§ 1. Загальна характеристика договорів ПРО ВИКОНАННЯ РОБІТ

В умовах ринкової економіки господарський договір є основним засобом організації відносин між суб'єктами гос­подарювання та важливим інструментом правової організа­ції господарського життя суспільства в цілому.

Згідно із ч. 1 ст. 317 ГК України будівництво об'єктів виробничого та іншого призначення, підготовка будівельних ділянок, роботи з обладнання будівель, роботи із завершення будівництва, прикладні та експериментальні дослідження і розробки тощо, які виконуються суб'єктами господарювання для інших суб'єктів або на їх замовлення, здійснюються на умовах підряду. Для здійснення зазначених робіт можуть укладатися договори підряду: на капітальне будівництво (в тому числі субпідряду); на виконання проектних і досліджу- вальних робіт; на виконання геологічних, геодезичних та інших робіт, необхідних для капітального будівництва; інші договори.

Одним з основних видів договорів у сфері господарю­вання є договори підряду на виконання певних робіт, які виконуються суб'єктами господарювання на договірних за­садах із замовниками (такими можуть бути суб'єкти госпо­дарювання та інші учасники господарських відносин). До­говір підряду використовується будь-де, де мова йде про роботи, що мають визначений, окремий від них результат; при цьому сторона, яка виконує роботи, сама ж їх і органі­зує. Результатом роботи, як правило, є створення нової речі: від пошитого одягу до збудованого приміщення. Проте під­ряд має місце і тоді, коли замовник передає належну йому річ для переробки або обробки. Найбільш поширеними у цій сфері є договори підряду на капітальне будівництво об'єктів виробничого й іншого призначення та пов'язані з цим робо­ти (підготовка будівельних ділянок, роботи з обладнання бу­дівель, договори побутового підряду, прикладні та експери­ментальні дослідження, розробка проектно-кошторисної документації тощо)^[60].

Варто погодитися з позицією А. Б. Гриняка^[61] про те, що якщо змоделювати логічний ланцюг рівнів правового регулю­вання підрядних відносин, то отримаємо таку послідовність в їх правовому регулюванні: на першому місці - імперативні норми, що визначають взаємовідносини між учасниками; на другому рівні - умови договору, визначені за домовленістю між замовником і підрядником; на третьому місці - диспози­тивні норми, що діють у тому випадку, коли сторони своєю домовленістю не встановлять інший порядок або взагалі не виключать дію норми. І тільки за відсутності названих трьох рівнів правового регулювання підрядних відносин до відно­син сторін можуть застосовуватися звичаї ділового обороту.

Підрядні договори - один з видів господарських догово­рів. Згідно з таким договором одна сторона (підрядник) зо­бов'язується виконати у встановлений строк обумовлені до­говором роботи, а інша сторона (замовник) зобов'язується передати підряднику необхідну для виконання робіт доку­ментацію, прийняти та оплатити виконані роботи (об'єкт)^[62].

Законодавче регулювання будь-якого договору зводить­ся до встановлення спеціального правового режиму для пе­вної моделі. Умовою для такого режиму якраз і слугує те, що укладений сторонами конкретний договір характеризується ознаками відповідної моделі. В юридичній літературі до складу таких ознак, необхідних і достатніх для виділення підряду, відносять три^[63]. По-перше, це виконання роботи відповідно до завдання замовника. Пряма вказівка з цього приводу міститься в легальному визначенні підряду. По­друге, це обов'язок підрядника виконати роботу і передати результат замовнику, а також кореспондуючий йому обов'я­зок замовника - прийняти результат і сплатити за нього. По- третє, це те, що предмет договору має завжди індивідуаль­ний характер. Таким чином, правозастосовчий процес зво­диться до того, що спочатку встановлюється відповідність конкретного договору до зазначених ознак підряду, які дій­сно є конститутивними.

Аналіз наведеного визначення договору підряду дає під­стави стверджувати про те, що договори підряду є консен- суальними, двосторонніми та оплатними. Вказані ознаки є характерними для будь-якого підрядного договору^[64].

