§ 2. ВИДИ ГОСПОДАРСЬКИХ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ

ГК України у ч. 2 ст. 173 визначає два види господарсь­ких зобов'язань, а саме майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Згідно із ч. 1 ст.

Треба зазначити, що майнові зобов'язання, які виника­ють між учасниками майново-господарських відносин, ре­гулюються ЦК України, але з урахуванням особливостей, за­значених у ГК України.

Об'єктом майново-господарського зобов'язання, як пра­вило, виступають господарські дії, які виражаються у виго­товленні та реалізації продукції, виконанні робіт, наданні послуг, передачі майна, сплаті грошей тощо. Об'єктом тако­го зобов'язання також може виступати й утримання від пе­вних дій.

Перелік суб'єктів майново-господарських зобов'язань по­дано у ч. 2 ст. 175 ГК України. До них належать:

1) суб'єкти господарювання, зазначені у ст. 55 ГК України;

2) негосподарюючі суб'єкти - юридичні особи;

3) органи державної влади, органи місцевого самовря­дування, наділені господарською компетенцією.

У випадку, якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк­тами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами, зобов'язаною та управненою сторо­нами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор.

Слід зазначити, що майнові зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання і громадянами, котрі не ви­ступають в них як підприємці, не будуть мати господарський характер і повинні регулюватися іншими актами законо­давства.

Другим видом господарських зобов'язань, як вже зазна­чалося вище, є організаційно-господарські зобов'язання, якими згідно із ч. 1 ст. 176 ГК України вважають господарські зо­бов'язання, що виникають у процесі управління господарсь­кою діяльністю між суб'єктом господарювання та суб'єктом організаційно-господарських повноважень, на підставі яких зобов'язана сторона повинна здійснити на користь другої сторони певну управлінсько-господарську (організаційну) дію або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Суб'єктами організаційно-господарських зобов'язань ви­ступають:

1) органи державної влади, наділені господарською ком­петенцією, - щодо підпорядкованих їм державних підпри­ємств і підконтрольних (з певних питань) підприємств та ін­ших господарських організацій будь-яких форм власності;

2) органи місцевого самоврядування, що діють у межах своєї господарської компетенції, - щодо комунальних підпри­ємств і організацій та підконтрольних (з певних питань) під­приємств і організацій будь-яких форм власності, що розта­шовані на території відповідної територіальної громади;

3) господарські об'єднання - щодо підприємств-учасників;

4) головне підприємство промислово-фінансової групи - щодо інших учасників такої групи;

5) засновники унітарних підприємств (у тому числі до­чірніх) та власники їх майна (ними можуть бути суб'єкти го­сподарювання - господарські товариства, виробничі коопе­ративи, господарські об'єднання та ін.);

6) учасники господарських організацій корпоративного типу, що володіють корпоративними правами (в тому числі правом брати участь в управлінні організацією такого типу);

7) суб'єкти господарювання, наділені управлінськими повноваженнями щодо інших суб'єктів на підставі укладених між ними договорів підприємницького характеру, - щодо делегування управлінських повноважень одному з них, що­до підпорядкування двох і більше суб'єктів господарювання іншому та ін.^[40].

Згідно із ч.

1) суб'єктом господарювання та власником, який є за­сновником даного суб'єкта, або органом державної влади, органом місцевого самоврядування, наділеним господарсь­кою компетенцією щодо цього суб'єкта;

2) суб'єктами господарювання, які разом організовують об'єднання підприємств чи господарське товариство, та ор­ганами управління цих об'єднань чи товариств;

3) суб'єктами господарювання, у разі якщо один з них є щодо іншого дочірнім підприємством.

Також у господарському праві згідно із статтями 177, 178 ГК України виділяють додаткові види господарських зобов'язань, до яких належать соціально-комунальні та пуб­лічні зобов'язання суб'єктів господарювання.

Соціально-комунальні зобов’язання є одним із видів ор­ганізаційно-господарських зобов'язань і регулюються ст. 177 ГК України. Зміст цього зобов'язання полягає в тому, що суб'єкти господарювання зобов'язані за рішенням місцевої ради за рахунок своїх коштів відповідно до закону створю­вати спеціальні робочі місця для осіб з обмеженою праце­здатністю та організовувати їх професійну підготовку.

На добровільній основі, в межах соціально-комунальних зобов'язань, суб'єкти господарювання незалежно від статут­ної мети своєї діяльності можуть брати на себе зобов'язання про господарську допомогу у вирішенні питань соціального розвитку населених пунктів їх місцезнаходження, у будівни­цтві й утриманні соціально-культурних об'єктів та об'єктів комунального господарства і побутового обслуговування, по­давати іншу господарську допомогу з метою розв'язання міс­цевих проблем. Суб'єкти господарювання мають право брати участь у формуванні відповідних фондів місцевих рад, якщо інше не встановлено законом, та у виконанні робіт щодо комплексного економічного і соціального розвитку територій.

Публічні зобов’язання суб'єктів господарювання є різно­видом майново-господарських зобов'язань, оскільки вини­кають під час здійснення господарської діяльності між вка­заними суб'єктами.

Згідно із ст. 178 ГК України сутність публічного зо­бов'язання полягає в тому, що суб'єкт господарювання, який відповідно до закону та своїх установчих документів зо­бов'язаний здійснювати виконання робіт, надання послуг або продаж товарів кожному, хто до нього звертається на законних підставах, не має права відмовити у виконанні ро­біт, наданні послуг, продажу товару за наявності у нього та­кої можливості або надавати перевагу одному споживачеві перед іншими, крім випадків, передбачених законодавством.

Особливою умовою публічного зобов'язання є те, що суб'єкт господарювання зобов'язаний виконати роботу, надати послугу чи продати певний товар і не має права безпідставно відмовити у виконанні такого зобов'язання. А в разі, коли у виконанні такого зобов'язання було безпідставно відмовле­но, він повинен відшкодувати іншій стороні завдані цим збитки в порядку, визначеному ГК України та ЦК України.