КОНСТИТУЦІЙНЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇНАХ
Становлячи одну із підвалин конституційного ладу зарубіжних держав, місцеве самоврядування є об’єктом конституційного регулювання. Проте обсяг, межі та особливості конституційного регулювання цього питання є різними.
Однією із перших конституцій, де згадувалося про місцеве управління, була Конституція Бельгії від 1831 року. У ХХ столітті норми про місцеве самоврядування та місцеве управління стали досить поширеними у текстах конституцій європейських держав. Це пов’язано передусім із поширенням уявлень про демократичну правову державу та прагненням враховувати вимоги міжнародно-правових актів щодо організації місцевої публічної влади.
Норми про місцеве самоврядування та місцеве управління містяться у різних розділах чинних європейських конституцій: у розділах, присвячених територіальному устрою держави (Розділ V Конституції Італії від 1947 р., Розділ VIII Конституції Іспанії від 1978 р.) чи системі публічної влади та управління загалом (Розділ ІІ Основного Закону ФРН від 1949 р., Глава VIII Конституції Нідерландів від 1983 р.) або у спеціальному розділі, присвяченому виключно цим органам (Розділ ХІІ Конституції Франції від 1958 р., Глава VII Конституції Республіки Польща від 1997 р.).
Аналіз змісту конституційного регулювання місцевого самоврядування у зарубіжних державах засвідчує різний обсяг регулювання правових аспектів самоврядування - від детального до лаконічного, що дає підстави поділити конституції зарубіжних держав за цим критерієм на декілька груп. Така класифікація дає змогу краще осягнути особливості регулювання місцевого самоврядування у країнах Європи та сприятиме ефективнішому використанню позитивного досвіду зарубіжних держав.
Залежно від обсягу правового регулювання місцевого самоврядування у конституціях, їх можна поділити на:
1) Конституції, які містять конституційні основи місцевого самоврядування або які детально регулюють місцеве самоврядування;
2) Конституції, в яких місцеве самоврядування гарантовано, а також фрагментарно закріплено окремі його аспекти (через конституційний інститут політичних прав громадян, конституційне регулювання відносин власності та конституційно закріплену фінансову систему держави);
3) Конституції, які не регулюють місцевого самоврядування.
Найбільш чисельною серед європейських держав є перша група конституцій, що є свідченням їх ставлення до місцевого самоврядування як до фундаментальної засади конституційного ладу та важливого конституційно-правового інституту. Детальне правове регулювання місцевого самоврядування притаманне, зокрема, Федеральному конституційному закону Австрії від 10.11.1920, у якому чітко регламентовано правовий статус громади як суб’єкта місцевого самоврядування, її функції, структуру сформованих громадою органів, їх повноваження, розподіл компетенції між Федерацією та органами місцевого самоврядування, встановлено можливість делегування повноважень органам місцевого самоврядування, порядок взаємодії органів місцевої громади з федеральними органами управління та судовою гілкою влади тощо.
Деталізований підхід до регулювання питань функціонування місцевої публічної влади міститься і в Конституції Бельгії від 07.02.1831, про яку згадувалося вище, і в Конституціях Італійської Республіки, Королівства Іспанії, Французької Республіки, що були предметом аналізу у попередньому підрозділі цієї праці, у конституціях Португалії від 1976 р., Греції від 1975 р., а також низки інших держав.
Вибір між детальним конституційним регулюванням місцевого самоврядування та встановленням лише конституційних основ місцевого
самоврядування у європейських країнах часто зумовлюється певними історико-політичними причинами. Так, перехід від авторитарного політичного режиму до демократичного зазвичай супроводжувався детальним конституційним регулюванням демократичних засад устрою держави та конкретних механізмів їх реалізації. У таких країнах місцеве самоврядування, що складає основу демократичної організації влади, стало предметом детальної регламентації у конституційних текстах (Греція, Португалія, постсоціалістичні держави).
Вибір методів та обсягів конституційного регулювання місцевого самоврядування у державах Європи зумовлений і порядком внесення змін до конституції. У більшості держав, у яких процедура внесення змін до Конституції не є складною, місцеве самоврядування врегульовано детально (Португалія, Словаччина, Угорщина, інші держави).