Договори на виконання робіт укладаються у письмовій формі між юридичними особами та між юридичною і фізи­чною особами. Стосовно підряду основний зміст статей за­конодавства зводиться до встановлення того, хто і як укла­дає договір, якими є права та обов'язки сторін, а також які наслідки тягне за собою порушення ними своїх обов'язків. Сторонами у договорах на виконання робіт є замовник і підрядник. Замовник - юридична чи фізична особа, яка до­ручає підряднику виконати певну роботу, приймає викона­ну роботу і сплачує за неї.

Договірні відносини з виконання робіт складаються за схемою прямого договору між замовником і підрядником^[65] або за конструкцією генерального підряду. Остання за чин­ним законодавством застосовується у підрядних відносинах з капітального будівництва (ст. 319 ГК України, ст. 838 ЦК України) та виконання науково-дослідних або дослідно- конструкторських і технологічних робіт (ст. 331 ГК України, ст. 893 ЦК України).

Загальні норми про підряд не містять обмежень щодо окремих суб'єктів господарського обороту для вступу в дого­вір на тій або іншій стороні. Певні обмеження, що стосують­ся, головним чином, підрядників, присвячені окремим ви­дам підряду. Вказані обмеження породжені перш за все тим, що відповідна діяльність підрядника підлягає ліцензу­ванню. Інші обмеження також відносяться до суб'єктного складу договорів, але вже не залежать від ліцензування. Це стосується правового становища підрядника, який повинен мати статус підприємця, або, навпаки, замовником може виступати фізична особа, яка укладає договір підряду для задоволення особистих потреб.

Виконувати роботи (особливо це характерно для будіве­льного підряду) можуть декілька осіб.

За такою схемою генеральний підрядник в один і той же час виступає відповідно боржником і кредитором у відно­синах як із замовником, так і з субпідрядником. З цієї при­чини безпосередньо він відповідає перед субпідрядником за дії замовника (наприклад, за несвоєчасну оплату останнім виконаних субпідрядником робіт), а так само й перед замо­вником - за дії субпідрядника (наприклад, за невиконання або неналежне виконання доручених субпідряднику робіт).

На сьогодні набула поширення точка зору, за якою жод­них інших умов, окрім істотних, у договорі бути не може. Одні умови стають істотними через обов'язкову для сторін імперативну норму, яка вимагає їх узгодження, інші - через те, що сторона скористалася можливістю, наданою диспози­тивною нормою, треті - через сам характер відповідної до­говірної моделі, четверті - завдяки визнаній однією зі сторін необхідності включення їх у договір. Таким чином, в усіх зазначених випадках, на думку В. В. Мілаш, мова йде лише про різну техніку укладення договору, різний порядок ви­значення договірних умов^[66].

Згідно з ч. 3 ст. 180 ГК України під час укладення гос­подарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Відповідно зазначені умови є істотними для господарських договорів, у тому числі й на виконання робіт.

Істотною умовою договору підряду є умова щодо предме­та договору, його кількісних, якісних та інших показників. Предметом договору підряду може бути будь-яка робота,

в процесі виконання якої створюється індивідуальний ре­зультат роботи підрядника, який набуває матеріального (об'єк­тивного) вираження і передається замовнику^[67].

Дуже важливою є вказівка на те, що договір підряду згідно із ч. 2 ст. 837 ЦК України може укладатися на виго­товлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконан­ня іншої роботи з переданням її результату замовникові. Передаючи замовнику річ, виготовлену за договором підря­ду, підрядник передає і права на неї. Це дає змогу відрізни­ти договори підряду від договорів про надання послуг, за якими послуга не виступає у вигляді певного об'єктивно ви­раженого результату, а надається в процесі діяльності по- слугонадавача (наприклад, перевезення вантажу і т. ін.).

