§ 4. ПОНЯТТЯ, ОЗНАКИ, ВИДИ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ФОРМИ ОБ’ЄДНАНЬ ПІДПРИЄМСТВ

Згідно із ст. 70 ГК України підприємства мають право на добровільних засадах об'єднувати свою господарську дія­льність (виробничу, комерційну та інші види діяльності) на умовах і в порядку, встановлених ГК України та іншими за­конами.

Види об'єднань підприємств, їх загальний статус, а та­кож основні вимоги щодо здійснення ними господарської діяльності визначаються ГК України, інші питання їх діяль­ності регулюються законодавством України.

Так, ГК України містить главу 12 «Об'єднання підпри­ємств» (статті 118-127), яка і передбачає поняття, види, організаційно-правові форми, управління, об'єднання під­приємств тощо.

Частина 1 ст. 118 ГК України визначає об'єднання під­приємств як господарську організацію, утворену у складі двох або більше підприємств з метою координації їх вироб­ничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

У свою чергу, В. О. Джуринський вважає, що об'єднан­ням суб'єктів господарювання (господарським об'єднанням) є господарська організація, утворена у складі двох або біль­ше суб'єктів господарювання з метою координації діяльності учасників об'єднання, забезпечення захисту їх прав та представництва їх інтересів; централізації окремих вироб­ничо-господарських та/або управлінських функцій; консо­лідації матеріальних і фінансових ресурсів; реалізації фінан­сової залежності учасників об'єднання задля досягнення певного спільного господарського результату та вирішення спільних соціальних завдань^[213].

На нашу думку, ознаками об'єднання підприємств є та­кі: 1) об'єднання підприємств є господарською організацією; 2) об'єднання підприємств - це юридична особа; 3) воно утворюється у складі двох або більше підприємств; 4) метою створення об'єднання підприємств є координація виробни­чої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних і соціальних завдань.

Об'єднання підприємств можуть утворюватися двома способами: а) самими підприємствами на добровільних заса­дах; б) за рішенням органів, які згідно з чинним законодав­ством мають право утворювати об'єднання підприємств. В об'єднання підприємств можуть входити підприємства, утворені за законодавством інших держав, а підприємства України можуть входити в об'єднання підприємств, утворені на території інших держав. До того ж необхідно розрізняти поняття «об'єднання підприємств» та «злиття підприємств», оскільки в першому випадку йдеться про самостійного суб'єкта господарювання, учасники якого зберігають статус юридичної особи, а в другому - про спосіб припинення юри­дичних осіб, в результаті якого утворюється новий суб'єкт господарювання^[215].

Державна реєстрація об'єднання підприємств здійсню­ється відповідно до ст. 58 ГК України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».

Стаття 119 ГК України передбачає види об'єднань під­приємств. Так, залежно від порядку заснування об'єднання підприємств можуть утворюватися як господарські об'єднан­ня, так і державні чи комунальні господарські об'єднання.

Згідно із ч. 2 ст. 119 ГК України господарське об'єднан­ня - об'єднання підприємств, утворене за ініціативою під­приємств незалежно від їх виду, які на добровільних заса­дах об'єднали свою господарську діяльність. Господарські об'єднання діють на основі установчого договору та/або статуту, який затверджується їх засновниками.

Державне (комунальне) господарське об'єднання - об'єд­нання підприємств, утворене державними (комунальними) підприємствами за рішенням КМ України або, у визначених законом випадках, рішенням міністерств (інших органів, до сфери управління яких входять підприємства, що утворю­ють об'єднання), або рішенням компетентних органів місце­вого самоврядування.

Державне (комунальне) господарське об'єднання діє на основі рішення про його утворення та статуту, який затвер­джується органом, що прийняв рішення про утворення об'єднання (ч. 5 ст. 119 ГК України).

Стаття 120 ГК України передбачає види організаційно- правових форм об'єднань підприємств. Так, господарські об'єднання утворюються як асоціації, корпорації, консорці­уми, концерни, інші об'єднання підприємств, передбачені законом.