Водночас, у державах, у яких внесення змін до тексту конституцій відбувається за складною процедурою та вимагає кваліфікованої більшості голосів членів парламенту або затвердження рішенням референдуму, передбачаються лише конституційні основи місцевого самоврядування (Ірландія, Іспанія, Польща та ін.).Некодифікована Конституція Швеції й Основний закон Фінляндії містять лише базові засади організації місцевої публічної влади. У «Формі правління» від 27 лютого 1974 р., як одному з конституційних законодавчих актів Швеції, зазначається, що «в державі існують первинні комуни і ландстинг комуни. Право ухвалювати рішення в них мають виборні збори. Комуни можуть стягувати податки для виконання своїх завдань». У § 51 розділу 4 Конституційного акта Фінляндії від 19 липня 1919 р. (що діяв до ухвалення нової Конституції у 1999 р.) вказувалося, що «управління комунами повинно ґрунтуватися на громадському самоврядуванні відповідно до вимог, передбачених відповідними законами».
Менш детальне конституційне регулювання місцевого самоврядування характерне й для держав із федеративним устроєм, щоправда, за винятком Австрійської Республіки. Так, в Основному Законі ФРН від 1949 року лише зазначається, що «в землях, округах та громадах народ повинен мати представництво, створене шляхом загальних, прямих, вільних, рівних і таємних виборів... Громадам має бути надано право регулювати у рамках закону під свою відповідальність усі справи місцевої спільноти» (ст. 28).
Далі окреслимо належність конституцій держав Європи до того чи іншого виду за поданою вище класифікацією та назвемо норми, що регулюють організацію публічної влади на місцях:
Конституції держав Європи, які містять конституційні основи місцевого самоврядування або які детально регулюють місцеве самоврядування
| Назва Конституції | Повнота регулювання місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади загальної компетенції |
| Федеральний Конституційний Закон Австрії[19] від 10 листопада 1920 р. зі змінами. | Розділ IV. «Законодавча та виконавча влада земель». Підрозділ С. «Муніципалітети». Статті 115, 116, 116а, 117, 118, 118а, 119, 119а, 120. |
| Конституція Князівства Ліхтенштейн від 05 жовтня 1921 р. зі змінами від 2000-2003 рр.[20] | Глава IX. «Адміністративні органи та цивільні службовці»: стаття 108 (вимога щодо принесення присяги муніципальним службовцем), стаття 109 (відповідальність органів місцевого самоврядування та муніципальних службовців). Глава X. «Питання місцевого самоврядування»: статті 110-111. |
| Конституція Ірландії від 29 грудня 1937 р. зі змінами.[21] | Стаття 28A «Місцеве самоврядування» (включає п’ять частин, які детально регулюють статус місцевого самоврядування). |
| Конституція Італійської Республіки від 22 грудня 1947 р. зі змінами. | «Основоположні принципи»: стаття 5 (принципи автономії та децентралізації). Глава V. «Регіони, провінції, муніципалітети»: статті 114, 116-123, 126-127, 131-133. |
| Назва Конституції | Повнота регулювання місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади загальної компетенції |
| Конституція Республіки Угорщина від 20 серпня 1949 р. зі змінами, внесеними у 2004 р. Актом № CIV. | Глава I. «Основні положення»: стаття 12 (Держава поважає власність органів місцевого самоврядування). Глава VII. « Уряд»: пункт Ц) частини першої статті 35 (Уряд гарантує у співпраці з Міністром внутрішніх справ моніторинг юридично значимих дій органів місцевого самоврядування). Глава IX. «Місцеве самоврядування»: статті 41-44/с. Глава XII. «Основні права і обов'язки»: стаття 70 (право бути обраним до органів місцевого самоврядування). Глава XIII. «Основні принципи виборів»: стаття 71 (вибори членів представницьких органів місцевого самоврядування та мерів). |
| Конституція Французької Республіки від 4 жовтня 1958 р. зі змінами станом на 23 липня 2008 р. | Розділ XII. «Про територіальні громади»: статті 72-75-1. Конституційне регулювання було істотно деталізовано після внесення останніх змін. |
| Конституція Республіки Кіпр від 16 серпня 1960 р. | Частина XII. «Різні положення»: статті 173-178. |
| Конституція Князівства Монако від 16 грудня 1962 р. зі змінами. | Розділ IX. «Комуна»: статті 78-87. |
| Конституція Великого Герцогства Люксембург від 17 жовтня 1868 р. зі змінами. | Глава IX. «Комуни»: статті 107-108. |
| Конституція Греції від 11 червня 1975 р. із змінами станом на 27 червня 2008 р. | Розділ VI. «Адміністрація», Глава перша «Організація адміністрації»: статті 101-102. |
