Глосарій

Адміністративна відповідальність - юридична відповідаль­ність громадян та службових осіб за вчинені ними адміністративні правопорушення. Регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Адміністративно-територіальний устрій України - терито­ріальна організація держави з поділом її на складові частини - адміні­стративно-територіальні одиниці. Відповідно до них функціонують сис­теми місцевих органів влади та управління. Адміністративно-терито­ріальний устрій України визначається Конституцією України.

Адміністрація - інституція, яка здійснює управління у різних сферах суспільного життя.

Акредитив - письмове доручення однієї кредитної установи (банку) іншій установі по виплаті певної грошової суми фізичній або юридичній особі. Акредитиви бувають грошові та товарні.

Акт ревізії (перевірки) - службовий двосторонній документ, який стверджує факт проведення комплексної, фінансової чи тематич­ної ревізії, відображає її результати стосовно наслідків окремих фі­нансово-господарських операцій чи діяльності підприємства в цілому. В акті ревізії вказується вся інформація про діяльність підконт­рольного суб'єкта, фіксуються недоліки у фінансово-господарській ді­яльності і порушення законів та інших нормативно-правових актів. При виявленні порушень встановлюються фінансові санкції відповідно до чинного законодавства.

Акцизний збір - непрямий податок на високорентабельні та мо­нопольні товари, що існує в Україні.

Акція - цінний папір без установленого строку обігу, що засвід­чує участь власника у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство і право на участь в управлінні ним та дає право на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду і частини майна в разі ліквідації товариства.

Аналіз - це системний та пофакторний метод фінансового конт­ролю, який здійснюється на підставі опрацювання та оприлюднення матеріалів поточної та річної звітності.

Аудиторський (недержавний) фінансовий контроль - конт­роль, який здійснюють незалежні аудитори або аудиторські фірми, які уповноважені суб'єктами господарювання на його проведення. Аудит може проводитися як за ініціативою суб'єкта господарювання, так і згідно з рішенням виконавчих органів державної влади.

Банк - юридична особа, яка має виключне право на підставі лі­цензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі опе­рації: залучення до вкладів коштів фізичних і юридичних осіб та розмі­щення цих коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ри­зик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Банківська діяльність - набір посередницьких операцій на гро­шовому ринку, який виконують спеціальні інститути (банки) як ви­ключну діяльність на підставі закону та під особливим наглядом дер­жави; передбачає залучення до вкладів грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення цих коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Банківське законодавство - система всіх упорядкованих пев­ним чином нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері банківської діяльності.

Банківське право - це система правових норм, що регулюють порядок організації та діяльності банків України, їх взаємовідносини з клієнтами (юридичними і фізичними особами), що обслуговуються банками, а також порядок здійснення банківських операцій.

Банківське регулювання - розробка та видання уповноважени­ми органами на основі законів нормативно-правових актів, що регла­ментують види і способи банківської діяльності.

Бюджет - план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення виконання завдань і функцій, які здійснюються орга­нами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

Бюджетна класифікація - єдине систематизоване згрупування доходів, видатків (у тому числі кредитування за вирахуванням пога­шення) та фінансування бюджету за ознаками економічної сутності, функціональної діяльності, організаційного устрою та іншими ознаками відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів.

Бюджетна система України - врегульована нормами права су­купність Державного бюджету та місцевих бюджетів, що побудована з урахуванням економічних відносин, державного й адміністративно- територіального устрою.

Бюджетна установа - орган, установа чи організація, визначена Конституцією України, а також установа чи організація, створена у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевих бюджетів. Бюджетні установи є неприбутковими.

Бюджетне асигнування - повноваження, надане розпорядникові бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення взяти бюджетне зобов’язання та здійснити платежі з конкретною метою у процесі виконання бюджету.

Бюджетне зобов’язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення догово­ру, придбання товару, виконання послуги чи проведення інших анало­гічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхід­но здійснити платежі протягом цього періоду чи у майбутньому.

Бюджетне право України - сукупність фінансово-правових норм, що регулюють фінансові відносини, які виникають у зв’язку з бюджетною діяльністю, тобто з утворенням, розподілом та викорис­танням коштів Державного та місцевих бюджетів.

