належать невідповідність Конституції України, порушення встановленої Конституцією процедури їх розгляду, ухвалення чи набрання ними чинності та перевищення конституційних повно­важень під час їх розгляду.

Розгляд матеріалів на колегіях суддів і засіданнях Конституцій­ного Суду України здійснюється зазвичай у формі письмових слу­хань, а на пленарних засіданнях Конституційного Суду України — у формі усних та письмових слухань. Форма розгляду визначається Конституційним Судом України.

Засідання Конституційного Суду України вважається право­мочним, якщо на ньому присутні щонайменше 11 суддів, а рішен­ня приймається, якщо за нього проголосувало більше половини суддів, які брали участь у засіданні.

Пленарне засідання Конституційного Суду України вважається правомочним, якщо на ньому присутні щонайменше 12 суддів, а рішення приймається, якщо за нього проголосувало не менше 10 суддів.

На засіданнях і пленарних засіданнях Конституційного Суду України головує Голова Конституційного Суду, а за його відсут­ності — заступник Голови.

Закон передбачає дві форми звернення до Конституційного Суду України — конституційне подання та конституційне звернення.

Конституційне подання — це письмове клопотання до Конститу­ційного Суду України про визнання акта (чи його окремих положень) неконституційним, про визначення конституційності міжнародного договору чи про необхідність офіційного тлумачення Конституції України та законів України. Конституційним поданням є також звер­нення Верховної Ради України про дачу висновку щодо дотримання конституційної процедури розслідування та розгляду справи про усу­нення Президента України з поста в порядку імпічменту.

Конституційне звернення — це письмове клопотання до Конс­титуційного Суду України про необхідність офіційного тлумачен­ня Конституції України та законів України з метою забезпечення реалізації чи захисту конституційних прав і свобод людини й гро­мадянина, а також прав юридичної особи.

Вимоги до оформлення конституційного подання чи конститу­ційного звернення зафіксовані відповідно у статтях 39 і 42 Закону України “Про Конституційний Суд України”.

У конституційному поданні зазначаються:

• повне найменування органу, посадової особи, які направляють конституційне подання згідно з правом, наданим Конституцією України та останнім зазначеним Законом;

• відомості про представника за законом або уповноваженого за дорученням;

• повне найменування, номер, дата прийняття, джерело опуб­лікування (у разі публікації) правового акта, конституційність якого (окремих його положень) оспорюється чи який потребує офіційного тлумачення;

• правове обґрунтування тверджень щодо неконституційності пра­вового акта (його окремих положень) або необхідності в офі­ційному тлумаченні;

• дані щодо інших документів і матеріалів, на які посилаються суб’єкти права на конституційне подання (копії цих документів і матеріалів додаються);

• перелік документів і матеріалів, що додаються.

У конституційному зверненні зазначаються:

• прізвище, ім’я, по батькові громадянина України, іноземця чи особи без громадянства, адреса, за якою особа проживає, або повна назва та місцезнаходження юридичної особи;

• відомості про представника особи за законом або уповноваже­ного за дорученням;

• статті (окремі положення) Конституції України або закону Украї­ни, які мають бути розтлумачені Конституційним Судом України;

• обґрунтування необхідності в офіційному тлумаченні положень Конституції України або законів України;

• дані про інші документи і матеріали, на які посилаються су­б’єкти права на конституційне звернення (копії цих документів і матеріалів додаються);

• перелік документів і матеріалів, що додаються.

Конституційне подання, конституційне звернення, документи та інші матеріали до них подаються у трьох примірниках.

Конституційне подання та конституційне звернення, які не від­повідають передбаченим Законом України “Про Конституційний Суд України” вимогам або подані суб’єктами, не зазначеними в цьому Законі, чи надані з питань, що не належать до повноважень Конституційного Суду України, не розглядаються.

Суб’єктами права звернення до Конституційного Суду Украї­ни щодо конституційності законів та інших правових актів Вер­ховної Ради України, актів Президента України, Кабінету Мі­ністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Рес­публіки Крим є Президент України, не менше як 45 народних депутатів України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Верховний Суд України, Верховна Рада Автоном­ної Республіки Крим.

Суб’єктами права на конституційне подання щодо відповідності Конституції України чинних міжнародних договорів України чи тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради Ук­раїни для надання згоди на їх обов’язковість, є Президент України та Кабінет Міністрів України; щодо додержання конституційної процедури розслідування й розгляду справи про усунення Прези­дента України з поста в порядку імпічменту — Верховна Рада Ук­раїни; щодо офіційного тлумачення Конституції та законів Украї­ни — Президент України, не менше як 45 народних депутатів Ук­раїни, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Верховний Суд України, Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування.

