§ 14. Нові функції органів прокуратури України

Стаття 121 Конституції доповнена пунктом 5 такого змісту:

«5) нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадяни­на, додержання законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами».

14.1. Доповнення статті 121 Конституції пунктом 5 не є поверненням органами прокуратури до здійснення функції так званого «загального нагляду» за діяльністю зазначених органів влади, як вважають деякі політики та експерти міжнародних організацій (Венеціанська комісія Ради Європи: демократія через право).

Доповнення статті 121 пунктом 5 означає посилення консти­туційно-правового механізму захисту прав і свобод людини і громадянина. На відміну від судових органів, які пов’язані з тривалою і складною законодавчою процедурою, що потребує певного часу для розгляду заяв чи позовів громадян, органи прокуратури мають більше можливостей для оперативного реагування на порушення прав і свобод людини і громадянина, застосування необхідних правових заходів для їх захисту та відновлення. Саме про це свідчить правозастосовна практика органів правосуддя й прокуратури.

Пунктом 2 статті 121 Конституції на прокуратуру України покладається «представництво інтересів громадянина... в суді у випадках, визначених законом». У порівнянні з ним пункт 5 статті 121 Конституції суттєво розширює правові засади захисту прав і свобод не тільки громадянина України, а й людини взагалі (особи без громадянства чи з подвійним громадянством, особи з грома­дянством іноземної держави, яка має статус біженця, якій надано політичний притулок тощо).

Частина перша статті 122 Конституції викладена в такій редакції:

«Прокуратуру України очолює Генеральний прокурор України, який призначається на посаду та звільняється з посади за згодою Верховної Ради України Президентом України. Верховна Рада України може висловити недовіру Генеральному прокуророві України, що має наслідком його відставку з посади».

14.2. Зміни, внесені до частини першої статті 122 Конституції, кореспондуються з новою редакцією пункту 25 частини першої статті 85, пункту 11 частини першої статті 106 Конституції. Суттєвим є те, що Генеральний прокурор призначається на посаду та звільняється з посади лише за згодою парламенту, що посилює незалежність органів прокуратури в її правоохоронній діяльності (див. коментар до пункту 25 частини першої статті 85 Конституції).

Особливістю внесених змін до частини першої статті 122 Конституції, як і до інших її статей, що передбачають аналогічну по суті процедуру, призначення на посади та звільнення з посад Президентом за згодою парламенту чи призначення на посади та звільнення з посад Верховною Радою за поданням Президента або Прем’єр-міністра відповідних посадових осіб має бути здійснено одночасно. Тобто, якщо звільняється з посади Генеральний прокурор, Голова Служби безпеки тощо, то в таких випадках Верховна Рада повинна розглянути і вирішити питання щодо надання згоди на призначення Президентом Генерального проку­рора, Голови Служби безпеки. Це дає підстави для висновку, що у подібних ситуаціях офіційно не може бути посади виконуючого обов’язки, а видані з цього приводу укази Президента або відповідні постанови Верховної Ради чи Кабінету Міністрів не можна вважати конституційними.