Питання 2. Антиконкурентні узгоджені дії: поняття та прояви. Домінуюче (монопольне) становище: поняття та види зловживання ним. Антиконкурентні дії органів влади, місцевого самоврядування та адміністративно-господарського управління та контролю: поняття та прояви.
Відповідно до ст. 5 Закону України “Про захист економічної конкуренції” (далі – Закон), узгодженими діями є укладення суб’єктами господарювання угод у будь–якій формі, прийняття об’єднаннями рішень у будь–якій формі, а також будь–яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб’єктів господарювання.
Узгодженими діями є також створення суб’єкта господарювання, об’єднання, метою чи наслідком створення якого є координація конкурентної поведінки між суб’єктами господарювання, що створили зазначений суб’єкт господарювання, об’єднання, або між ними та новоствореним суб’єктом господарювання, або вступ до такого об’єднання. Відповідно, особи, які чинять або мають намір чинити узгоджені дії, є учасниками даних узгоджених дій. Критерії узгоджених дій уточнюються розпорядженням АМК України “Про затвердження Типових вимог до узгоджених дій для загального звільнення від попереднього одержання дозволу органів Антимонопольного комітету України на узгоджені дії суб’єктів господарювання” від 12.02.2002 р. № 27-р. Цим актом виділяються горизонтальні, вертикальні, конгломератні та змішані узгоджені дії. В рамках розгляду досліджуваного питання необхідно зупинити детальну увагу на характерних ознаках різних видів узгоджених дій.Правопорушенням є антиконкурентні узгоджені дії. Відповідно до ч. 1 ст. 6 указаного Закону, антиконкурентними узгодженими діями визнаються узгоджені дії, які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення або обмеження конкуренції. Поняття недопущення, усунення та обмеження конкуренції, що застосовується в цьому випадку, аналогічне встановленому для зловживання монопольним становищем. У ч. 2 ст. 6 Закону “Про захист економічної конкуренції” визначено перелік заборонених видів антиконкурентних узгоджених дій, які, серед іншого, стосуються: – встановлення цін або інших умов придбання або реалізації товарів; – обмеження виробництва, ринків товарів, техніко-технологічного розвитку, інвестицій або встановлення контролю над ними; – розподіл ринків або джерел постачання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації або придбання, за колом продавців, покупців або споживачів або за іншими ознаками; – спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів; – усунення з ринку або обмеження доступу на ринок інших суб’єктів господарювання, покупців, продавців; – застосування різних умов до рівнозначних угод з іншими суб’єктами господарювання, що ставить останніх у невигідне становище в конкуренції; – укладення угод за умови прийняття іншими суб’єктами господарювання додаткових зобов’язань, які за своїм змістом або згідно з торговими та іншими чесними традиціями в підприємницькій діяльності не стосуються предмета цих угод; суттєвого обмеження конкурентноспроможності інших суб’єктів господарювання на ринку без об’єктивно виправданих на те причин.
Цей перелік не є вичерпним. Антиконкурентні узгоджені дії можуть визначатися за загальним критерієм узгоджених дій, які можуть призвести або призвели до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. В рамках тематики курсу потребує додаткового аналізу порядок одержання дозволів на узгоджені дії суб’єктів господарювання.
При дослідженні сутності домінуючого (монопольного) становища та видів зловживання ним необхідно проаналізувати види монополій, які можуть існувати в державі, ознаки монополій та причини їх виникнення, визначити індивідуальний та колективний аспект монопольного (домінуючого) становища тощо.
Важливо зазначити, що згідно з положеннями Закону України “Про захист економічної конкуренції” та конкурентного права України сама по собі наявність монопольного (домінуючого) становища суб’єкта господарювання не є протиправною поведінкою. Протиправним є зловживання вказаним становищем на ринку. Ця заборона встановлена ч. 3 ст. 13 і ст. 50 вказаного Закону. Під зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку Закон розуміє дії або бездіяльність суб’єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції або ущемлення інтересів інших суб’єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умови існування значної конкуренції на ринку.
До конкретних видів зловживання монопольним становищем на ринку, серед іншого, належить: – встановлення таких цін або інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умови існування значної конкуренції на ринку; – застосування різних цін або різних інших умов до рівнозначних угод із суб’єктами господарювання, продавцями або покупцями без об’єктивно виправданих на те причин; – обумовлення укладення угод прийняттям суб’єктом господарювання додаткових зобов’язань, які за своєю природою або згідно з торговельними й іншими чесними звичаями в підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору; – обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку, який заподіяв або може заподіяти шкоду іншим суб’єктам господарювання, покупцям, продавцям; – часткова або повна відмова від придбання або реалізації товару через відсутність альтернативних джерел реалізації або придбання; – суттєве обмеження конкурентно-спроможності інших суб’єктів господарювання на ринку без об’єктивно виправданих на те причин; – створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) або усунення з ринку продавців, покупців, інших суб’єктів господарювання.
Необхідно враховувати, що перелік заборонених дій, наведений у ч. 2 ст. 13, не є вичерпним. Зловживання монопольним становищем стосується будь-яких дій, що обмежують конкуренцію або обмежують права споживачів.
Антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління і контролю, є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових або усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії або бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління і контролю (колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження або спотворення конкуренції. Дане визначення вказане у ч. 1 ст. 15 Закону України “Про захист економічної конкуренції”.
У ч. 2 ст. 15 вказаного Закону передбачено перелік антиконкурентних дій органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління і контролю. Отже вивчення наведеної норми Закону «Про захист економічної конкуренції» є необхідним при розгляді видів антиконкурентних дій органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління і контролю.
Варто підкреслити, що наведений у ч. 2 ст. 15 Закону “Про захист економічної конкуренції” перелік заборонених дій органів влади не має вичерпного характеру, оскільки генеральна заборона, що міститься в ч. 1 ст. 15 Закону, стосується будь-якого обмеження, усунення або спотворення конкуренції.
Окремого дослідження потребує поняття концентрації суб’єктів господарювання та порядку отримання дозволів на концентрацію.