| Назва Конституції | Повнота регулювання місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади загальної компетенції |
| Конституція Португальської Республіки від 2 квітня 1976 р. зі змінами станом 2005 р. (сьомі зміни). | «Основні принципи»: стаття 6 (принципи поваги до острівної автономної системи місцевого самоврядування, субсидіарності, автономії місцевих влад, демократичної децентралізації публічної адміністрації). Частина VII. «Автономні регіони»: статті 225234. Частина VIII. «Місцеве самоврядування». Розділ I. «Загальні принципи»: статті 235-243. Розділ II. «Приходи»: статті 244-248. Розділ III. «Муніципалітети»: статті 249-254. Розділ IV. «Адміністративні регіони»: статті 255-262. Розділ V. «Органи самоорганізації мешканців»: статті 263-265. Частина IX. «Публічна адміністрація»: статті 266- 272. |
| Конституція Іспанії від 27 грудня 1978 р. зі змінами. | Розділ VIII. «Територіальна організація держави», Глава 1. «Загальні принципи»: статті 137-139, Глава 2. «Про місцеву адміністрацію»: статті 140-142, Глава 3. «Про автономні території»: статті 143-158. |
| Конституція Королівства Нідерландів від 17 лютого 1983 р. | Глава 7. «Провінції, муніципалітети, органи водного контролю та інші органи публічної влади»: статті 123-136. |
| Конституція Республіки Хорватія від 22 грудня 1990 р. зі змінами. | Глава II. «Основні засади»: частина перша статті 4 (гарантовано місцеве та регіональне самоврядування). Глава VI. «Місцеве та регіональне самоврядування»: статті 132-137. |
| Конституція Республіки Болгарія від 13 липня 1991 р. зі змінами станом на 1 січня 2008 р. | Глава перша. «Фундаментальні принципи»: стаття 2 (щодо визнання місцевого самоврядування). Глава сьома. «Місцеве самоврядування та місцева адміністрація»: статті 135-146. |
| Назва Конституції | Повнота регулювання місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади загальної компетенції |
| Конституція Республіки Македонія від 17 листопада 1991 р. зі змінами станом на 7 грудня 2005 р. | Розділ I. «Основні положення»: пункт дев'ятий частини першої статті 8 (місцеве самоврядування визнано основоположною цінністю конституційного ладу Республіки Македонія). Розділ V. «Місцеве самоврядування»: статті 114-117. |
| Конституція Румунії від 21 листопада 1991 р. зі змінами станом на 29 жовтня 2003 р. | Частина I. «Загальні принципи»: стаття 3 «Територія». Частина II. «Основні права, свободи та обов'язки»: частина друга статті 37 «Право бути обраним» (виборчий ценз щодо пасивного виборчого права до органу місцевого самоврядування). Частина III. «Публічні влади», Розділ V. «Публічна адміністрація»: стаття 120 «Основні принципи», стаття 121 «Комунальні та міські влади», стаття 122 «Рада провінції», стаття 123 «Префект». Частина VI. «Економіка та публічні фінанси»: частина II статті 136 «Власність» (власність адміністративно-територіальної одиниці), частина перша статті 137 «Фінансова система» (фінансові ресурси адміністративно- територіальної одиниці), частини І, IV статті 138 «Національний публічний бюджет» (місцеві бюджети комун, міст та провінцій), частина II статті 139 «Податки, збори та інші внески» (місцеві податки і збори). |
| Назва Конституції | Повнота регулювання місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади загальної компетенції |
| Конституція Республіки Словенія від 23 грудня 1991 р. зі змінами станом на 27 червня 2006 р. | Розділ I. «Загальні принципи»: стаття 9 (гарантування місцевого самоврядування). Розділ II. «Права людини та основні свободи»: стаття 43 (рівні можливості чоловіків і жінок щодо виборів до органів місцевого самоврядування), стаття 64 (представництво італійської та угорської громад у органах місцевого самоврядування). Розділ V. «Місцеве самоврядування»: статті 138-145. Розділ VI. «Публічні фінанси»: статті 146-149 (місцеві бюджети, надходження до місцевих бюджетів). Розділ VII. «Конституційність та законність»: статті 153-154 (акти органів місцевого самоврядування). |
| Конституція Республіки Естонія від 28 червня 1992 р. зі змінами | Глава XIV. «Місцеве самоврядування»: статті 154-160. |
| Конституція Словацької Республіки від 1 жовтня 1992 р. зі змінами. | Глава третя. Розділ перший «Економіка Словацької Республіки»: статті 58-59 (місцеві бюджети, надходження до місцевих бюджетів). Глава третя. Розділ другий «Верховне контрольне управління Словацької Республіки»: стаття 60 (контроль за веденням господарства органами публічної влади громад і територіальних одиниць більш високого рівня, а також - юридичними особами, заснованими органами публічної влади громад або територіальних одиниць вищого рівня). Глава четверта. «Територіальне самоуправління», статті 64-71. |
