Адміністративна відповідальність за порушення лісового законодавства

Сучасний стан нашої цивілізації призвів до того, що необхідність вирішення екологічних проблем посіло першочергове місце у розвитку суспільства. Одним із найважливіших компонентів природного середовища є ліс, тому, що від нього залежить клімат, водний режим, врожайність сільськогосподарських культур, стан здоров'я нації.

Протягом останніх десяти років природа вже багато разів подавала людям сигнал про грубе порушення законів її розвитку. Це катастрофічні повені в Карпатах, що принесли мільярдні збитки народному господарству країни, супроводжувалися людськими жертвами та великими руйнуваннями. Виходячи з цього, створення ефективної правової бази охорони лісів є однією з пріоритетних завдань сучасної правової науки^{[121] [122].}

Поряд з організаційно-правовими заходами охорони лісів чинне законодавство України передбачає юридичну відповідальність за порушення лісового законодавства. За порушення законодавства про охорону та використання лісів винні особи можуть бути притягнені до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності. Правопорушення у сфері використання та охорони лісів України можна поділити на дві групи:

1) правопорушення, об'єктом яких є ліс як природний об'єкт;

2) правопорушення, об'єктом яких виступають права на ліси України. До правопорушень першої групи можна віднести незаконну порубку лісу; пошкодження та знищення лісових культур і молодняка; знищення або пошкодження полезахисних лісових смуг та захисних лісових насаджень; пошкодження лісу стічними водами, хімічними речовинами, нафтою і нафтопродуктами, шкідливими викидами, відходами і покидьками.

Відповідно до ст. 105 Лісового кодексу України, порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну

відповідальність відповідно до закону^{[123] [124].}

Адміністративна відповідальність є репресивним видом юридичної відповідальності і пов'язана із застосуванням уповноваженими державними органами і посадовими особами адміністративних стягнень до суб'єктів, винних у вчиненні адміністративного проступку. Вона є оперативним засобом впливу на порушників і застосовується в адміністративному, іноді - у судовому порядку.

Така відповідальність покладається на винних осіб лише за ті проступки, які не мають значної суспільної небезпеки і передбачені чинними адміністративним законодавством. Адміністративні заходи впливу на правопорушників стимулюють додержання ними вимог і правил, закріплених лісовим законодавством.

Визначення складу лісопорушень і порядок притягнення до адміністративної відповідальності за їх вчинення встановлює Кодекс України про адміністративні правопорушення (КпАП)^[125]. Найпоширенішим видом юридичної відповідальності за порушення лісового законодавства є адміністративна відповідальність. Підставою для настання такої відповідальності є вчинення адміністративного проступку. Дані проступки передбачені гл. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка має назву «Адміністративні правопорушення у сфері охорони природи, використання природних ресурсів, охорони культурної спадщини»^{[126] [127].}

Кодекс України про адміністративні правопорушення

передбачає адміністративну відповідальність за:

- незаконне використання земель Державного лісового фонду (ст. 63);

- порушення встановленого порядку використання лісосічного фонду, заготівлі і вивезення деревини, заготівлі живиці (ст.64);

- незаконну порубку, пошкодження та знищення лісових культур і молодняка (ст.65);

- знищення або пошкодження полезахисних лісових смуг та захисних лісових насаджень (ст.65-1);

- знищення або пошкодження підросту в лісах (ст.66);

- здійснення лісових користувань не у відповідності з метою або вимогами, передбаченими в лісорубному квитку (ордері) або лісовому квитку (ст.67);

- порушення правил відновлення і поліпшення лісів, використання ресурсів спілої деревини (ст.

- пошкодження сінокосів і пасовищних угідь на землях державного лісового фонду (ст. 69);

- самовільне сінокосіння і пасіння худоби, самовільне збирання дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід на ділянках, де це заборонено або допускається тільки за лісовими квитками (ст. 70);

- введення в експлуатацію виробничих об'єктів без обладнання, що запобігає шкідливому впливу на ліси (ст. 71);

— пошкодження лісу стічними водами, хімічними речовинами, шкідливими викидами, відходами і покидьками (ст. 72);

— засмічення лісів побутовими відходами і покидьками (ст. 73);

— знищення або пошкодження лісоосушувальних канав, дренажних систем і шляхів на землях державного лісового фонду (ст. 74);

— знищення або пошкодження відмежувальних знаків у лісах (ст. 75);

— знищення корисної для лісу фауни (ст. 76);

— порушення вимог пожежної безпеки в лісах (ст. 77);

— самовільне випалювання сухої рослинності або її залишків (ст. 77-1).

Найпоширенішим видом адміністративного стягнення за вчинені лісові правопорушення є штраф. Правовою підставою притягнення до адміністративної відповідальності є норми лісового та адміністративного законодавства.

Суми штрафів за вказані лісопорушення різні і встановлені у неоподатковуваних мінімумах доходів громадян (далі НМДГ).

Відповідно до Перехідних положень Податкового кодексу України^[128], у випадку посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, що дорівнює 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку. У той же час, прожитковий мінімум для працездатної особи дорівнює мінімальній заробітній платі, яка станом 01 квітня 2013 року дорівнює 1147 грн.

Неоподатковуваний мінімум доходів громадян був вперше встановлений Декретом КМУ “Про прибутковий податок з громадян” від 26 грудня 1992 р. Першочергово, неоподатковуваний мінімум дорівнював розміру мінімальної заробітної плати і був досить значною сумою. Відповідно і адміністративні штрафи за лісопорушення були значними.

Окремою проблемою, котра також є наслідком незмінності розміру НМДГ, є відсутність ефективної адміністративної відповідальності.

Запровадження більш високих штрафів виключно за порушення лісового законодавства, порушить системність КУпАП, де розміри всіх штрафів взаємопов’язані.

Викладене вище дозволяє дійти висновку, що для вирішення вказаної проблеми є два вихода:

1) вносити зміни у санкції всіх статей КУпАП, орієнтуючись на розмір НМДГ у 17 грн.

2) внести зміни в одну статтю Податкового кодексу України, якою збільшити розмір НМДГ.

Другий шлях є набагато простішим і потребує набагато менше зусиль. І найголовніше, він дозволяє миттєво підняти рівень штрафів за скоєння всіх адміністративних правопорушень, а також дисциплінувати громадян з метою утримання від їх скоєння^{[129] [130].}

2.5.