<<
>>

§ 1. Поняття платіжних інструментів

Правове регулювання обігу коштів залежить від форми, в якій він здійснюється. Особливі режими їх обігу визначаються готівковою чи безготівковою формою. Перша із них обумовлює обіг коштів у формі грошових знаків (банкнот та монет), які емітуються згідно із законо­давством України та мають позначену на них номінальну вартість.

Єдиним законним платіжним засобом в Україні є гривня як грошова одиниця України, яка приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України для про­ведення переказів та розрахунків. Безготівковий обіг коштів здійсню­ється у формі записів на рахунках у банках (ст. З Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»[XCVIII]) (далі - Закон)).

Банки мають право відкривати рахунки як резидентам, так і не­резидентам України. Умови відкриття рахунків передбачаються в до­говорі, що укладається між банком та його клієнтом - власником рахунку. Згідно зі ст. 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» клієнти банку можуть відкрити такі види рахунків:

а) вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, який відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів, що пере­даються клієнтом банку в управління на встановлений строк та під визначений процент (дохід);

б) поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково- касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору;

в) кореспондентський рахунок - рахунок, що відкривається одним банком іншому банку для здійснення міжбанківських переказів.

Під платіжним інструментом розуміється засіб певної форми на паперовому, електронному чи іншому носії інформації, який викорис­товується для ініціювання переказів (п. 1.31 ст. 1 Закону).

Платіжні інструменти включають таке.

1. Документи на переказ (ст. 16 Закону). Цей різновид платіжних інструментів містить: а) розрахункові документи; б) документи на переказ готівки; в) міжбанківські розрахункові документи; г) клірин­гові вимоги; ґ) інші документи, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу. Форми цих документів, їх обов’язкові реквізити встановлюються нормативно-правовими актами Нацбанку України. Учасник платіжної системи підчас приймання електронних документів на переказ повинен здійснити перевірку елек­тронного підпису та цілісності, достовірності, авторства документа на переказ.

Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом за умови наявності електронного підпису як його обов’язкового реквізиту. Електронний документ на переказ при­ймається до виконання лише у разі засвідчення його електронним підписом. Відповідальність за достовірність інформації, що міститься в реквізитах електронного документа, несе особа, яка підтвердила цей документ електронним цифровим підписом, в іншому разі - банк або інша установа - учасник платіжної системи.

Стаття 19 Закону України «Про платіжні системи та переказ ко­штів в Україні» закріплює порядок та строки зберігання електронних документів, їх архіви. Строки зберігання та знищення таких доку­ментів не можуть бути меншими за строки, встановлені для паперо­вих документів. Електронні документи мають зберігатися на носіях інформації, форма яких дозволяє перевірити цілісність, достовірність та авторство. В окремих випадках (в разі неможливості зберігання електронних документів протягом необхідного часу) мають бути за­стосовані заходи дублювання або періодичного копіювання таких документів.

2. Електронні платіжні засоби (ст. 14 Закону). Можуть існувати в будь-якій формі, на будь-якому носії, що дає змогу зберегти інфор­мацію, на підставі якої можливо зробити електронний переказ. Емісія електронних платіжних засобів передбачає проведення операцій з ви­пуску електронних платіжних засобів певної платіжної системи в ме­жах України та може здійснюватися виключно банками, які уклали договір з відповідною платіжною організацією платіжної системи та одержали її дозвіл на виконання цих операцій.

При цьому під електрон­ним платіжним засобом розуміється платіжний інструмент, який надає його держателю можливість за допомогою платіжного пристрою одержати інформацію про належні держателю кошти та ініціювати їх переказ.

Як платіжний пристрій можуть виступати банківський автомат, платіжний термінал, програмно-технічний комплекс самообслугову­вання і т. д. Головною вимогою до такого пристрою є надання можли­вості користувачеві здійснити операцію з ініціювання переказу коштів та виконати інші операції згідно з його функціональними можливос­тями. Найбільш поширеними різновидами платіжних пристроїв є бан­ківські автомати та платіжні термінали. Банківський автомат являє собою програмно-технічний комплекс, який надає можливість держа­телю електронного платіжного засобу здійснити самообслуговування за операціями одержання коштів готівкою, внесення їх для зарахуван­ня на відповідні рахунки, одержання інформації щодо стану рахунків та виконання інших операцій згідно з його функціональними можли­востями. Платіжний термінал є електронним пристроєм, який призна­чений для ініціювання переказу з рахунку (видавання готівки, одер­жання довідкової інформації, друкування документа за операцією) із застосуванням електронного платіжного засобу.