| Конституція Литовської Республіки від 25 жовтня 1992 р. зі змінами. | Глава X. «Місцеве самоврядування та управління»: статті 119-124. |
| Назва Конституції | Повнота регулювання місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади загальної компетенції |
| Конституція Чеської Республіки від 16 грудня 1992 р. зі змінами, внесеними Актом № 515/2002 у 2002 р. | Глава перша «Основні положення»: стаття 8 (конституційна гарантія місцевого самоврядування). Глава сьома «Територіальне самоврядування»: статті 99-105. |
| Конституція Андорри від 28 квітня 1993 р. | Розділ VI. «Територіальна структура»: статті 79-84. |
| Конституція Російської Федерації від 12 грудня 1993 р. зі змінами станом на 30 грудня 2008 р. | Розділ перший. Глава 1 «Основи конституційного ладу», частина друга статті 3 (здійснення народом влади через органи місцевого самоврядування), частина друга статті 8 (захист муніципальної форми власності), стаття 12 (конституційні основи місцевого самоврядування), частина друга статті 15 (обов’язок органів місцевого самоврядування дотримуватись Конституції Російської Федерації та законів). Розділ перший. Глава 8. «Місцеве самоврядування»: статті 130-133. |
| Конституція Бельгії (консолідований текст) від 17 лютого 1994 р. зі змінами станом на 29 грудня 2008 р. | Глава VIII. «Про установи провінцій та муніципалітетів»: статті 162 - 166. |
| Конституція Республіки Молдова від 18 серпня 1994 р. | Розділ III. «Публічна влада». Глава VIII. «Публічне управління»: статті 109-113. |
| Конституція Республіки Вірменія від 5 липня 1995 р. зі змінами. | Стаття 88.1. (Щодо порядку призначення та компетенції марзпетів (губернаторів)). Глава 7. «Місцеве самоврядування»: статті 104, 104.1, 105, 105.1, 106-108, 108.1, 109, 110. |
| Конституція Республіки Казахстан від 13 серпня 1995 р. зі змінами. | Розділ VIII. «Місцеве державне управління і самоуправління»: статті 85-89. |
| Конституція Азербайджанської Республіки від 12 листопада 1995 р. зі змінами. | Стаття 124. Місцеві органи виконавчої влади. Розділ 4. «Місцеве самоврядування». Глава IX. «Муніципалітети»: статті 142-146. частина п'ята статті 148, стаття 150 «Акти муніципалітетів». |
| Назва Конституції | Повнота регулювання місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади загальної компетенції |
| Конституція Республіки Білорусь від 24 листопада 1996 р. зі змінами станом на 17 жовтня 2004 р. | Розділ V. «Місцеве управління та самоврядування»: статті 117-124. |
| Конституція Республіки Польща від 02 квітня 1997 р. | Розділ I. «Республіка»: статті 15-16. Розділ VII. «Місцеве самоврядування»: статті 163-172. |
| Конституція Республіки Сербія від 30 вересня 2006 р. | Розділ I. «Конституційні принципи»: стаття 12 «Автономія провінцій та місцеве самоврядування». Розділ III. «Економічна система та публічні фінанси»: статті 86-89 (щодо права власності автономних провінцій та самоврядних одиниць), статті 91-94 (місцеві бюджети, надходження до місцевих бюджетів). Розділ VII. «Територіальна організація»: статті 176-193 (статус автономних провінцій та самоврядних одиниць). Розділ VIII. «Конституційність та законність»: статті 195-196, 198 (акти органів публічної влади автономних провінцій та самоврядних одиниць). |
| Конституція Чорногорії від 19 жовтня 2007 р. | Частина друга. «Права та свободи людини». Розділ 1. «Загальні положення»: стаття 22 (гарантія права на місцеве самоврядування). Частина третя. «Організація влади». Розділ 4. «Місцеве самоврядування»: статті 113-117. |
Прикметно, що конституційні зміни, спрямовані на встановлення приписів із нормативного врегулювання порядку здійснення місцевого самоврядування, зокрема, статусу громад та їх органів - у низці країн були здійснені впродовж останнього десятиліття. Зокрема зміни до Конституції Ліхтенштейну щодо участі у виборах до місцевого самоврядування та щодо статусу суб’єктів владних повноважень у комунах були внесені в 2000-2003 роках. Так само й ірландську Конституцію в 2001 році було доповнено положеннями щодо визнання важливості місцевого самоврядування, а також щодо порядку і основних принципів формування відповідних органів. У даному контексті необхідно згадати і зміни до Конституції Угорщини від 2004 року.
