§ 12. Питання, пов’язані з достроковим припиненням повноважень Президента України
«Стаття 112. У разі дострокового припинення повноважень Президента України відповідно до статей 108, 109, 110, 111 цієї Конституції виконання обов’язків Президента України на період вступу на пост нового Президента України покладається на Голову Верховної Ради України.
Голова Верховної Ради України в період виконання ним обов’язків Президента України не може здійснювати повноваження, передбачені пунктами 2,6-8,10-13,22,24,25, 27, 28 статті 106 Конституції України».12.1. Нова редакція статті 112 Конституції закріпила не лише перерозподіл повноважень між Президентом, Верховною Радою та Кабінетом Міністрів, а й певний пріоритет парламенту перед відповідальним, підконтрольним і підзвітним йому урядом. Тому логічно, що у разі дострокового припинення повноважень Президента з підстав і мотивів, визначених Конституцією, саме на Голову Верховної Ради покладається виконання обов’язків Президента.
Згідно з частиною другою статті 108 Конституції повноваження Президента припиняються достроково у разі: 1) відставки;
2) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я;
3) усунення з поста в порядку імпічменту; 4) смерті.
Процедура дострокового припинення повноважень Президента із зазначених підстав визначена статтями 109-111 Конституції. Відставка Президента набуває чинності з моменту проголошення ним особистої заяви про відставку на засіданні Верховної Ради (стаття 109). Більш складна процедура дострокового припинення повноважень Президента у разі неможливості виконання ним повноважень за станом здоров’я передбачена статтею 110, відповідно до якої на засіданні Верховної Ради має бути встановлено неможливість виконання Президентом своїх повноважень саме за станом здоров’я і підтверджено рішенням, ухваленим більшістю від її конституційного складу на підставі письмового подання Верховного Суду України за зверненням парламенту, і медичного висновку.
Не зовсім зрозуміла у вирішенні цього питання роль Верховного Суду, оскільки йдеться про неможливість виконання Президентом конституційних повноважень.Надто складною є процедура усунення з поста Президента Верховною Радою в порядку імпічменту у разі вчинення ним державної зради або іншого злочину. В такий спосіб, як ця процедура визначена статтею 111 Конституції, припинити достроково повноваження Президента з цих підстав практично неможливо. І не тому, що для врегулювання цієї процедури необхідно прийняти низку законів, в тому числі про спеціальну тимчасову слідчу комісію, спеціального прокурора і спеціальних слідчих, порядок проведення розслідування, процедуру звинувачення Президента у вчиненні ним державної зради або іншого злочину, особливості конституційного провадження у справі про надання Конституційним Судом висновку щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про імпічмент, особливості провадження Верховного Суду щодо надання висновку про те, що діяння, в яких звинувачується Президент, містять ознаки державної зради або іншого злочину. Справа в недемократичному характері такої процедури. Адже рішення про усунення Президента з поста в порядку імпічменту повинно бути ухвалено парламентом не менш як трьома четвертими від його конституційного складу. Цілком вірогідно, що таке рішення не буде прийнято, незважаючи навіть на висновок Верховного Суду про наявність в діяннях Президента ознак злочину.
12.2. Коментована стаття на період виконання Головою Верховної Ради обов’язків Президента встановлює певні обмеження щодо здійснення ним повноважень до вступу на пост нового глави держави. Протягом цього періоду виконуючий обов’язки Президента не може здійснювати повноваження, передбачені пунктами 2, 6-8, 10-13, 22, 24, 25, 27, 28 частини першої статті 106 Конституції. У попередній редакції йому заборонялось здійснювати повноваження, визначені пунктами 2, 6, 8, 10, 12, 14, 15, 16, 22, 25, 27 цієї статті Конституції.
У зв’язку з цим виникає ряд питань щодо заборони виконуючому обов’язки Президента здійснювати деякі повноваження.
Зокрема, чому в цей період він не може звертатися з посланням до народу та із щорічними і позачерговими посланнями до Верховної Ради про внутрішнє і зовнішнє становище України (пункт 2), проголошувати всеукраїнський референдум за народною ініціативою (пункт 6), призначати та звільняти з посад суддів Конституційного Суду (пункт 22), здійснювати помилування (пункт 27)?Крім того, виконуючий обов’язки Президента не може призначати на посаду та звільняти з посади за згодою Верховної Ради Генерального прокурора (пункт 11) і в той же час він може вносити до парламенту подання про призначення на посаду та звільнення з посади Голови Служби безпеки (пункт 14).
Зазначені питання щодо обмеження повноважень виконуючим обов’язки Президента безпосередньо пов’язані із здійсненням народного волевиявлення, статусом народу як носія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні, реалізацією прав і свобод людини і громадянина. До того ж це має певний вплив на функціонування органів державної влади відповідно до Конституції та законів. У цьому контексті виконуючий обов’язки Президента може зупиняти дію актів Кабінету Міністрів з мотивів невідповідності Конституції з одночасним зверненням до Конституційного Суду щодо їх конституційності (пункт 15).
Таким чином, є підстави стверджувати, що на виконуючого обов’язки Президента поширюється положення статті 102 Конституції за винятком повноважень, передбачених пунктами 2, 6-8,1013, 22, 24, 25, 27, 28 частини першої статті 106 Основного Закону.
Конституцією не врегульовано питання щодо Голови Верховної Ради, на якого покладено виконання обов’язків Президента. Чи залишається він на посаді Голови Верховної Ради і одночасно виконує обов’язки Президента? Враховуючи, що Голова Верховної Ради є народним депутатом, на нього як народного депутата поширюється дія положень статей 78, 81 щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності. Інша модель була встановлена до внесення змін до статті 112 Конституції, коли виконання обов’язків Президента покладалося на Прем’єр- міністра. Але й форма правління до внесення зазначених змін була іншою - президентсько-парламентською, а пріоритет владних повноважень у взаємовідносинах Президент - Верховна Рада - Кабінет Міністрів відповідно до Конституції був за Президентом.