Бюджетне призначення - повноваження, надане головному розпорядникові бюджетних коштів бюджетним кодексом, законом про Державній бюджет України або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні і часові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асиг­нування.

Бюджетний закон - законодавчий акт, що встановлює бюджет на конкретний період, терміни і порядок його дії, основні призначення по бюджетних ресурсах і бюджетних асигнуваннях.

Бюджетний запит - документ, підготовлений розпорядником бюджетних коштів, що містить пропозиції з відповідними обґрунтуван­нями щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для його діяльності на наступний бюджетний період.

Бюджетний період - період дії акта про бюджет, затвердженого представницьким органом.

Бюджетний процес - регламентована нормами права діяль­ність, пов'язана зі складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему України.

Бюджетний розпис - оперативний план виконання державного бюджету, на підставі якого відкриваються асигнування, перерахову­ються кошти місцевим бюджетам, розпорядникам коштів; зарахову­ються кошти на реєстраційні рахунки в установах казначейства, тобто здійснюється весь процес перерахування коштів та фінансування ви­трат шляхом оплати рахунків, що супроводжується всебічним фінан­совим контролем.

Бюджетний устрій України - визначена правовими нормами система бюджетів України, розмежування доходів і видатків між ними, повноваження органів законодавчої та виконавчої влади у сфері бюджету.

Бюджетний цикл - проміжок часу, що охоплює діяльність орга­нів державної влади і місцевого самоврядування, починаючи з розроб­ки і складання проекту акта про бюджет, його розгляду і затверд­ження, виконання та складання, розгляд і затвердження звітності про виконання відповідного бюджету.

Бюджетні повноваження - права та обов'язки органів держав­ної влади і місцевого самоврядування у галузі бюджетної діяльності, що визначаються Бюджетним кодексом України, щорічними закона­ми про Державний бюджет, Законом «Про місцеве самоврядування в Україні», іншими законами, рішеннями місцевих рад та локальними актами.

Валюта України - грошові знаки у вигляді банкнотів, казначей­ських білетів, монет та в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України.

Валютна політика - сукупність заходів, що здійснюються у сфері міжнародних економічних відносин відповідно до поточних та стратегічних цілей економічної політики країни.

Валютна система - державно-правова форма організації міжна­родних валютних (грошових) відноси між державами.

Валютне регулювання - діяльність держави та уповноважених нею органів, спрямована на регламентацію міжнародних розрахунків та порядок здійснення операцій з валютними цінностями.

Валютні операції - певні банківські та фінансові операції, пов’я­зані з переходом права власності на валютні цінності.

Валютні цінності - іноземна валюта, платіжні документи та фондові цінності в іноземній валюті, дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння, за винятком ювелірних та побутових виробів.

Видатки - це прямі цільові витрати держави, що забезпечують її постійне існування і відображають економічні відносини, що пов’язані з розподілом та перерозподілом частини національного доходу, яка концентрується у бюджеті.

Вивчення - це спосіб документального контролю, що полягає в ознайомленні з документами з метою прийняття управлінського рішення.

Відомчий фінансовий контроль - контроль, який здійснюють конкретні контрольно-ревізійні управління (відділи, групи) міністерств, відомств, державних комітетів та інших органів державного управлін­ня. Спрямований на забезпечення законності та фінансової дисципліни як підпорядкованими підприємствами, установами, організаціями, так і в середині самого відомства.

Внутрішній державний борг України - це строкові боргові зо­бов’язання уряду України у грошовій формі.

Внутрішній фінансовий контроль - контроль, що здійснюєть­ся економічними службами підприємств, установ, організацій (бухгал­теріями, фінансовими відділами, службами фінансового менеджменту та внутрішнього аудиту, відділами планування тощо) та супроводжує повсякденну фінансово-господарську діяльність.

Готівкові розрахунки - платежі готівкою підприємств, підпри­ємців і фізичних осіб між собою за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги) і за операціями, які безпосередньо не пов’язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.

Грошово-кредитна політика - визначена сукупність заходів у сфері грошового обігу та кредит, що спрямовані на забезпечення ста­більності національної валюти, стримування інфляційних процесів в економіці країни, регулювання економічного зростання, забезпечення зайнятості населення та вирівнювання платіжного балансу країни.

