Механізми судового захисту прав і свобод людини в Україні від порушень з боку Парламенту, Президента, Уряду
Конституція України, ухвалена 28 червня 1996 року, закріпила високі стандарти прав і свобод людини та громадянина. Частина друга статті 3 встановлює, що «Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави». Стаття 8 закріпила принцип верховенства права. Згідно з частиною другою статті 22 «Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані». Конституційне закріплення цих та інших засад конституційного ладу, а також переліку основних прав і свобод людини, є важливим чинником розвитку демократії, однак вони залишаться лише словами на папері за відсутності ефективних механізмів захисту прав і свобод та забезпечення втілення конституційних засад на практиці.Судовий захист є одним з основних механізмів захисту прав людини. Утвердження верховенства права у державі найбільшою мірою залежить від діяльності судів. За таких умов одним із найнеобхідніших заходів щодо забезпечення дотримання проголошених високих ідеалів є створення належної та ефективної національної системи судового захисту прав і свобод людини і громадянина. «Цілком можливо мати ідеально сформульовані закони і процедури, які відповідають усім міжнародним нормам, але вони залишатимуться лише словами без незалежної судової системи, готової і здатної застосовувати їх нейтрально, із належним врахуванням гідності і прав особи»,- зазначив Посол США в Україні Джон Тефтт[I].
Центр політико-правових реформ у рамках проекту: «Моніторинг діяльності судової влади України щодо ефективності захисту прав людини від порушень з боку Президента, Парламенту та Уряду України» за підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні поставив перед собою завдання з'ясувати стан та динаміку ефективності судового захисту в Україні прав і свобод людини, юридичних осіб від посягань на них з боку Парламенту, Президента, Уряду.
Характер діяльності цих органів є таким, що порушення Конституції чи закону кимось із них, якщо він діє як суб'єкт владних повноважень, призводить до порушення суб'єктивного права значного кола осіб, зазіхання на об'єктивне право як таке, а отже, й до підриву демократичних засад розвитку України в цілому.
Дотримання принципу, що немає нікого вище над законом, та всі є рівними перед ним, є основною умовою утвердження верховенства права у державі. Отже, цей принцип може бути забезпечений лише за наявності достатніх та дієвих механізмів, які дають змогу припинити будь-які прояви сваволі політичною владою та відновити порушене право особи.
Відповідно до статті 150 Конституції України вирішення питання про відповідність Конституції України (конституцій- ність) рішень центральних органів влади, які приймаються у формі актів (законів та інших правових актів Верховної Ради, актів Президента та Кабінету Міністрів) належить до виключної компетенції Конституційного Суду. До того ж Конституційний Суд ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.
На виконання частин першої та другої статті 124 Конституції України, відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України вирішення питання щодо законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України, актів Уряду, а також дій та бездіяльності Верховної Ради, Президента та Кабінету Міністрів України належить до адміністративної юрисдикції. На сьогодні за підсудністю справи за позовами до Верховної Ради та Президента розглядає окрема палата Вищого адміністративного суду України як суд першої інстанції. Причому рішення Вищого адміністративного суду України щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради, Президента, є остаточним і не підлягають перегляду в апеляційному чи касаційному порядку[II].
Отже, незалежний моніторинг та аналіз із погляду ефективності судового захисту прав і свобод особи рішень Конституційного Суду України, п'ятої палати Вищого адміністративного суду України дасть можливість оцінити доступ до судового захисту, його ефективність та виділити існуючі проблеми, якщо порушниками прав і свобод людини виступають Парламент, Президент, Уряд.
У цій брошурі Центр політико-правових реформ оприлюднює матеріали конференції «Судовий захист прав і свобод осіб від порушень з боку вищих органів влади (Парламенту, Президента, Уряду)» (м. Київ, 23 січня 2012 року). На конференції було оприлюднено та обговорено моніторинг діяльності Конституційного Суду України протягом 2010-2011 років, розглянуто питання ефективності адміністративної юстиції в аспекті захисту прав і свобод осіб, якщо їхніми порушниками виступають Парламент, Президент.
У контексті моніторингу судових рішень Центром політико- правових реформ з’ясовуються питання:
1. Чи механізми, передбачені законами на виконання Конституції, є достатніми для захисту конституційних прав і свобод громадян від їх порушень вищими органами державної влади.
2. Чи існуючі механізми захисту конституційних прав і свобод громадян від їх порушень Парламентом, Президентом та Урядом виконують належним чином свою функцію, тобто чи забезпечуються та гарантуються конституційні права і свободи людини і громадянина.
Об’єктом моніторингу були:
1. Рішення, висновки та ухвали про відмову у відкритті провадження, про припинення провадження Конституційного Суду України за 2010-2011 роки.
2. Рішення та ухвали п’ятої палати Вищого адміністративного суду України з моменту передачі до його підсудності справ проти Президента, Парламенту (травень 2010 року) до кінця 2011 року.