Право на звернення до Конституційного Суду України з пи­тань офіційного тлумачення Конституції України та законів Украї­ни з метою забезпечення реалізації чи захисту конституційних прав і свобод людини й громадянина, а також прав юридичної особи мають громадяни України, іноземці, особи без громадянства та юридичні особи.

Оскільки фізичні особи не наділені правом безпосереднього звернення до Конституційного Суду України з питань відповід­ності Конституції України законів України та інших правових актів, які стосуються прав і свобод людини й громадянина, особ­ливого значення набуває діяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, який відповідно до Конституції Ук­раїни та Закону України “Про Уповноваженого Верховної Ради Ук­раїни з прав людини” від 14 квітня 1998 р. здійснює нормативний контроль за дотриманням конституційних прав і свобод людини й громадянина. Отже, фізичні особи через Уповноваженого з прав людини мають можливість звертатися до Конституційного Суду України за захистом своїх конституційних прав і свобод.

Суб’єктами права конституційного подання щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України вимогам статей 157 і 158 Конституції України є Президент України і не менше третини народних депутатів конституційного складу Вер­ховної Ради України, а суб’єктом такого права щодо порушення Верховною Радою Автономної Республіки Крим Конституції Ук­раїни або законів України в разі дострокового припинення її по­вноважень Верховною Радою України є Верховна Рада України.

Конституційний Суд України не розглядає справ з власної іні­ціативи.

Відкриття провадження у справі в Конституційному Суді Ук­раїни за конституційним поданням чи конституційним зверненням ухвалюється Колегією суддів Конституційного Суду України чи Конституційним Судом України на його засіданні. Справа, за якою відкрито конституційне провадження, розглядається Конституцій­ним Судом України на пленарному засіданні в порядку та строк, встановлені Законом України “Про Конституційний Суд України”. Строк провадження у справах за конституційними поданнями не повинен перевищувати трьох місяців, а за конституційними звер­неннями — шести місяців. У разі провадження за конституційним поданням, яке визнано Конституційним Судом України невідклад­ним, строк його розгляду не повинен перевищувати одного місяця. Строки конституційного провадження починають обчислюватися з дня прийняття процесуальної ухвали про відкриття конституцій­ного провадження у справі. Дату розгляду справи Конституційним Судом України визначає його Голова.

У разі прийняття Колегією суддів процесуальної ухвали про відкриття провадження у справі в Конституційному Суді України ця справа вноситься його Головою на розгляд пленарного засідан­ня Конституційного Суду України. У разі прийняття Колегією суддів процесуальної ухвали про відмову у відкритті провадження у справі секретар Колегії суддів направляє матеріали Голові Конс­титуційного Суду України для розгляду справи на засіданні Конс­титуційного Суду.

Підставами для відмови у відкритті провадження у справі в Конституційному Суді України є такі:

• відсутність встановленого Конституцією України та Законом України “Про Конституційний Суд України” права на консти­туційне подання чи конституційне звернення;

• невідповідність конституційного подання чи конституційного звернення вимогам, передбаченим Конституцією України та За­коном України “Про Конституційний Суд України”;

• непідвідомчість Конституційному Суду України питань, пору­шених у конституційному поданні чи конституційному звер­ненні (стаття 45 Закону України “Про Конституційний Суд Ук­раїни”).

З метою повноти розгляду справи Колегія суддів Конституцій­ного Суду України під час підготовки справи та Конституційний Суд у процесі провадження у справі мають право:

• витребувати від Верховної Ради України, Президента України, Прем’єр-міністра України, Генерального прокурора України, суддів, органів державної влади, органів влади Автономної Рес­публіки Крим і органів місцевого самоврядування, посадових осіб, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, політичних партій та інших об’єднань громадян і окремих гро­мадян необхідні документи, матеріали та інші відомості, що сто­суються справи;

• у разі необхідності призначити експертизу у справі й вирішити питання про залучення експертів у конституційному провадженні;

• викликати посадових осіб, експертів, свідків, представників за законом і уповноважених за дорученням, а також громадян, участь яких повинна забезпечити об’єктивний і повний розгляд справи.

Учасниками конституційного провадження є суб’єкти права на конституційне подання і конституційне звернення, їхні представ­ники, а також залучені Конституційним Судом України до участі в розгляді справи органи та посадові особи, свідки, експерти та пе­рекладачі. Неявка з поважної причини учасника конституційного провадження на пленарне засідання або на засідання Конституцій­ного Суду України може бути підставою для відкладення розгляду справи.

Провадження в Конституційному Суді України ведеться, рішен­ня і ухвали приймаються, висновки даються та оприлюднюються державною мовою. Учасники конституційного провадження, які не володіють державною мовою, мають право користуватися послуга­ми перекладача. Про свої наміри користуватися такими послугами вони своєчасно повідомляють Конституційний Суд України.

За результати розгляду справ про конституційність законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, а також у справах з питань офіційного тлумачення Конституції України та законів України Конституційний Суд України приймає рішення. У справах з пи­тань про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів чи тих міжнародних договорів, що вносяться до Верхов­ної Ради України для надання згоди на їх обов’язковість; щодо додержання конституційної процедури розслідування та розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпіч­менту; щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України вимогам статей 157 і 158 Конституції України і порушення Верховною Радою Автономної Республіки Крим Конституції України або законів України в разі дострокового при­пинення її повноважень Верховною Радою України Конституцій­ний Суд України дає висновки.

За рішенням Конституційного Суду України закони та інші правові акти визнаються неконституційними повністю чи в окре­мій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо було порушено встановлену Конституцією України процеду­ру їх розгляду, ухвалення чи набрання ними чинності.

Закони, інші правові акти чи їх окремі положення, визнані Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конс­титуції (є неконституційними), втрачають силу з дня прийняття рішення Конституційним Судом України.

Рішення та висновки Конституційного Суду є обов’язковими для виконання на всій території України, остаточними й такими, що не підлягають оскарженню.

Рішення та висновки Конституційного Суду України мають бути підписані не пізніше семи днів після їх прийняття та офіцій­но оприлюднені наступного робочого дня після їх підписання. Копії рішень і висновків наступного дня після офіційного опри­люднення надсилаються суб’єкту права на конституційне подання чи конституційне звернення, Міністерству юстиції України, а та­кож органу влади, який приймав правовий акт, що розглядався в Конституційному Суді України.

Конституційний Суд України може вказати на преюдиціаль­ність свого рішення в разі розгляду судами загальної юрисдикції позовів у зв’язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії правового акта, визнаного Конституційним Судом неконституцій­ним. Своїм рішенням Конституційний Суд України може визна­чити порядок і строки його виконання, а також покласти на від­повідні державні органи обов’язки забезпечення виконання цього рішення.

Рішення й висновки Конституційного Суду України разом з окремими думками (якщо такі є) суддів Конституційного Суду публікуються у “Віснику Конституційного Суду України” та ін­ших офіційних виданнях України.

Рішення Конституційного Суду України містить'.

• найменування рішення, дату й місце прийняття, його номер;

• персональний склад суддів Конституційного Суду України, які брали участь у розгляді справи;

• перелік учасників судового засідання;

• зміст конституційного подання;

• повну назву, дату прийняття, порядковий номер, за яким орга­ном, посадовою особою прийнято правовий акт, конституцій- ність якого розглядається;

• положення Конституції України, якими керувався Конститу­ційний Суд України при прийнятті рішення;

• мотивувальну частину рішення;

• резолютивну частину рішення;

• обов’язкове зазначення того, що рішення Конституційного Су­ду України є остаточним і оскарженню не підлягає.

Висновок Конституційного Суду України містить'.

• найменування висновку, дату й місце дачі висновку, його номер;

• персональний склад суддів Конституційного Суду України, які брали участь у розгляді справи;

• перелік учасників судового засідання;

• зміст конституційного подання, конституційного звернення;

• положення Конституції України, якими керувався Конститу­ційний Суд України при дачі висновку;

• мотивувальну частину висновку;

• резолютивну частину висновку;

• обов’язкове зазначення того, що висновок Конституційного Суду України є остаточним і оскарженню не підлягає.

Питання для самоконтролю

1. Порядок формування Конституційного Суду України.

2. Принципи діяльності Конституційного Суду України.

3. Повноваження Конституційного Суду України.

4. Підстави та суб’єкти звернення до Конституційного Суду Ук­раїни.

5. Порядок звернення до Конституційного Суду України.

6. Конституційне провадження в Конституційному Суді України.

7. Акти Конституційного Суду України.