Поняття і види водокористування, права та обов’язки водокористувачів
Інститут права водокористування становить сукупність правових норм, що регулюють водні відносини, з метою збереження, науково обґрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, охорону водних об’ єктів та запобігання шкідливим діям вод[80].
Води (водні об’ єкти) є винятково власністю народу України і надаються тільки в користування. Народ України здійснює право власності на води (водні об’єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві Ради. Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об’ єктами) можуть надаватися відповідним органам державної виконавчої влади.
У ст.1 ВК водокористування зазначено як використання вод (водних об’ єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включно з правом на забір води, скидання стічних вод та іншими видами використання вод (водних об’єктів).
Суб’єктами користування водними об’єктами є: органи державної влади та місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації й громадяни України, а також іноземні юридичні та фізичні особи та особи без громадянства.
Суб’єкти права водокористування можуть бути первинними і вторинними.
Первинні водокористувачі — це ті, хто має власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води.
Вторинні водокористувачі (абоненти) — це ті, хто не має власних водозабірних споруд і отримує воду із водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їхні системи на умовах, що встановлюються між ними. Вторинні водокористувачі можуть здійснювати скидання стічних вод у водні об’ єкти також на підставі дозволів на спеціальне водокористування.
Об’єктами права водокористування є: всі води (водні об’єкти) на території України, які становлять її водний фонд.
Це:1) поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об’єкти; 2) підземні води та джерела; 3) внутрішні морські води та територіальне море.
До водних об’єктів загальнодержавного значення належать:
1) внутрішні морські води та територіальне море;
2) підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання;
3) поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що розташовані і використовуються на території більш як однієї області, а також їхні притоки всіх порядків;
4) водні об’єкти в межах територій природо-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних.
До водних об’єктів місцевого значення належать:
1) поверхневі води, що розташовані і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об’ єктів загальнодержавного значення;
2) підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання.
Класифікація права водокористування за видами здійснюється на підставі різних ознак: цільового призначення; суб’єктного складу; термінів здійснення права; умов надання водних об’єктів у користування[81].
Водокористування може бути двох видів — загальне та спеціальне.
Загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їхніх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об’ єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об’єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів.
Спеціальне водокористування — це забір води з водних об’ єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти, включно із забором води та скиданням забруднюючих речовин зі зворотними водами із застосуванням каналів.
Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.
Не належать до спеціального водокористування: пропуск води крізь гідровузли (крім гідроенергетичних); подача (перекачування) води водокористувачам у маловодні регіони; усунення шкідливої дії вод (підтоплення, засолення, заболочення); використання підземних вод для вилучення корисних компонентів; вилучення води з надр разом із видобуванням корисних копалин; виконання будівельних, днопоглиблювальних і вибухових робіт; видобування корисних копалин і водних рослин; прокладання трубопроводів і кабелів; проведення бурових, геологорозвідувальних робіт; інші роботи, які виконуються без забору води та скидання зворотних вод.
Спеціальне водокористування може бути короткостроковим (до трьох років) або довгостроковим (від трьох до двадцяти п’яти років).
У разі необхідності термін спеціального водокористування може бути подовжено на період, що не перевищує відповідно короткострокового або довгострокового водокористування.
Продовження термінів спеціального водокористування за клопотанням зацікавлених водокористувачів здійснюється державними органами, що видали дозвіл на спеціальне водокористування.
Відповідно до ст. 49 ВК спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Дозвіл на спеціальне водокористування видається: державними органами охорони навколишнього природного середовища у разі використання води водних об’єктів загальнодержавного значення;
Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими Радами за погодженням з державними органами охорони навколишнього природного середовища у разі використання води водних об’ єктів місцевого значення.
Видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обґрунтуванням потреби у воді, погодженим з державними органами водного господарства, — в разі використання поверхневих вод, державними органами геології в разі використання підземних вод та державними органами охорони здоров’ я — в разі використання водних об’ єктів, віднесених до категорії лікувальних.
Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджується Кабінетом Міністрів України.
У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. У разі настання маловоддя ці ліміти можуть бути зменшені спеціально уповноваженими державними органами без коригування дозволу на спеціальне водокористування. Порядок та видача дозволів на спеціальне водокористування, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 року № 321. Дозвіл дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам користуватись конкретними водними об’єктами в межах встановлених лімітів.
Спеціальне водокористування є платним.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту» від 16 серпня 1999 року № І494 затверджено Порядок справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту. Він визначає єдині правила обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту.
Збір за спеціальне використання водних ресурсів справляється за використання води з водних об’єктів, що забрана із застосуванням споруд або технічних пристроїв та скидання в них зворотних вод.
Збір за користування водами для потреб гідроенергетики справляється за користування водою, що пропускається через турбіни гідроелектростанцій для вироблення електроенергії, а для підприємств водного транспорту — за користування водою під час експлуатації водних шляхів вантажними самохідними, несамохідними та пасажирськими суднами.
Платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, а також громадяни — суб’єкти підприємницької діяльності, що використовують водні ресурси та користуються водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту.
Обчислення і справляння збору за скидання забруднюючих речовин за спеціальне використання водних ресурсів здійснюється відповідно до Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього середовища і стягнення цього збору, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 року № 303.
