Поняття, зміст та принципи громадянства України

Явище правового зв'язку особи і держави відоме з самого початку зародження і становлення державно-організованого життя. Поява такого зв'язку є однією з основних ознак держави, оскільки в первіснообщинному суспільстві цього зв'язку не було.

Для означення цього зв'язку в конституційному (держав­ному) праві вживають два поняття: «громадянство» і «підданст­во». Поняття «підданство», як правило, вживали (сьогодні вжи­вають значно рідше) у зв'язку між особою і державою з монар­хічною формою правління; поняття «громадянство» - у випадку такого зв'язку між особою і державою з республіканською фор­мою правління.

Тому правильним, наприклад, буде висловлювання «Гро­мадянин Французької Республіки» чи «Громадянин США», а слово «підданий» можуть вживати, наприклад, у такому кон­тексті: «Підданий іспанського короля» чи «Підданий англійської корони». Вислів на взірець «український підданий» чи «підда­ний США» є неграмотним, некоректним.

Чинне законодавство України подає поняття громадянства України так: громадянство України - правовий зв'язок між фі­зичною особою і Україною, що виявляється у їх взаємних пра­вах та обов'язках.

Сутність інституту громадянства як соціального явища:

По-перше, це зв 'язок між державою і громадянином. З одної сторони - виключно сама особа (не група осіб - партія, громада, національна меншина), з іншої - держава загалом (яку не може підмінити якась одна особа, група осіб чи політична структура).

По-друге, це виключно правовий зв 'язок, тобто такий, який побудований (ґрунтується) на правових нормах.

є характерним для тоталітарних режимів. Якщо особа в таких умовах не визнає чи не дотримується політичних постулатів па­нуючого режиму, вона може бути позбавлена громадянства саме на цій підставі (на підставі недотримання правил політичного зв'язку). Наприклад, причиною позбавлення громадянства ра­дянських дисидентів власне і було, зазвичай, невизнання ними постулатів радянського політичного режиму. Адже, дисиденти в основному були законопослушні громадяни, але не сприймали політичних (ідеологічних) постулатів радянського режиму. То­му в демократичних державах громадянство характеризується виключно як зв'язок правовий.

По-третє, зміст цього зв 'язку полягає у взаємних правах і обов 'язках, тобто особа має обов'язки перед державою і держава має обов'язки перед особою. Наприклад, ми зобов'язуємось сплачувати податки державі, держава ж, акумулювавши кошти платників податків (в тому числі і фізичних осіб - громадян України), зобов'язана забезпечити нам належний правопорядок.

По-четверте, такий зв'язок є постійним (хоч про це не йдеться в Законі). Його постійність проявляється у просторі і часі.

В першому варіанті (постійність у просторі) цей зв'язок відбувається незалежно від того, де знаходиться громадянин України: на території нашої держави, іноземної держави чи на території, яка не належить жодній державі (наприклад, в Антар­ктиді) - особа перебуває у правовому зв'язку з державою.

В другому варіанті (постійність у часі) цей зв'язок відбу­вається протягом всього часу перебування особи у громадянстві. Початком зв'язку є час набуття громадянства (народження, вступ до громадянства), закінченням - час припинення грома­дянства (вихід з громадянства, смерть особи тощо).

Інститут громадянства України ґрунтується на декількох ва­жливих принципах (керівних начал, фундаментальних засад тощо):

1) єдиного громадянства;

2) запобігання виникненню випадків без громадянства;

3) неможливості позбавлення громадянина України гро­мадянства України;

4) визнання права громадянина України на зміну грома­дянства;

5) неможливості автоматичного набуття чи припинення громадянства України іноземцем чи особою без громадянства внаслідок укладення шлюбу з громадянином України або набут­тя громадянства України його дружиною (чоловіком), та авто­матичного припинення громадянства України одним з подруж­жя внаслідок припинення шлюбу або припинення громадянства України другим з подружжя;

6) рівності перед законом громадян України незалежно від підстав, порядку і моменту набуття ними громадянства України;

7) збереження громадянства України незалежно від місця проживання громадянина України.

Сутність цих принципів чітко розкриває сам Закон «Про Громадянство України» від 18 січня 2001 року (ст.

Інститут єдиного громадянства є загальновідомим у світо­вій практиці. Подвійне громадянство як явище може, наприклад, суттєво ускладнити виконання своїх обов’язків громадянами перед державами, з якими у них є ці «громадянські» стосунки (наприклад, як можна виконати обов’язок захисту держави, як­що вони вступили у збройний конфлікти; чи проблема військо­вої служби, сплати податків).

За принципом неможливості автоматичного набуття чи припинення громадянства України буквально означає, що іно­земець чи особа без громадянства внаслідок укладення шлюбу з громадянином України не набуває автоматично українського громадянства, що автоматично неприпинення громадянства України одним з подружжя внаслідок припинення шлюбу або припинення громадянства України другим з подружжя.

Принцип рівності означає, що перед законом громадяни України є рівними незалежно від підстав, порядку і моменту набуття ними громадянства України.

Відповідно до чинного законодавства України громадяна­ми України є (до громадянства України належать) чотири кате­горії осіб:

1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент прого­лошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України;

2) особи, які на момент набрання чинності Законом Украї­ни «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) про­живали в Україні і не були громадянами інших держав;

3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина ко­лишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис «громадянин України», а також діти та­ких осіб, які прибули разом з батьками в Україну, якщо на мо­мент прибуття в Україну вони не досягли повноліття;

4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.

Чинним законодавством України визначено 10 видів доку­ментів, що підтверджують громадянство України (підтверджу­ють належність до українського громадянства) :

1) паспорт громадянина України;

2) свідоцтво про належність до громадянства України;

3) паспорт громадянина України для виїзду закордон;

4) тимчасове посвідчення громадянина України;

5) проїзний документ дитини;

6) дипломатичний паспорт;

7) службовий паспорт;

8) посвідчення особи моряка;

9) посвідчення члена екіпажу;

10) посвідчення особи на повернення в Україну.

6.3.