Конституції, в яких місцеве самоврядування гарантовано та фрагментарно закріплено окремі його аспекти
(через конституційний інститут політичних прав громадян, конституційне регулювання відносин власності та конституційно закріплену фінансову систему держави)
| Назва Конституції | Повнота регулювання місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади загальної компетенції |
| Конституція Королівства Норвегія від 17 травня 1814 р. зі змінами станом на 20 лютого 2007 р. | С. «Права громадян та законодавча влада»: стаття 58 (голосування до парламенту повинно відбуватись у кожному муніципалітеті окремо). Е. Частина 5 статті 100 (право кожного на доступ до документів муніципальної адміністрації). |
| Конституція Республіки Латвія від 15 лютого 1922 р. зі змінами станом на 31 грудня 2007 р. | Розділ VIII. «Основні права людини»: стаття 101 (право громадянина Латвії та громадянина ЄС на участь у роботі органів місцевого самоврядування та виборність органів місцевого самоврядування), стаття 104 (право кожного на звернення до органу місцевого самоврядування). |
| Конституція Республіки Ісландія від 17 червня 1944 р. зі змінами. | Стаття 78 (право муніципалітетів вирішувати питання місцевого значення). |
| Основний Закон Федеративної Республіки Німеччина від 23 травня 1949 р. зі змінами станом на 03 січня 2008 р. | II. «Федерація та Землі»: стаття 28 [Конституції Земель - Автономія Муніципалітетів] (право громадянина Німеччини та громадянина держави ЄС на участь у роботі органів місцевого самоврядування та виборність органів місцевого самоврядування, а також гарантії фінансової самостійності муніципалітетів). |
| Конституційний Акт Данії від 05 червня 1953 р. | Частина VIII: §82 (право муніципалітетів вирішувати питання місцевого значення), §86 (правило щодо виборчого цензу на місцевих виборах). |
| Конституція Республіки Туреччини від 07 листопада 1982 р. зі змінами станом на 05 червня 2008 р. | Розділ IV. «Управління». Глава 2. «Місцеві адміністрації»: стаття 127 (здійснення місцевого управління). |
| Назва Конституції | Повнота регулювання місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади загальної компетенції |
| Конституція Грузії від 24 серпня 1995 р. зі змінами станом на 27 грудня 2006 р. | Розділ І. «Загальні положення». Частина 4 статті 2. (статус місцевого самоврядування визначається Органічним Законом Грузії). |
| Основний Закон Королівства Швеція «Форма правління» від 27 лютого 1974 р. зі змінами. | Глава 1. «Основні принципи форми правління»: стаття 7 (конституційна гарантія місцевого самоврядування). Глава 8. «Закони та інші приписи»,стаття 5 (відсильне положення щодо організації місцевого самоврядування Законом), стаття 9 (можливість делегування Ріксдагом повноважень щодо встановлення зборів - комунам). Глава 11. «Правосуддя і управління»: стаття 6 (можливість делегування адміністративних функцій комунам, фізичним та юридичним особам, а також об’єднанням громадян), стаття 7 (щодо неможливості втручання в діяльність органів місцевого самоврядування). |
| Федеральна Конституція Швейцарської Конфедерації від 18 квітня 1999 р. зі змінами станом на 30 листопада 2008 р. | Частина друга «Основоположні права, громадянство та соціальні цілі». Глава 2. «Громадянство та політичні права»: стаття 39 (реалізація політичних прав у справах комуни). Частина третя. «Конфедерація, кантони та комуни». Глава 1. «Взаємовідносини між Конфедерацією та кантонами». Розділ 3. «Комуни», стаття 50 (конституційна гарантія автономії комун). Глава 3. «Фінансова система»: статті 129, 134 (можливість комун встановлювати місцеві податки). |