Асоціацією вважається договірне об'єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності під­приємств, що об'єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об'єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно госпо­дарських потреб учасників асоціації. У статуті асоціації має бути зазначено, що вона є господарською. Асоціація не має права втручатися у господарську діяльність підприємств - учасників асоціації. За рішенням учасників асоціація може бути уповноважена представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями (ч. 2 ст. 120 ГК України).

Корпорацією визнається договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об'єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяль­ності кожного з учасників органам управління корпорації (ч. 3 ст. 120 ГК України).

Консорціумом є тимчасове статутне об'єднання підпри­ємств для досягнення його учасниками певної спільної госпо­дарської мети (реалізації цільових програм, науково-техніч­них, будівельних проектів тощо). Консорціум використовує кошти, якими його наділяють учасники, централізовані ре­сурси, виділені на фінансування відповідної програми, а та­кож кошти, що надходять з інших джерел, в порядку, визна­ченому його статутом. У разі досягнення мети його створення консорціум припиняє свою діяльність (ч.

Концерном визнається статутне об'єднання підприємств, а також інших організацій на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвес­тиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльно­сті. Учасники концерну наділяють його частиною своїх пов­новажень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну (ч. 5 ст. 120 ГК України).

Водночас визначальними, на думку В. О. Джуринського, ознаками окремих організаційно-правових форм господар­ських об'єднань, як це випливає зі ст. 120 ГК України, є:

для асоціації - постійна координація господарської дія­льності підприємств, що об'єдналися шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій;

для корпорації - поєднання виробничих, наукових і комер­ційних інтересів підприємств, що об'єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації;

для консорціуму - тимчасовий характер створення для досягнення його учасниками спільної господарської мети, обов'язкове використання коштів, отриманих з різних дже­рел (від учасників, цільових, отриманих з інших джерел);

для концерну - фінансова залежність учасників від од­ного або групи учасників об'єднання, централізація функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності з де­легуванням учасниками частини повноважень концерну^[216].

Слід зазначити, що державні і комунальні господарські об'єднання утворюються переважно у формі корпорації або концерну незалежно від найменування об'єднання (комбі­нат, трест тощо) (ч. 6 ст. 120 ГК України).

Вищевказані організаційно-правові форми об'єднань підприємств є невичерпними, оскільки згідно із ст.

Згідно із ст. 121 ГК України підприємства - учасники об'єднання підприємств зберігають статус юридичної особи незалежно від організаційно-правової форми об'єднання, і на них поширюються положення ГК України та інших зако­нів щодо регулювання діяльності підприємств.

Підприємство - учасник господарського об'єднання має право:

- добровільно вийти з об'єднання на умовах і в порядку, визначених установчим договором про його утворення чи статутом господарського об'єднання;

- бути членом інших об'єднань підприємств, якщо зако­ном, засновницьким договором чи статутом господарського об'єднання не встановлено інше;

- одержувати від господарського об'єднання в установ­леному порядку інформацію, пов'язану з інтересами підпри­ємства;

- одержувати частину прибутку від діяльності господар­ського об'єднання відповідно до його статуту. Підприємство може мати також інші права, передбачені засновницьким договором чи статутом господарського об'єднання відповід­но до законодавства (ч. 2 ст. 121 ГК України).

Підприємство, яке входить до складу державного або комунального господарського об'єднання, не має права без згоди об'єднання виходити з його складу, а також об'єднувати на добровільних засадах свою діяльність з ін­шими суб'єктами господарювання та приймати рішення про припинення своєї діяльності (ч. 3 ст. 121 ГК України).

Рішення про утворення об'єднання підприємств (уста­новчий договір) та статут об'єднання погоджуються з АМК України в порядку, встановленому законодавством (ч. 4 ст. 121 ГК України).

Згідно зі ст. 123 ГК України учасники об'єднання під­приємств можуть вносити на умовах і в порядку, передба­чених його установчими документами, майнові внески (вступні, членські, цільові тощо). Майно передається об'єд­нанню його учасниками у господарське відання або в опе­ративне управління на основі установчого договору чи рі­шення про утворення об'єднання.