Державний борг (борг Автономної Республіки Крим чи борг місцевого самоврядування) - загальна сума заборгованості держави (Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядуван­ня), яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобо­в’язань держави (Автономної Республіки Крим чи місцевого само­врядування), включаючи боргові зобов’язання держави (Автономної Республіки Крим чи міських рад), що вступають у дію в результаті виданих гарантій за кредитами або зобов’язань, що виникають на під­ставі законодавства або договору.

Державний бюджет - це централізований фонд коштів, який складається з фінансових ресурсів, потрібних для забезпечення зав­дань і функцій, які здійснюються органами державної влади в суспіль­стві впродовж бюджетного періоду.

Державний кредит - грошові відносини, що виникають між державою, юридичними і фізичними особами у зв’язку з мобілізацією тимчасово вільних грошових коштів у розпорядження органів держав­ної влади та їх використання для фінансування державних витрат.

Державний фінансовий аудит - різновид державного фінансо­вого контролю, який полягає у перевірці та аналізі фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ве­дення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю.

Державний фінансовий контроль - контроль, що його здій­снюють органи державної влади (як законодавчої, так і виконавчої). Спрямований на об’єкти, що підлягають контролю незалежно від їх відомчого підпорядкування.

Державні витрати - це вид фінансових відносин, що полягають у безперервному цільовому використанні державних грошових ре­сурсів.

Державні доходи - це частина національного доходу країни, яка у процесі розподілу та перерозподілу надходить через різні види гро­шових платежів у власність і розпорядження держави з метою форму­вання грошових фондів, необхідних для виконання загальнодержавних повноважень, соціально-економічних програм, суспільних функцій та завдань у країні.

Державні фінанси - це грошові відносини з приводу розподілу і перерозподілу вартості суспільного продукту та частини національно­го багатства, пов’язані з формуванням фінансових ресурсів, які пере­бувають у розпорядженні держави і її суб'єктів та використовуються на витрати з розширення виробництва, задоволення соціально-культур­них потреб суспільства, потреб оборони і управління та інші.

Договір банківського рахунку - складна правова категорія, яка передбачає публічний обов'язок клієнта зберігати кошти на рахун­ку в банківській установі; двостороннє зобов'язання банку і клієнта на умовах консенсуальності та платності.

Закон про Державний бюджет України - закон, який затверд­жує повноваження органів державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду.

Зведений бюджет - сукупність показників бюджетів, що вико­ристовуються для аналізу та прогнозування економічного і соціально­го розвитку держави. Зведений бюджет не затверджується.

Зовнішній державний борг - сукупність заборгованості держа­ви за позичками на зовнішньому ринку.

Іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави.

Інспектування - це подальший контроль за дотриманням зако­нодавства органами державної влади при використанні і розпоряджен­ні фінансовими та матеріальними ресурсами, формуванні бюджетних зобов'язань, веденні бухгалтерського обліку і складанні фінансової звітності, що здійснюється у формі ревізій і перевірок.

Казначейське зобов’язання України - державний цінний папір, що розміщується виключно на добровільних засадах серед фізичних осіб, посвідчує факт заборгованості Державного бюджету України пе­ред власником казначейського зобов'язання України, дає власнику право на отримання грошового доходу та погашається відповідно до умов розміщення казначейських зобов'язань України.

Каса - приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших ціннос­тей, касових документів.

Касова книга - документ установленої форми, що застосову­ється для здійснення первинного обліку готівки в касі. Форму касової книги встановлено наказом Міністерства статистики України від 15 лютого 1996 року № 51 «Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій».

Касові документи - документи (касові ордери та платіжні чи розрахунково-платіжні відомості, розрахункові документи, відомості закупівлі сільськогосподарської продукції, інші прибуткові та видаткові касові документи), за допомогою яких відповідно до законодавства України оформлюються касові операції, звіти про використання коштів, а також відповідні журнали встановленої форми для реєстрації цих документів та книги обліку.

Контроль бюджетний - органічна складова частина держав­ного фінансового контролю, за допомогою якого у процесі складання проекту бюджету, його розгляду, виконання і складання звіту про його виконання перевіряються формування, розподіл і використання бюд­жетних коштів.