| Конституція Фінляндії від 11 червня 1999 р. | Глава 2. «Основні права і свободи»: стаття 14 (право участі у місцевих виборах і референдумах). Глава 11. «Управління і самоврядування», статті 119-122 (гарантують місцеве самоврядування та містять відсильні положення щодо місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого та регіонального самоврядування, принципів управління муніципальними одиницями). |
Названа група конституцій держав Європи є кількісно меншою ніж перша група. Фрагментарне конституційне регулювання місцевого самоврядування у цих країнах було обумовлене низкою причин:
• по-перше, високим рівнем демократичності політичного режиму у державі та збереженням первісних конституційних традицій, згідно з якими місцеве самоврядування не було предметом конституційного регулювання (Данія, Ісландія, Норвегія, Швеція, Латвія);
• по-друге, високим рівнем демократичності політичного режиму у державі, що за формою державного устрою є федерацією, відтак детальне конституційне регулювання місцевого самоврядування міститься у конституційних актах суб’єктів федерації (Федеративна Республіка Німеччина, Швейцарська Конфедерація);
• по-третє, існуючим у державі механізмом правового регулювання місцевого самоврядування органічним законом, що, з одного боку, є продовженням Конституції та характеризується підвищеною стабільністю порівняно з іншими законами, а з іншого - до такого закону легше внести зміни, ніж безпосередньо до тексту Конституції;
• по-четверте, позицією жорсткого централізму, яку держава кладе в основу організації системи публічної влади (Туреччина).
Конституції, які не регулюють питань місцевого самоврядування ____________________________ Назва Конституції_________________
Основний Закон Міста-Держави Ватикан від 7 червня 1929 року зі змінами станом на 22 лютого 2001 року__________________________________________________________________
Конституція Мальти від 21 вересня 1964 року з останніми змінами, внесеними Актами XIV, XXI у 2007 році
Декларація прав громадян і основних принципів державного устрою Сан-Марино від 08 липня 1974 року зі змінами станом на 14 грудня 2005 року__________________________________________________________________
Конституція Боснії та Герцеговини від 14 грудня 1995 року
У вищенаведених конституціях держав Європи місцеве самоврядування безпосередньо не регулюється, що зумовлено географічним фактором (невелика територія: Ватикан, Мальта, Сан-Марино), особливістю становлення та розвитку держави (Боснія і Герцеговина). Ця група є наймеш чисельною та засвідчує, що винятки тільки підтверджують загальне правило.
Зважаючи на досвід конституційного регулювання місцевого самоврядування у державах Європи, в Україні варто сформувати чітку позицію з цього питання та визначитись із характером правового врегулювання питань самоврядування. Враховуючи період тоталітарного та авторитарного минулого, в Україні актуальна потреба безпосереднього регулювання статусу місцевого самоврядування у Конституції, що є гарантією його функціонування, сталого розвитку та захисту, і, як наслідок - демократичного політичного режиму.
Водночас, враховуючи жорсткий характер Конституції України (складний порядок внесення до неї змін), при реформуванні місцевого самоврядування доцільно відмовитись від занадто детального конституційного регулювання, оскільки це позбавить нормативно-правове регулювання місцевого самоврядування потрібної гнучкості та не дозволить швидко його адаптувати відповідно до соціально-економічних викликів сучасності.
У Конституції України повинні міститись конституційні основи місцевого самоврядування, має бути визначена його система і застереження про детальне його регулювання законами. Таким чином, з одного боку, буде забезпечено конституційне гарантування місцевого самоврядування, з іншого — забезпечено широке поле для маневру щодо його розвитку та вдосконалення.
1.3.