Спільною ознакою для договорів підрядного типу є не­сення підрядником ризику випадкової загибелі предмета підряду або неможливості закінчення роботи. Згідно із ст. 880 ЦК України ризик підрядника полягає в тому, що в разі, коли предмет підряду до здачі його замовникові випа­дково загинув або закінчення роботи стало неможливим без вини сторін, підрядник не має права вимагати винагороду за роботу. Ризик випадкової загибелі чи випадкового псу­вання матеріалів за ст. 842 ЦК України несе сторона, яка надала матеріал.

Єдність роботи і її результату є основною рисою предмета договору підряду, яка дозволяє відмежувати цей договір від інших типів договорів, зокрема від договору купівлі-продажу та договору на надання послуг. Проведення такого відмежу­вання є надзвичайно важливим, оскільки неправильне засто­сування до підрядних відносин законодавства, що регулює ін­ші договірні відносини, може істотно порушити права сторін^[68].

При погодженні предмета договору підряду враховують­ся не лише побажання (вказівки) замовника, а й спеціальні вимоги до предмета договору, якщо вони передбачені стан­дартами, технічними умовами й т. ін. Тому серед обставин, про які підрядник зобов'язаний попередити замовника, в ст. 848 ЦК України вказується й поставка замовником не­якісних матеріалів, використання яких може призвести до завдання шкоди життю і здоров'ю людей чи до порушення екологічних, санітарних правил, правил безпеки людей та інших вимог.

За загальним правилом підрядник повинен виконати ро­боту, обумовлену договором, зі своїх матеріалів і власними засобами, якщо інше не встановлено законом або договором. До того ж підрядник згідно із ст. 318 ГК України, ч. 2 ст. 839 ЦК України відповідає за неналежну якість наданих ним ма­теріалу й устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб. Якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замо­вника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов'язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок. При цьому підрядник за ст. 847 ЦК України зобов'язаний своєчасно попередити замовника про недоброякісність або непридатність матеріалу, одержаного від замовника. Нас­лідками невиконання замовником вимог підрядника щодо недоброякісності або непридатності матеріалу є можливість останнього згідно із ст. 848 ЦК України відмовитися від до­говору підряду та право на відшкодування збитків.

Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться на момент передання її замовникові. Робота, виконана підряд­ником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що зазвичай ставлять­ся до роботи відповідного характеру.

Згідно із ст. 859 ЦК України, якщо договором або зако­ном передбачено надання підрядником замовникові гаран­тії якості роботи, підрядник зобов'язаний передати замов­никові результат роботи, який має відповідати вимогам ст. 857 вказаного Кодексу протягом усього гарантійного строку, перебіг якого починається з моменту, коли виконана робота була прийнята або мала бути прийнята замовником, якщо інше не встановлено договором підряду.

Підрядник зобов'язаний передати замовникові разом з результатом роботи інформацію щодо експлуатації або ін­шого використання предмета договору підряду, якщо це передбачено договором або якщо без такої інформації вико­ристання результату роботи для цілей, визначених догово­ром, є неможливим. У ст. 862 ЦК України йдеться про забез­печення конфіденційності одержаної сторонами інформації. Зокрема закріплено, що якщо сторона у договорі підряду внаслідок виконання договору одержала від другої сторони інформацію про нові рішення і технічні знання, у тому числі й такі, що не захищаються законом, а також відомості, що можуть розглядатися як комерційна таємниця, вона не має права повідомляти їх іншим особам без згоди другої сторони.

Умова щодо предмета договору підряду уточнюється ці­нною виконуваної роботи. Згідно із ст. 321 ГК України та ст. 844 ЦК України на виконання робіт, передбачених дого­вором, складається кошторис. Тому платність договорів під­рядного типу може виражатися в передачі грошей, речей (майна), виконанні робіт або наданні послуг і встановлюва­тися законом чи домовленістю сторін, випливати із їх суті.

За ст. 843 ЦК України в договорі підряду зазначається ціна роботи або спосіб її визначення. Якщо в такому дого­ворі не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуван­ням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підряд­ника та плату за виконану ним роботу. Тому можна ствер­джувати, що ціна за договором на виконання робіт - це су­ма, яку сплачує замовник за виконану підрядником роботу. Ціна договору включає в себе витрати підрядника та плату за виконану ним роботу. Виходячи із зазначеної норми, мо­жемо констатувати, що ціна вказується у тексті договору або визначається кошторисом, що містить постатейний пе­релік витрат із виконання робіт.