Контроль державний - одна з форм здійснення державної вла­ди, яка забезпечує дотримання законів та інших нормативних актів, що приймають органи державної влади.

Контроль державний внутрішній - контроль, здійснюваний у межах системи органів державної влади з метою забезпечення на­лежного виконання нижчестоящими органами і посадовцями рішень вищестоящих органів і посадовців, а також забезпечення виконання органами державної і місцевої влади власних повноважень, здійснення нагляду і управління діяльністю з боку органів державної влади.

Контроль державний зовнішній - контроль, здійснюваний су­б’єктами, організаційно і функціонально незалежними у своїй діяль­ності від органів державної і місцевої влади.

Контроль державний фінансовий - форма здійснення дер­жавної влади, що виражається в організації і проведенні контрольних заходів щодо своєчасного виконання Державного та місцевих бюд­жетів, позабюджетних фондів за обсягом, структурою і цільовим при­значенням; визначення ефективності і доцільності витрат державних коштів і використання державної власності, правильності та своєчас­ності проведення фінансових операцій.

Контроль документальний - контроль, в основі якого лежать вивчення, систематизація і аналіз різних облікових та інших документів.

Контроль подальший - проводиться після здійснення фінансо­во-господарських операцій (у тому числі і перевірених у порядку попе­реднього контролю). За його результатами визначається стан вироб­ничої, фінансово-господарської та інших видів діяльності.

Контроль попередній - здійснюється відносно фінансово-гос­подарських операцій, пов’язаних із витрачанням матеріальних і гро­шових коштів, з метою попередження можливих фінансових та інших порушень.

Контроль поточний - контроль, який полягає у встановленні реального стану об’єкта контролю. До об’єктів поточного контролю відносяться: готівка в касі, основні засоби, матеріальні цінності.

Кошик доходів бюджетів місцевого самоврядування - су­купність податків і зборів (обов’язкових платежів), що закріплені Бюд­жетним кодексом України на постійній основі за бюджетами місцево­го самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюд- жетних трансфертів.

Кошторис - фінансово-плановий акт, який визначає обсяг, цільове спрямування і щоквартальний розподіл коштів на утримання установ.

Кошторисно-бюджетне фінансування - це метод безповорот­ного, безвідплатного відпуску грошових коштів на утримання установ, що перебувають на повному фінансуванні бюджету, на основі фінансо­вих планів - кошторисів витрат.

Лімітування витрат - обмеження витрачання коштів, передба­чених окремими статтями бюджетної класифікації.

Метод владних приписів - основний метод фінансово-право­вого регулювання, що становить органічно цілісну систему безперерв­ного впливу на учасників фінансово-правових відносин з метою реалі­зації ними своїх функцій.

Метод фінансової діяльності держави - це конкретні засоби, які держава використовує для управління фінансовою системою.

Міжбюджетні відносини - відносини між державою, Автоном­ною Республікою Крим та місцевим самоврядуванням щодо забезпе­чення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією та законами України.

Міжбюджетні трансферти - кошти, які безоплатно і безпово­ротно передаються з одного бюджету до іншого. Вони поділяються на: дотацію вирівнювання; субвенцію; кошти, що передаються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів; інші дотації.

Місцевий фінансовий контроль - це контроль за формуван­ням, розподілом та використанням фондів коштів, необхідних для за­безпечення виконання завдань і функцій територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань. Він є одним із важливих напрямків при здійсненні фінансового контролю на місцях з боку органів місцевого самоврядування.

Місцеві бюджети - це фонди коштів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, які формуються з ураху­ванням економічних відносин, державного та адміністративно-терито­ріального устрою і регулюються нормами права.

Місцеві (муніципальні) доходи - частина національного дохо­ду, необхідна для формування фінансової системи органів місцевого самоврядування, що використовується для вирішення завдань місце­вого значення відповідно до інтересів населення цих територій.

Наука фінансового права - сукупність теоретичних понять, тлумачень і уявлень про чинне фінансове право, його предмет і метод, правові підгалузі та інститути, що входять до його складу.