Суми збору, який справляється за викиди стаціонарними джерелами забруднення, скиди і розміщення відходів, обчислюються платниками збору самостійно на підставі затверджених лімітів (щодо скидів і розміщення відходів), виходячи з фактичних обсягів викидів, скидів і розміщення відходів, нормативів збору та визначених за місцем розташування цих джерел коригувальних коефіцієнтів.
Суми збору, який справляється за викиди пересувними джерелами забруднення, обчислюються платниками збору самостійно на підставі нормативів збору за ці викиди, виходячи з кількості фактично використаного пального та його виду відповідно до таблиць 1.4—1.6 додатка 1 і визначених за місцем реєстрації платників коригувальних коефіцієнтів. (Торкається Постанови КМ).
Ліміти скидів у водні об’єкти державного значення для первинних водокористувачів визначаються у дозволах на спеціальне водокористування, які видають територіальні органи Мінприроди. Ліміти скидів забруднюючих речовин у водні об’ єкти місцевого значення для первинних водокористувачів визначаються у дозволах на спеціальне водокористування, які видаються місцевими державними адміністраціями, а в містах обласного значення — виконавчими органами рад за поданням територіальних органів Мінприроди.
Ліміти розміщення відходів визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Особливим видом водокористування згідно зі ст. 51 Водного кодексу є користування водними об’єктами (їх частинами) на умовах оренди.
У користування на умовах оренди водні об’єкти (їх частини) місцевого значення та ставки, що розташовані в басейнах річок загальнодержавного значення, можуть надаватися водокористувачам лише для риборозведення, виробництва сільськогосподарської і промислової продукції, а також у лікувальних та оздоровчих цілях.
Передання орендарем права на оренду водного об’єкта (або його частини) іншим суб’єктам господарювання забороняється.
Орендодавцями водних об’ єктів (їхніх частин) місцевого значення є Верховна Рада Автономної Республіки Крим і обласні Ради.
Окремі повноваження щодо надання водних об’єктів (їх частин) місцевого значення в користування Верховна Рада Автономної Республіки Крим та обласні Ради можуть передавати відповідним органам виконавчої влади на місцях чи іншим державним органам.
Орендодавцями водних об’ єктів загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації.
Розподіл повноважень щодо передання водних об’ єктів загальнодержавного значення визначається Кабінетом Міністрів України відповідно Водного Кодексу та інших законів України.
Право водокористування на умовах оренди оформляється договором, погодженим із державними органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства.
У ВК містяться загальні права та обов’ язки водокористувачів. Особливі права та обов’язки, які стосуються лише суб’єктів, котрі здійснюють конкретний вид водокористування, встановлюються у ВК і в підзаконних нормативних актах.
Згідно зі ст.43 ВК водокористувачі мають право:
1) здійснювати загальне та спеціальне водокористування; 2) використовувати водні об’єкти на умовах оренди; 3) вимагати від власника водного об’ єкта або водогонної системи підтримання належної якості води за умовами водокористування; 4) споруджувати гідротехнічні та інші водогосподарські об’єкти, здійснювати їх реконструкцію і ремонт; 5) передавати для викорис- тання воду іншим водокористувачам на визначених умовах; 6) здійснювати інші функції щодо водокористування в порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до ст. 44 ВК водокористувачі зобов’язані: 1) економно використовувати водні ресурси, дбати про їх відтворення і поліпшення якості вод; 2) використовувати воду (водні об’єкти) відповідно до цілей та умов їх надання; 3) дотримуватися встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території; 4) використовувати ефективні сучасні технічні засоби і технології для утримання своєї території в належному стані, а також здійснювати заходи щодо запобігання забрудненню водних об’єктів стічними (дощовими, сніговими) водами, що відводяться з неї; 5) не допускати порушення прав, наданих іншим водокористувачам, а також заподіяння шкоди господарським об’єктам та об’ єктам навколишнього природного середовища; 6) утримувати в належному стані зони санітарної охорони джерел питного та господарсько-побутового водопостачання, прибережні захисні смуги, смуги відведення, берегові смуги водних шляхів, очисні та інші водогосподарські споруди та технічні пристрої; 7) здійснювати облік забору та використання вод, вести контроль за якістю і кількістю скинутих у водні об’ єкти зворотних вод і забруднюючих речовин та за якістю води водних об’ єктів у контрольних створах, а також подавати відповідним органам звіти в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законодавчими актами; 8) здійснювати погоджені у встановленому порядку технологічні, лісомеліоративні, агротехнічні, гідротехнічні, санітарні та інші заходи щодо охорони вод від вичерпання, поліпшення їх стану, а також припинення скидання забруднених стічних вод; 9) здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу; 10) безперешкодно допускати на свої об’єкти державних інспекторів спеціально уповноважених державних органів у галузі використання, охорони та відтворення водних ресурсів, а також громадських інспекторів з охорони навколишнього природного середовища, які здійснюють перевірку дотримання вимог водного законодавства, і надавати їм безкоштовно необхідну інформацію; 11) своєчасно сплачувати збори за спеціальне водокористування та інші збори відповідно до законодавства; 12) своєчасно інформувати місцеві Ради, державні органи охорони навколишнього природного середовища та санітарного нагляду про виникнення аварійних забруднень; 13) здійснювати невідкладні роботи, пов’язані з ліквідацією наслідків аварій, які можуть спричинити погіршення якості води, та надавати необхідні технічні засоби для ліквідації аварій на об’єктах інших водокористувачів у порядку, встановленому законодавством; 14) виконувати інші обо- в’ язки щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів згідно із законодавством.
6.3.