Поняття конституційного статусу особи
Конституційний статус особи — це становище особи в державі, сукупність її прав, їхніх гарантій та обов'язків, відображених і закріплених в конституції.
Конституційний статус є ядром правового статусу особи, що за своїм змістом ширший й охоплює всю сукупність прав і обов'язків, і який закріплено актами нормативного змісту різних галузей права.
Права і обов'язки, зафіксовані в конституції, надалі конкретизують та розвивають в інших галузях права. Тому конституція визначає лише засади правового статусу особи, формулюючи основні принципи.Виокремлюють три підходи (або моделі) регулювання правового статусу особи:
Ліберальна, або індивідуалістична модель правового статусу особи поширена в країнах Центральної та Західної Європи, Північної Америки й інших країнах євроатлантичної цивілізації. Вона ґрунтується на невіддільності прав людини, свободі індивіда й невтручанні держави в приватну сферу життя людини, обов'язки громадян визначають в обмеженому вигляді. Цієї моделі намагаються дотримуватися нині й в Україні.
Колективістський підхід — побудований на пріоритеті інтересів колективу стосовно особи, реалізація прав особи відбувається з урахуванням переваг інтересів на користь громади, у якій вона проживає. Такий підхід поширений серед країн далекосхідної правової сім'ї та соціалістичних країн (Куба, КНДР). Колективістський підхід, щоправда, зі своєю специфікою, притаманний і звичаєвому праву деяких країн Тропічної Африки, Океанії та Латинської Америки. Особу тут розглядають як невіддільну частину племені, тому зміст її прав та їхня реалізація залежить від родоплемінної належності людини. Значну частину своїх прав особа може реалізувати лише за участю громади, яка може визначати й обмежувати їх.
Згідно з третім підходом, що поширений у мусульманських країнах, саме Аллах є творцем Всесвіту та єдиним правителем мусульман, служіння йому є основною метою життя будь-якого правовірного мусульманина.
Із цього випливає постулат про пріоритетність обов'язків перед Аллахом над правами загалом, оскільки саме виконання визначених Аллахом обов'язків може забезпечити його задоволення. Відомий дослідник ісламського права Леонід Сюкіяйнен зазначає, що «якщо ліберальний погляд на права людини допускає обмеження свободи однієї людини лише межами свободи інших людей, то ісламська думка поєднує ці межі передусім з імперативними нормами (здебільшого із заборонами) шаріату. Причому ці приписи можуть збоку видаватися посяганням на права і свободи людини, однак іслам їх сприймає як вищу, божественну справедливість». Отже, з погляду ісламу, про реалізацію прав людини можна говорити лише тоді, коли мусульмани дотримуються норм шаріату. Крім цього, віровідступництво споконвіку вважали найтяжчим злочином, покаранням за яке була, а в деяких країних і досі залишається, смертна кара.Специфічні особливості названих підходів безпосередньо впливають на зміст і механізми захисту прав особи.
Конституційний статус особи залежить також від державно-правового режиму. За умов авторитарного режиму задекларовані права набувають формального змісту, а системи гарантій прав особи, що є частиною конституційного статусу, розвинені доволі слабо або й зовсім ігнорують (хоч і декларують заради збереження респектабельності), як це властиве тоталітарним режимам.
3.6.2.