§ 2. Предмет і система курсу «конституційна юрисдикція»
Предметом вивчення в навчальному курсі «конституційна юрисдикція» є три основні групи суспільних відносин:
а) відносини, які складаються при застосуванні конституційних принципів та норм у формуванні єдиного органу конституційної юрисдикції, його організації та діяльності згідно зі встановленими повноваженнями (вони визначені «матеріальним» конституційним правом);
б) відносини, які складаються при реалізації повноважень та функцій єдиним органом конституційної юрисдикції у вирішені підвідомчих справ і становлять судові процедури.
Ці відносини визначені нормами конституційного судового процесуального права (судочинства);в) відносини організаційно-технічного забезпечення діяльності єдиного органу конституційної юрисдикції, які стосуються функціонування апарату працівників, що виконують допоміжні функції, як структура державної служби.
Указані відносини регулюються нормами конституційного права або є похідними від них, вони взаємопов’язані і не можуть існувати один без одного, а тому основою всіх правовідносин виступають норми конституційного права. Конституційно-правова сфера застосування юрисдикції єдиного органу — Конституційного Суду підкреслює особливу важливість правового регулювання всіх процедурних правил функціонування внутрішніх і зовнішніх відносин Конституційного Суду, що вказує на необхідність розробки окремого закону про конституційне судочинство, оскільки деякою мірою Регламент як форма нормативноправового процесуального права не може осягнути великий обсяг процесуально-процедурних питань організації та діяльності КСУ.
Предмет навчальної дисципліни «конституційна юрисдикція» за своїм пізнавальним змістом та логікою системно-структурних відносин у сфері юридико-теоретичних знань входить до системи юридичної науки «конституційне право». Предмет вивчається з метою використання науково-пізнавальних можливостей конституційного права, виходить із його завдань та функцій як системи знань базової юридичної дисципліни.
З урахуванням такого наукового статусу інституту «конституційної юрисдикції» можна стверджувати, що предмет навчальної дисципліни «Конституційна юрисдикція» збігається з предметом наукового осмислення інституту конституційної юрисдикції в системі конституційної юриспруденції. Це означає, що предмет навчальної дисципліни та методологія пізнання конституційно-юрисдикційних відносин є відображенням загальнонаукових основ галузі конституційного права, її методології, яка забезпечує формування системно цілісної науки[II]. Слід наголосити, що зміст і форми існування конституційно-юрисдикційних відносин мають самостійне значення, виходячи з принципу поділу влад і мети досягнення їх гармонічного функціонування у демократичній (конституційній) державі. Щоб знання предмета навчальної дисципліни були доступними, необхідно орієнтуватися на юридичний метод, який дозволяє правильно обрати шлях пізнання, поєднуючи теоретичні положення з юридичною дійсністю. Отже, система курсу «Конституційна юрисдикція» передбачає необхідність у процесі навчання виявити і розкрити механізм конституційного правосуддя з точки зору науки конституційного права та юридичного методу пізнання. Для порівняння можна згадати, що піфагорейці (учні Піфагора) з позицій математики стверджували, що сутність світу слід розуміти як число. Юристи можуть також з тих же підстав сказати, що сутністю світу є право. Кожний при цьому уявляє свій світ, який він пізнає: математики — світ чисел, а юристи — світ права.У цьому сенсі можна наголошувати, що інститут конституційної юрисдикції розкриє свої властивості лише за допомогою юридичного методу, завдяки якому здійснюються юридизація пізнання об’єктивної дійсності, її усвідомлення і вираження у формі юридичних понять та категорій. Саме за допомогою юридичного методу знання про конституційну юрисдикцію конкретизуються в системі навчального курсу як відповідна юридична теорія про конституційне правосуддя, як важлива складова системи знань у галузі права.
Звернемо увагу на те, що предметна єдність науки конституційного права обумовлена системною цілісністю всіх дисциплін як складових частин науки конституційного права. Це можливо лише за умови змістової єдності та несуперечливості всіх юридичних понять, що досягається лише за наявністю загального підходу у вивченні природи та умов здійснення конституційної юрисдикції. Саме на це спрямована і система курсу, який орієнтується на базові категорії, поняття, принципи, що становлять головні орієнтири у розумінні навчальної дисципліни як частина науки конституційного права. У цьому контексті система курсу дає можливість виділити для теоретичного засвоєння об’єкт пізнання як окремої сфери знань про конституційну юрисдикцію, яка становить окремий інститут у судовій владі (конституційне правосуддя), його ефективне застосування можливо правильно зрозуміти, розкриваючи особливі риси та властивості, ознаки і характеристику об’єкта, який вивчається. У систему курсу входить вивчення функціонування й розвитку. Отже, об’єктом є те, що підлягає теоретичному засвоєнню за допомогою пізнавальних засобів відповідної науки конституційного права. Разом з тим визначальні сутнісні властивості об’єкта — конституційної юрисдикції (в їх понятійному відображенні) саме і є предметом відповідного навчального курсу[III].
У структурі курсу «Конституційна юрисдикція» передбачено насамперед висвітлення місця й ролі судової влади в системі сучасного конституціоналізму, що безпосередньо пов’язано з конституційним правосуддям, природою та статусом Конституційного Суду, що є важливою ознакою дієвості національної системи сучасного конституціоналізму. З огляду на особливу нормативно-доктринальну природу актів Конституційного Суду розкриваються його юрисдикційні повноваження, які характеризують стадійність конституційного судочинства. Конституційний контроль за нормативно-правовими актами органів центральної влади не тільки забезпечує розв’язання конституційних конфліктів (спорів між суб’єктами влади), а й головним чином спрямований на захист основи конституційного ладу, прав і свобод людини та громадянина, створює режим прямої дії Конституції та її правової охорони.
У цьому розумінні розкривається цінність конституційного правосуддя як важливого інструмента консти- туціоналізації соціальної та правової дійсності.У системі курсу вивчаються відносини, які визначають статус і сфери застосування повноважень КСУ. При цьому визначається порядок взаємовідносин Суду з державними органами, органами місцевого самоврядування та громадянами як суб’єктами звернення до суду. Важливою сферою, яка характеризує конституційне правосуддя, є проведення офіційного тлумачення Конституції та законів України. Ця група відносин входить у систему навчального курсу як різновид специфічного розуміння реалізації права юридичних та фізичних осіб на отримання тлумачення практичних питань, які пов’язані із правозастосуванням.
Особлива увага при вивченні предмета курсу приділяється конституційно-правовій природі, сутності й спрямуванню рішень та висновків КСУ, доктринальній (сукупність наукових знань) визначеності правових позицій, які відображають юрисдикційну сферу застосування повноважень Конституційного Суду.
Правові позиції виступають квінтесенцією рішень особливо при вирішенні спорів, у яких головним предметом завжди виступає право, а тому, як і при офіційному тлумаченні Конституції та законів України, важливо усвідомлювати і розширювати базу пізнання сутності правових явищ, що відображається у правових позиціях, які мають специфічну функцію за образним висловом «продовження руки законодавця», оскільки правові позиції є продуктом тлумачення органу конституційного правосуддя, в якому виявляється зміст правової норми Конституції або закону України.
До системи навчального курсу входить вивчення конституційного судового процесу, який сьогодні становить сукупність судових процедур і як вид юридичного процесу має самостійний характер. Суб’єкти — учасники конституційного судочинства відрізняються своєрідним статусом, який дозволяє певною мірою брати участь у розгляді конституційних подань та звернень. Стадії конституційного судового процесу, специфіка підготовки та розгляду справ, прийнятих до провадження, безпосередньо пов’язані з процедурою дослідження матеріалів як суддями, так і учасниками конституційного провадження. Процесуальний порядок розгляду судових справ пов’язано з прийняттям та виконанням рішень Суду, що відрізняється від судів загальної юрисдикції, і наслідки прийнятих Судом рішень мають імперативний характер та не підлягають оскарженню.