Форма кошторису може бути твердою та приблизною. Якщо кошторис є приблизним, підрядник може ставити пе­ред замовником питання щодо підвищення цін. У разі, коли кошторис має тверду форму, він за загальними правилами не змінюється. Якщо виникла потреба у проведенні додат­кових робіт з причини істотного перевищення кошторису (збільшення видатків), підрядник повинен своєчасно попе­редити про це замовника. Не погоджуючись на перевищен­ня кошторису, замовник має право відмовитися від догово­ру. В цьому разі підрядник може вимагати від замовника оплати виконаної ним частини роботи. Підрядник, який своєчасно не попередив замовника про необхідність пере­вищення зазначеного в договорі кошторису, зобов'язаний виконати договір, зберігаючи право на оплату робіт за ці­ною, визначеною в договорі.

Підряд належить до договорів, у яких важливим є чітке визначення строків виконання робіт, особливо за великих обсягів робіт. Це сприяє ритмічному ходу робіт і своєчасно­му їх завершенню, а також дозволяє замовнику перевіряти стан виконання робіт і вживати заходів до їх належного ви­конання. Строк дії договору, який сторони зобов'язані пого­дити, не обмежений будь-яким максимальним строком. Тому сторони можуть визначити, що договір діє до припинення прав та обов'язків, які з нього виникли. Згідно із п. 32 інфо­рмаційного листа ВГСУ від 07.04.2008 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» за відсутності в господарському договорі строку дії договору в суду немає підстав вважати його неук- ладеним, якщо докази, наявні у справі, не свідчать про те, що справжня воля сторін полягала у намірі досягнути згоди про строк дії договору в майбутньому.

Разом із тим слід звернути увагу на те, що строки вико­нання робіт у договорі підряду можуть змінюватися. Підста­вою для такого висновку є аналіз статей ЦК України. Зокре­ма, виходячи із ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено в разі істотного порушення його умов іншою сторо­ною. За ст. 652 ЦК України договір може бути також змінено в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися під час укладення договору. Крім того, згідно з ч. 1 ст. 107 ЦК України кредитор юридичної особи, що припиняється, може вимагати від неї дострокового виконання зобов'язання.

Згідно із ст. 851 ЦК України підрядник має право не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити, якщо за­мовник не виконав своїх обов'язків за договором, зокрема не надав матеріалу, устаткування або річ, що підлягає пере­робці, і цим створив неможливість виконання договору під­рядником. У таких випадках сторони зазвичай погоджують нові строки виконання робіт^[69].

Зміст договорів підрядного типу складають права та обов'язки його сторін. Більша частина статей ЦК України про підряд, у тому числі і включених в «Загальні положення про підряд», регулює зміст договору шляхом закріплення обов'язків його сторін. При цьому мається на увазі, що обов'язкам сторони кореспондують права її контрагента. Разом з тим у ряді випадків законодавець використовує й інший варіант, вказуючи не на обов'язки, а на права сторони.

У той же час варто врахувати, що ЦК України та ГК України містять окремі особливості щодо правового стано­вища сторін за кожною окремою договірною конструкцією. Так, відрізняється правове становище підрядника за дого­вором побутового підряду, за договором на капітальне буді­вництво чи договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських і технологічних робіт. Відповідні положення спонукають до більш детального вивчення пра­вового становища суб'єктного складу таких договірних конструкцій під час їх окремого розгляду.

Особливості кожного з видів (підвидів) підряду вказано у визначеннях, які містяться у перших же статтях присвя­чених їм параграфів. Визначення містять ознаки, які лише індивідуалізують відповідний вид (підвид), маючи на увазі, що будь-який з цих видів (підвидів) одночасно відповідає родовим ознакам договірного типу - підряду.