Об’єкти фінансових правовідносин - це фінансові ресурси, які формуються, розподіляються та використовуються внаслідок реаліза­ції суб'єктивних прав та юридичних обов'язків учасників фінансових відносин.

Обіг готівки - обіг законних платіжних засобів (банкнот та роз­мінної монети) у формі готівки, які обслуговують потреби економіки країни.

Облігація - цінний папір, що посвідчує внесення його власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітен­том, підтверджує зобов'язання емітента повернути власникові обліга­ції її номінальну вартість у передбачений умовами розміщення обліга­цій строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено умовами розміщення.

Облік - метод фінансового контролю, що передбачає контрольні дії щодо постановки на облік грошових коштів, матеріальних ресурсів, з якими пов'язане виконання обов'язків, фінансово-господарських зо­бов'язань.

Обстеження - метод фінансового контролю, який полягає в оз­найомленні на місці з окремими ділянками фінансової діяльності, у процесі якого виявляються її позитивні і негативні сторони.

Перевірка (фінансова) - це обстеження і вивчення окремих ді­лянок фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації або їх підрозділів. Наслідки перевірки оформляються довід­кою або доповідною запискою, при встановленні порушень склада­ється акт перевірки.

Платіжна система - платіжна організація, члени платіжної сис­теми та сукупність відносин, що виникають між ними при переказу­ванні грошей.

Платіжні документи та інші цінні папери - акції, облігації, ку­пони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи, виражені в національній чи іноземній валюті або банківсь­ких металах.

Податкова політика - діяльність держави у сфері встановлення і стягнення податків, головними критеріями якої є економічна ефек­тивність і соціальна справедливість.

Податкова система - це сукупність встановлених у країні по­датків, зборів та обов’язкових платежів, які взаємопов’язані, органічно доповнюють один одного та мають різну спрямованість.

Податкове законодавство - система законодавчих актів, що містить правові норми, які встановлюють правила поведінки сторін у податковій сфері суспільних відносин.

Податкове право - сукупність норм, що регулюють суспільні відносини у сфері стягування податків та обов’язкових платежів до бюджетів і державних цільових фондів, встановлюючи при цьому права, обов’язки та відповідальність сторін.

Податкові правовідносини - відносини, що виникають на під­ставі податкових норм, які встановлюють, змінюють чи відміняють податкові платежі, та у зв’язку з юридичними фактами, учасники яких наділені суб’єктивними правами та несуть юридичні обов’язки, пов’я­зані зі сплатою податків та зборів до бюджетів і цільових фондів та поданням податкової звітності.

Податок - встановлений законом для досягнення загальнодер­жавних або місцевого значення цілей обов’язковий індивідуально без­оплатний грошовий платіж, який вноситься юридичними та фізичними особами у Державний чи місцевий бюджет за наявності матеріальних передумов (доходу, прибутку чи майна) у чітко визначені строки та у передбачених законодавством розмірах і не призначений для конкрет­них витрат.

Позабюджетні фонди - специфічна форма перерозподілу і вико­ристання фінансових ресурсів, що спрямовуються на фінансування деяких суспільних потреб і складаються на основі організаційної са­мостійності установ фондів та їх кошторисів.

Публічне право - сукупність галузей права, які регулюють від­носини, що забезпечують загальний, публічний інтерес. Галузями пуб­лічного права є: міжнародне публічне право; конституційне право, адміністративне право; фінансове право; кримінальне право та інші.

Ревізія - метод документарного контролю за фінансово-госпо­дарською діяльністю підприємства, установи, організації, дотриман­ням законодавства з фінансових питань, достовірністю обліку і звіт­ності; спосіб документального викриття недостач, розтрат, привлас­нень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань. За наслідками ревізії складається акт.

Розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в осо­бі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов’язань та здійснення видатків з бюджету.

Розслідування - засіб контролю, притаманний органам фінансо­вого контролю, правоохоронним органам, який полягає у виявленні, розкритті та припиненні злочинів у фінансовій сфері.

Суб’єкти фінансових правовідносин - юридичні та фізичні особи, які можуть бути носіями суб’єктивних юридичних прав та обов’язків у фінансових відносинах.

Суб’єкти фінансового права - юридичні та фізичні особи, які мають правосуб’єктність, тобто правоздатність і дієздатність у сфері фінансових відносин.

Управління державними фінансами (фінансовою діяльніс­тю) - процес впливу на фінансові відносини для їх упорядкування з метою реалізації публічних фінансових інтересів.

Фінанси - це система економічних відносин, яка пов’язана з мо­білізацією (формуванням, утворенням), розподілом (перерозподілом), використанням централізованих та децентралізованих фондів коштів.

Фінансова діяльність держави - це організована, регламенто­вана нормами права діяльність уповноважених державних органів вла­ди та органів місцевого самоврядування з формування, розподілу, ви­користання фондів коштів, необхідних для створення умов соціально- економічного розвитку країни, її регіонів і громадян.

Фінансова система - 1) сукупність фінансових інститутів, кож­ний з яких сприяє утворенню та використанню відповідних централі­зованих та децентралізованих фондів коштів для здійснення фінансової діяльності держави; 2) сукупність органів державної влади та місце­вого самоврядування, які здійснюють у межах своєї компетенції керів­ництво фінансовою діяльністю держави та підприємств, установ, орга­нізацій, що беруть у ній участь.

Фінансове законодавство - галузь законодавства, що є сукуп­ністю законів та інших нормативно-правових актів, у яких фінансово- правові норми мають своє зовнішнє вираження і становлять джерело фінансового права.

Фінансове право - галузь публічного права, яка містить сукуп­ність правових норм, що регулюють суспільні відносини щодо мобілі­зації, розподілу, використання і контролю централізованих і децентралі­зованих фондів держави та органів місцевого самоврядування з ме­тою забезпечення їх належного функціонування.

Фінансове правопорушення - це протиправне діяння (дія або бездіяльність) колективного або індивідуального суб'єкта фінансового права у сфері фінансової діяльності держави, муніципальних органів влади, за яке законодавством передбачена фінансова відповідальність (фінансові санкції).

Фінансовий контроль - регульована правовими нормами си­стематична діяльність державних та недержавних контролюючих су­б'єктів, наділених спеціальними повноваженнями, яка спрямована на забезпечення ефективності, раціональності, законності і фінансової дисципліни у процесі формування, розподілу та використання держав­них і муніципальних фінансових ресурсів.

Фінансові правовідносини - урегульовані нормами фінансово­го права суспільні відносини, учасники яких виступають як носії юри­дичних прав і обов'язків щодо формування, розподілу і використання державних грошових фондів.

Фінансові ресурси держави - сукупність усіх цільових фондів коштів держави, необхідних для її функціонування.

Фінансово-правова відповідальність - вид правової відпові­дальності, що полягає у застосуванні фінансових санкцій, якими на винного у вчиненні фінансового правопорушення покладається обов'я­зок відшкодувати заподіяну державою матеріальну шкоду (при цьому 480

немає потреби використовувати цивільно-правові засоби), винний несе покарання за вчинене правопорушення.

Фінансово-правова норма - це встановлені державою і забез­печені засобами державного примусу загальнообов’язкові правила по­ведінки у фінансових відносинах щодо формування, розподілу та вико­ристання централізованих і децентралізованих фондів, які закріплюють юридичні права та юридичні обов’язки їх учасників.

Фінансово-правові санкції - заходи, що мають фінансово-май­новий характер, забезпечені примусовою силою держави, містяться у фінансово-правових нормах, застосовуються у спеціальному процесу­альному порядку до суб’єкта фінансової діяльності, юридичної або фізичної особи у разі невиконання або виконання нею неналежним чином вимог законодавства про порядок формування, розподілу, вико­ристання централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів.

Фінансування державних та місцевих видатків - плановий, цільовий, безповоротний і безвідплатний відпуск грошових коштів, який виконується з урахуванням оптимального поєднання власних, кредитних та бюджетних джерел фінансування, проводиться в міру здійснення планового використання коштів для забезпечення вико­нання загальнодержавних функцій (оборона країни, управління тощо), регіональних завдань, також для утримання соціально-культурної сфе­ри, забезпечення соціальних гарантій і зобов’язань держави з додер­жання режиму економії при постійному здійсненні контролю.