Електронний платіжний засіб має містити обов’язкові реквізити для можливості ідентифікації платіжної системи та емітента. Корис­тувачами електронного платіжного засобу можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, які укладають договір з банком щодо порядку та умов його використання. Використання електронних платіжних за­собів передбачає діяльність щодо технологічного, інформаційного обслуговування суб’єктів господарювання та виконання розрахунків з ними за операції, які здійснені з використанням електронних пла­тіжних засобів, - еквайринг. Еквайринг у межах України здійснюєть­ся виключно юридичними особами-резидентами, що уклали відпо­відний договір з платіжною організацією. В цих умовах за операція­ми між резидентами і нерезидентами на території України переказ між еквайрами і суб’єктами господарювання здійснюється виключно у гривнях відповідно до умов договору.

Діяльність еквайра або емі­тента реалізується також у формі моніторингу, що є різновидом спе­ціального контролю. Цей метод контролю передбачає аналіз операцій, які здійснюються із застосуванням електронних платіжних засобів з метою виявлення помилкових або неналежних переказів та запо­бігання цьому.

Обслуговування обігу електронних платіжних засобів передбачає застосування таких методів:

а) кліринг. Кліринговий механізм забезпечує збирання, сортування, реконсиляцію та проведення взаємозаліку зустрічних вимог учасників платіжної системи, обчислення за кожним із них сумарного сальдо за визначений проміжок часу між загальними обсягами вимог та зобов’язань. Кліринговими установами виступають юридичні особи, які за результатами таких дій формують клірингові вимоги та надають інформаційні послуги. Клірингова вимога являє собою документ на переказ за результатами клірингу, на підставі якого шляхом списання або зарахування коштів на рахунки учасників платіжної системи про­водяться взаєморозрахунки між ними;

б) маршрутизація. Застосування цього методу передбачає обмін даними між учасниками платіжної системи при виконанні операцій (у тому числі щодо переказу грошей).

Особливий режим випуску та використання закріплено за електрон­ними грошима (ст. 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»), які визначаються як одиниці вартості, що зберіга­ються на електронному пристрої, приймаються як засіб платежу інши­ми особами, ніж особа, що їх випускає, і є грошовим зобов’язанням такої особи, що виконується в готівковій або безготівковій формі. Випуск електронних грошей здійснюється лише банком, який бере на себе зобов’язання з їх погашення та надає користувачам або комерцій­ним агентам в обмін на готівкові або безготівкові кошти. На вимогу користувача банк, який випустив електронні гроші, зобов’язаний їх погашати. Банк має право здійснювати випуск електронних грошей, номінованих лише в гривні та на суму, яка не перевищує суму одержа­них ним грошових коштів.

Статус платника зумовлює різні режими використання електронних грошей:

а) суб’єкт господарювання має право використовувати електронні гроші для оплати товарів, робіт, послуг та пред’являти їх до погашен­ня лише в обмін на безготівкові кошти;

б) фізична особа має право використовувати електронні гроші для оплати товарів, робіт, послуг, переказувати їх іншим користувачам - фізичним особам та пред’являти їх до погашення в обмін на готівкові та безготівкові кошти.

Спеціальним суб’єктом у відносинах щодо обігу електронних грошей виступають комерційні агенти (п. 15.4 ст. 15 Закону). Залеж­но від характеру операцій з електронними грошима їх можна класи­фікувати на такі види: а) комерційний агент з розповсюдження (осо­ба, яка надає електронні гроші без зобов’язання щодо їх погашення);

б) комерційний агент з поповнення (особа, яка надає користувачам засоби поповнення електронними грошима електронних пристроїв);

в) комерційний агент з обмінних операцій (особа, яка здійснює обмін електронних грошей, випущених однією особою, на електронні гро­ші іншої особи); г) комерційний агент з розрахунків (особа, яка при­ймає електронні гроші в обмін на готівкові або безготівкові кошти). Комерційним агентом з розрахунків може бути лише банк або не- банківська фінансова установа, що має ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунків.

<< | >>
Источник: Фінансове право: підручник / М. П. Кучерявенко, Д. О. Білінський, О. О. Дмитрик та ін.; за ред. д-ра юрид. наук, проф. М. П. Кучерявенка. - X.: Право,2013. - 400 с.. 2013

Еще по теме § 1. Поняття платіжних інструментів:

  1. 24. Властивості фінансових інструментів та види цінних паперів.
  2. До неборгових інструментів грошового ринку
  3. До боргових інструментів грошового ринку
  4. ПИТАННЯ 19. Криміналістичне значення слідів знарядь злому та інструментів
  5. Банківський платіжний інструмент
  6. Платіжна картка НСМЕП
  7. Платіжна картка НСМЕП
  8. Платіжна система
  9. Багатоемітентна платіжна система
  10. Багатоемітентна платіжна система
  11. Платіжне доручення
  12. Платіжна картка НСМЕП
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бухгалтерский учет - Военное право - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -