§ 7.4. Особливості правового режиму природних заповідників, біосферних заповідників та національних природних парків

Основу системи об'єктів ПЗФ України складають природні запо­відники, біосферні заповідники та НПП, які є найбільшими за розмі­рами та мають найсуворіші режими правової охорони. Наразі ПЗФ України нараховує 19 природних заповідників, 4 біосферних заповід­ники та 47 НПП.

Природні заповідники - природоохоронні, науково-дослідні уста­нови загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних для цієї ландшафтної зони природних комплексів з усією сукупністю їхніх компонентів, вивчення природних процесів і явищ, що відбуваються в них, розробки наукових засад охорони навколишнього природного середовища, ефективного ви­користання природних ресурсів та екологічної безпеки.

Наразі система заповідників України включає природні заповід­ники: «Горгани», Дніпровсько-Орільський, Древлянський, «Єланець- кий степ», Казантипський, Канівський, Карадазький, Кримський (у тому числі філія «Лебедині острови»), Луганський (у тому числі філії Станично-Луганський заповідник, «Стрільцівський степ»), «Медобо- ри», «Мис Мартьян», «Михайлівська цілина», Опукський, Поліський, «Розточчя», Рівненський, Черемський, Український степовий (у тому числі філії «Хомутівський степ», «Кам'яні могили», «Крейдова флора»), Ялтинський гірсько-лісовий природні заповідники.

Основними завданнями природних заповідників є збереження природних комплексів та об'єктів на їхній території, проведення нау­кових досліджень і спостережень за станом навколишнього природ­ного середовища, розробка на їхній основі природоохоронних реко­мендацій, поширення екологічних знань, сприяння у підготовці нау­кових кадрів і спеціалістів у галузі охорони навколишнього природного середовища та заповідної справи.

На природні заповідники покладається також координація і про­ведення наукових досліджень на територіях заказників, пам'яток при­роди, заповідних урочищ у регіоні.

Заповідникам надаються ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами, які повністю вилучаються з господар­ського використання. На території природних заповідників забороня­ється будь-яка господарська та інша діяльність, що суперечить цільо­вому призначенню заповідника, порушує природний розвиток проце­сів та явищ або створює загрозу шкідливого впливу на його природні комплекси та об'єкти, а саме:

- будівництво споруд, шляхів, лінійних та інших об'єктів транс­порту і зв'язку, не пов'язаних з діяльністю природних заповідників, розведення вогнищ, улаштування місць відпочинку населення, стоян­ка транспорту, а також проїзд і прохід сторонніх осіб, прогін свійсь­ких тварин, пересування механічних транспортних засобів, за винят­ком шляхів загального користування, лісосплав, проліт літаків та гелі­коптерів нижче 2000 м над землею, подолання літаками звукового бар'єру над територією заповідника та інші види штучного шумового впливу, що перевищують установлені нормативи;

- геологорозвідувальні роботи, розробка корисних копалин, по­рушення ґрунтового покриву та гідрологічного і гідрохімічного ре­жимів, руйнування геологічних відшарувань, застосування хімічних засобів, усі види лісокористування, а також заготівля кормових трав, лікарських та інших рослин, квітів, насіння, очерету, випасання худо­би, вилов і знищення диких тварин, порушення умов їхнього оселен­ня, гніздування, інші види користування рослинним і тваринним сві­том, що призводять до порушення природних комплексів;

- мисливство, рибальство, туризм, інтродукція нових видів тва­рин і рослин, проведення заходів з метою збільшення чисельності окремих видів тварин понад допустиму науково обґрунтовану міст­кість угідь, збирання колекційних та інших матеріалів, за винятком матеріалів, необхідних для виконання наукових досліджень.

Для збереження і відтворення корінних природних комплексів, проведення науково-дослідних робіт і виконання інших завдань у природному заповіднику відповідно до проекту організації його тери­торії та охорони природних комплексів допускається:

- виконання відновлювальних робіт на землях з порушеними ко­рінними природними комплексами, а також здійснення заходів щодо запобігання змінам природних комплексів заповідника внаслідок ан­тропогенного впливу - відновлення гідрологічного режиму, збере­ження та відновлення рослинних угруповань, що історично склалися, зникаючих видів рослин і тварин тощо;

- здійснення протипожежних і санітарних заходів, що не порушу­ють режиму заповідника; спорудження у встановленому порядку бу­дівель та інших об'єктів, необхідних для виконання поставлених перед заповідником завдань; збір колекційних та інших матеріалів, виконання робіт, передбачених планами довгострокових стаціонарних наукових досліджень, проведення екологічної освітньо-виховної роботи.

Проектом організації території природного заповідника та охоро­ни його природних комплексів може бути передбачене виділення земельних ділянок для задоволення господарських потреб заповідни­ка та його працівників у сінокосах, випасах, городах та паливі відпові­дно до встановлених нормативів.

У разі термінової необхідності за клопотанням науково-технічної ради природного заповідника з дозволу центрального органу вико­навчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища на території природного заповідника можуть проводитися заходи, спрямовані на охорону природних комплексів, ліквідацію наслідків аварій, стихійного лиха та в інших цілях, не передбачені Проектом організації території природного заповідника та охорони його приро­дних комплексів.

