ФІНАНСУВАННЯ ПАРЛАМЕНТСЬКОЇ ОПОЗИЦІЇ

5.1. Загальні положення

Існує три основні джерела, з яких опозиційні партії можуть отримувати державне фінансування:

- Виплати Шорта. Виплати опозиційним партіям у Палаті громад для виконання ними основних парламентських обов'язків.

- Гранти на розвиток власної політики. Ці гроші виплачуються партіям, що мають більше двох членів Парламенту у Палаті громад, на формування передвиборчої кампанії.

- Агітація під час виборів. Під час виборчої кампанії політична реклама на телебаченні та радіо, яка має приватне фінансування, заборонена. Тільки держава має право фінансувати рекламу політичних партій на телебаченні та радіо, порядок здійснення якої суворо контролюється.

5.2. Виплати Шорта

Гроші сплачуються лише опозиційним партіям, які мають не менше двох членів Парламенту або отримали більше 150,000 голосів у загальнонаціональних попередніх виборах. Ця грошова виплата названа на честь Едварда Шорта, який запропонував її вперше у 1975 році.

5.2.1. Склад схеми виплат

Виплати Шорта мають три складові:

- Загальне фінансування опозиції'. Воно надається для загальних витрат під час роботи в Парламенті та не може використовуватись на виборчі кампанії. Розмір загального фінансування безпосередньо залежить від кількості представників партії в Парламенті та кількості голосів, яку партія отримала на останніх парламентських виборах.

- Фінансування відряджень та пов'язаних з ними витрат для опозиційних партій. Розмір цього фінансування також залежить від кількості представників партії у Парламенті та кількості голосів, яку отримала партія на останніх парламентських виборах.

- Фінансування, що виділяється для роботи Лідера опозиційного офісу. Це фінансування складається з загальної суми на покриття поточних витрат офісу, додаткової платні Лідерові офіційної опозиції (яка аналогічна до заробітної плати урядового міністра) та додаткової платні Опозиційному парламентському організаторові партії та двом його заступникам (яка аналогічна до заробітної плати Урядового парламентського організатора партії та його заступників).

5.2.2. Сума витрат у 2006-2007 роках

- Загальне фінансування опозиції. Сума грошей, виплачена партіям дорівнювала 12 793 фунтам за кожне отримане місце в Парламенті, а також додатковим 25.55 фунтам за кожні 200 голосів, які набрала партія.

- Витрати опозиції на відрядження. Загальна сума у 140 351 фунтів була поділена між опозиційними партіями аналогічно до загального фінансування.

- Лідер опозиційного офісу. Для фінансування витрат офісу Лідера опозиції було надано 595 999 фунтів.

- Загальні витрати у 2006-2007 роках (£)

5.2.3. Використання та звітність

Виплати Шорта, призначені для загального використання, найчастіше витрачаються на проведення досліджень, необхідних для роботи "Тіньового кабінету" та його членів, помічників у офісі парламентського організатора та помічників Лідера опозиції.

За дев'ять місяців до закінчення бюджетного року від кожної опозиційної партії, яка отримує виплати Шорта, вимагається сертифікат, виданий незалежним професійним аудитором. Цей сертифікат підтверджує доцільність усіх витрат, їх відповідність Резолюції Шорта, а також використання партією цих грошей лише на справи, якими партія займалась у Парламенті.

У випадку неподання партією сертифікату протягом вказаного часу фінансування припиняється до моменту його подання.

5.3. Гранти на розвиток політики

Гранти на розвиток власної політики - це виплати усім політичним партіям, у складі яких є не менш ніж два члени Палати громад, на розвиток власної партійної політики під час виборчої кампанії.

Загалом на це виділяється 2 млн. фунтів стерлінгів. £1 млн. порівну розподіляють між всіма партіями. Інший £1 млн. розподіляється відповідно до формули, основаної на представництві партій в Парламенті та величині електорату у різних областях Сполученого Королівства. В результаті ця сума розподіляється таким чином, що три найбільші загальнонаціональні партії отримують однакові частини, і чотири партії в Ірландії також отримують однакові, хоча і менші, частини.

5.4. Політичні партії та ЗМІ

Будь-яка політична реклама на телебаченні, оплачена власним коштом, є протизаконною, тому держава оплачує все політичне "мовлення" бюджетними грошима. Політичним партіям не потрібно оплачувати час у прямому ефірі для політичної реклами. Комерційні телеканали та радіостанції зобов'язані включати до своєї програми політичну рекламу та опитування громадської думки.

Існує мінімальна кількість кандидатів, яких партія повинна представити на виборах для отримання права на власну політичну рекламу за допомогою ЗМІ, саме тому лише невелика кількість партій здатна на це.

6.