Господарське об'єднання має право утворювати за рі­шенням його вищого органу управління унітарні підприєм­ства, філії, представництва, а також бути учасником (засно­вником) господарських товариств. Утворені господарським об'єднанням підприємства діють відповідно до положень ГК України, інших законів та статуту підприємства, затвер­дженого об'єднанням.

Об'єднання підприємств не відповідає за зобов'язан­нями його учасників, а підприємства-учасники не відпові­дають за зобов'язаннями об'єднання, якщо інше не передба­чено установчим договором або статутом об'єднання.

Згідно зі ст. 122 ГК України передбачено загальні поло­ження щодо управління об'єднанням підприємств. Госпо­дарські об'єднання мають вищі органи управління (загальні збори учасників) та утворюють виконавчі органи, передба­чені статутом господарського об'єднання.

Вищий орган господарського об'єднання: 1) затверджує статут господарського об'єднання та вносить зміни до нього;

2) вирішує питання про прийняття в господарське об'єднан­ня нових учасників та виключення учасників з його складу;

3) утворює виконавчий орган господарського об'єднання відповідно до його статуту чи договору; 4) вирішує фінансо­ві та інші питання відповідно до установчих документів го­сподарського об'єднання.

Виконавчий орган господарського об'єднання (колегіаль­ний чи одноособовий) вирішує питання поточної діяльності, які згідно зі статутом або договором віднесені до його ком­петенції.

Управління державним (комунальним) господарським об'єднанням здійснюють правління об'єднання і генеральний директор об'єднання, який призначається на посаду та звіль­няється з посади органом, що прийняв рішення про утворен­ня об'єднання. Склад правління визначається статутом об'єднання. Порядок управління державним (комунальним) господарським об'єднанням визначається статутом об'єднан­ня відповідно до закону. Закон може передбачати й інший порядок управління державним (комунальним) господарсь­ким об'єднанням в оборонно-промисловому комплексі.

Здійснення управління поточною діяльністю об'єднання підприємств може бути доручено адміністрації одного з під­приємств (головного підприємства об'єднання) на умовах, передбачених установчими документами відповідного об'єднання.

Спори, що виникають між учасниками об'єднання, ви­рішуються в порядку, передбаченому статутом об'єднання, або в судовому порядку відповідно до закону.

Згідно із ч. 1 ст. 124 ГК України підприємства - учасни­ки об'єднання можуть вийти з його складу із збереженням взаємних зобов'язань та укладених договорів з іншими суб'єктами господарювання. Вихід підприємства зі складу державного (комунального) господарського об'єднання здій­снюється за рішенням органу, що прийняв рішення про утворення об'єднання.

Згідно із ч. 3 ст. 124 ГК України припинення об'єднання підприємств відбувається в результаті його реорганізації в інше об'єднання або ліквідації.

Реорганізація господарського об'єднання здійснюється за рішенням підприємств-учасників, а реорганізація державного (комунального) господарського об'єднання - за рішенням органу, що прийняв рішення про утворення об'єднання.

Ліквідація господарського об'єднання провадиться за рішенням підприємств-учасників, а ліквідація державного (комунального) об'єднання - за рішенням органу, що прийняв рішення про утворення об'єднання. Ліквідація об'єднання підприємств здійснюється в порядку, встановленому ГК України, щодо ліквідації підприємства. Майно, що залиши­лося після ліквідації об'єднання, розподіляється між учасни­ками згідно зі статутом об'єднання підприємств чи договором.

Питання для самоконтролю

1. Поняття та ознаки підприємства.

2. Види підприємств.

3. Організаційно-правова форма підприємств.

4. Організаційна структура підприємств.

5. Управління підприємством.

6. Поняття та види об’єднання підприємств.

7. Організаційно-правові форми об’єднання підприємств.

8. Управління об’єднанням підприємств.