Підходи до розуміння принципів конституційного права
Проблема осмислення принципів конституційного права така ж складна, як і принципів права загалом. За попередньою радянсько-позитивістською традицією їх за аналогією з принципами права продовжують визначати як вихідні, засадничі ідеї конституційного права, що закріплено в конституції, законах й інших конституційних актах або безпосередньо (текстуальне закріплення), або ж вони випливають з їхнього змісту (змістовне закріплення) і виводяться з нього в логіко-ін- дуктивний спосіб.
З огляду на це, конституційні принципи поділяють на писані й неписані. До писаних принципів зараховують ті, «які отримали безпосереднє вербальне вираження в тексті конституції країни», а до неписаних — «ідеї, які лежать в основі змісту норм й інститутів конституції, які конституція неявно має на увазі, однак не згадує словесно»*, оскільки вони є або «самоочевидними істинами», які не потребують особливого закріплення, або випливають зі змісту цілої низки конституційних норм**. Тобто до конституційних принципів, згідно з такою інтерпретацією, зараховують тільки ті, які прямо або опосередковано закріплені в конституції. Фундаментальні, керівні ідеї, що не отримали свого визнання на рівні конституційного законодавства, передусім Основного закону, не можуть вважати принципами конституційного права***, оскільки вони позбавлені юридичного змісту****. їхнє використання під час ухвалення конкретних юридичних рішень, на думку прихильників такої позиції, є незаконним*****.Залежно від формального закріплення чи незакріплення принципів у конституціях чи інших законах конституційного змісту (інколи до них додають міжнародно-правові акти******) розрізняють принципи права, або юридичні принципи й правові принципи, або принципи правосвідомості. Останні можуть набувати змісту юридичних принципів тільки в разі їхнього наступного правового конституювання*******.
Доволі різняться погляди на взаємозв'язки принципів конституційного права з наукою й іншими формами освоєння дійсності (світосприйняття) — релігією, мораллю, мистецтвом. Принципи конституційного права, навіть загальні, розглядають зазвичай лише в контексті його характеристики як галузі національного права тощо.
Поглиблене осмислення принципів й інших пов'язаних з ними питань — важлива передумова з'ясування природи принципів конституційного права, їхнього місця в його структурі й значення для забезпечення ефективного конституційного регулювання, а зрештою — розуміння самої сутності конституційного права. Своєю чергою, природа принципів конституційного права не може бути з'ясована без бодай короткого аналізу їхніх первинних, вихідних джерел, зв'язків з людиною, наукою та цінностями.
Алебастрова И. А. Конституционные принципы: проблема юридической природы и эффективности реализации. Конституционное и муниципальное право. 2007. № 7. С. 6—7.
Там само. С. 7.
Васильченко О. П. Принцип рівності прав і свобод людини і громадянина та його ціннісні виміри в конституційному праві України. К.: Арт-Економ, 2015. С. 115.
Чернобель Г. Т. Правовые принципы как идеологическая парадигма. Журнал российского права. 2010. № 1. С. 87—88.
Там само. С. 88.
Іщенко О. П. Конституційно-правові основи адміністративно-територіального устрою України. К.: Юрінком Інтер, 2014. С. 65.
Там само. С. 65.
2.1.2.