Для ліквідації наслідків аварій та стихійного лиха, в результаті яких виникає безпосередня загроза життю людей чи знищення запо­відних природних комплексів, особливо нагальні заходи здійснюють­ся за рішенням дирекції природного заповідника.

Біосферні заповідники є природоохоронними, науково- дослідними установами міжнародного значення, що створюються з метою збереження у природному стані найбільш типових природних комплексів біосфери, здійснення фонового екологічного моніторингу, вивчення навколишнього природного середовища, його змін під впливом антропогенних факторів.

Біосферні заповідники створюються на базі природних заповід­ників, НПП із включенням до їхнього складу територій та об'єктів ПЗФ інших категорій та інших земель і включаються в установленому порядку до Всесвітньої мережі біосферних резерватів у рамках про­грами ЮНЕСКО «Людина і біосфера».

Наразі в Україні функціонують чотири біосферних заповідники: «Асканія-Нова», створений у 1921 р. (Херсонська область), Чорномор­ський біосферний заповідник, створений у 1927 р. (Херсонська та Миколаївська області), Карпатський біосферний заповідник, створе­ний у 1968 р. (Закарпатська область), та Дунайський біосферний запо­відник, створений у 1981 р.

Для біосферних заповідників установлюється диференційований режим охорони, відтворення та використання природних комплексів згідно з функціональним зонуванням:

- заповідна зона - включає території, призначені для збереження і відновлення найбільш цінних природних та мінімально порушених антропогенними факторами природних комплексів, генофонду рос­линного і тваринного світу; її режим визначається відповідно до ви­мог, встановлених для природних заповідників;

- буферна зона - включає території, виділені з метою запобігання негативному впливу на заповідну зону господарської діяльності на прилеглих територіях; її режим визначається відповідно до вимог, встановлених для охоронних зон природних заповідників;

- зона антропогенних ландшафтів - включає території традицій­ного землекористування, лісокористування, водокористування, місць поселення, рекреації та інших видів господарської діяльності, в ній забороняється мисливство.

У межах території біосферних заповідників можуть виділятися зони регульованого заповідного режиму, до складу яких включаються РЛП, заказники, заповідні урочища.

У проекті організації території біосферного заповідника та охо­рони його природних комплексів визначаються та обґрунтовуються заходи щодо провадження природоохоронної, науково-дослідної, ре­креаційної, господарської діяльності відповідно до законодавства і міжнародних договорів.

Національні природні парки (НПП) є природоохоронними, рек­реаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об'єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико- культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.

На НПП покладається виконання таких основних завдань:

- збереження цінних природних та історико-культурних ком­плексів і об'єктів;

- створення умов для організованого туризму, відпочинку та ін­ших видів рекреаційної діяльності у природних умовах з додержан­ням режиму охорони заповідних природних комплексів та об'єктів;

- проведення наукових досліджень природних комплексів та їх­ніх змін в умовах рекреаційного використання, розробка наукових рекомендацій з питань охорони навколишнього природного середо­вища та ефективного використання природних ресурсів;

- проведення екологічної освітньо-виховної роботи.

На території НПП з урахуванням природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної, історико-культурної та інших цінностей при­родних комплексів та об'єктів, їхніх особливостей встановлюється диференційований режим щодо їхньої охорони, відтворення та вико­ристання згідно з функціональним зонуванням:

- заповідна зона - призначена для охорони та відновлення най­більш цінних природних комплексів, режим якої визначається відпо­відно до вимог, встановлених для природних заповідників;

- зона регульованої рекреації - в її межах проводяться коротко­строковий відпочинок і оздоровлення населення, огляд особливо ма­льовничих і пам'ятних місць; у цій зоні дозволяється влаштування та відповідне обладнання туристських маршрутів і екологічних стежок; тут забороняються рубки лісу головного користування, промислове рибальство, мисливство, інша діяльність, яка може негативно вплину­ти на стан природних комплексів та об'єктів заповідної зони;

- зона стаціонарної рекреації - призначена для розміщення готе­лів, мотелів, кемпінгів, інших об'єктів обслуговування відвідувачів парку, тут забороняється будь-яка господарська діяльність, що не пов'язана з цільовим призначенням цієї функціональної зони або мо­же шкідливо вплинути на стан природних комплексів та об'єктів за­повідної зони і зони регульованої рекреації;

- господарська зона - у її межах проводиться господарська дія­льність, спрямована на виконання покладених на парк завдань, знахо­дяться населені пункти, об'єкти комунального призначення парку, а також землі інших землевласників та землекористувачів, включені до складу парку, на яких господарська та інша діяльність здійснюється з додержанням вимог та обмежень, встановлених для зон антропоген­них ландшафтів біосферних заповідників.

НПП надаються ділянки землі та водного простору з усіма приро­дними ресурсами та об'єктами, які вилучаються з господарського вико­ристання. До складу територій НПП можуть включатися ділянки землі та водного простору інших землевласників та землекористувачів.

На території зони регульованої рекреації, стаціонарної рекреації та господарської зони забороняється будь-яка діяльність, яка призво­дить або може призвести до погіршення стану навколишнього приро­дного середовища та зниження рекреаційної цінності території НПП.

Зонування території НПП, рекреаційна та інша діяльність на його території провадяться відповідно до Положення про національний природний парк та Проекту організації території національного приро­дного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об'єктів, що затверджується Мінприроди.