§ 3. Запобігання переказу активів банку до моменту призначення тимчасового адміністратора
Статтею 81 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначений механізм повернення активів банку, які були відчужені або права на які були передані за угодами до моменту призначення тимчасового адміністратора.
Так, відповідно до цієї статті тимчасовий адміністратор може звертатися до суду з вимогою визнання угод недійсними, якщо за цими угодами здійснено:1) платіж чи операцію з майном (вчинені протягом шести місяців до призначення тимчасового адміністратора) з метою надання пільг окремим кредиторам банку. Це зумовлене створенням рівних умов для всіх кредиторів щодо задоволення своїх вимог до банку. Важливе значення, звертають увагу автори Науково-практичного коментарю, для застосування зазначеної підстави визнання угод недійсними має правильне визначення відповідача (контрагента за угодою), яким може бути лише кредитор банку[61];
2) будь-яку операцію з пов’язаною особою банку, яка була здійснена протягом одного року до моменту призначення тимчасового адміністратора, якщо така операція не відповідає вимогам законодавства України або загрожує інтересам вкладників і кредиторів банку. Перша підстава визнання угод недійсними визначається нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Друга підстава - загроза інтересам вкладників і кредиторів банку - полягає в тому, що боржник за оспорюваною тимчасовим адміністратором угодою є недостатньо платоспроможним, щоб у визначений термін виконати своє зобов’язання перед банком, або що отримане від банку майно може бути втрачене з вини боржника;
3) господарські операції, де оплата значно перевищувала реальну вартість товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком, вчинені протягом трьох років до призначення тимчасового адміністратора. S позовами до суду про визнання таких угод недійсними тимчасовий адміністратор може звернутися, якщо є докази того, що за такими угодами оплата значно перевищувала реальну вартість товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком.
До цієї групи належать угоди, в яких банк виступав боржником (покупцем, замовником, орендарем). Чинне законодавство не містить визначення поняття «реальна вартість майна», однак, на думку авторів Науково-практичного коментарю, у цьому випадку можна використовувати поняття «ринкова вартість майна»[62], визначення якого надається у Стандарті 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»[63], який затверджений постановою Кабінету Міністрів від 10 листопада 2003 р. № 781. Ринкова вартість майна - це вартість, за якої можливе відчуження об’єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою між покупцем та продавцем після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна зі сторін діяла зі знанням справи, розсудливо і без примусу. Інструкцією з бухгалтерського обліку основних засобів і нематеріальних активів банків України[64] ринкова вартість визначена як сума, яку можна отримати від продажу активів на активному ринку;4) будь-які операції з майном на безоплатній основі, вчинені протягом трьох років до призначення тимчасового адміністратора. Доведення в суді потребує факт безоплатної операції з боку боржників банку. На думку авторів Науково- практичного коментарю, у цьому випадку можна використовувати за аналогією визначення понять податковим законодавством[65]. Відповідно до закону України «Про податок на додану вартість»[66] безоплатна передача розуміється як поставка товарів (робіт, послуг) набувачем без будь-якої грошової, матеріальної або інших видів компенсації їх вартості з боку отримувачів або інших осіб. Відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»[67] безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей та нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи і послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання й використані нею в її виробничому або господарському обороті;
5) будь-які дії, що мають на меті утримання майна від кредиторів, чи інші порушення їх прав, вчинені за три роки до призначення тимчасового адміністратора. До таких угод можна віднести договір управління майном, за яким одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов’язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної їм особи (вигодонабувача).
Порушення прав кредитора може ґрунтуватися на положеннях ст. 1040 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що звернення стягнення на майно, передане в управління, за вимогами кредитора установника управління не допускається, крім випадку визнання установника управління банкрутом або звернення стягнення за вимогою заставодержа- теля на майно, що є предметом договору застави;6) будь-які господарські операції, засновані на наданні підроблених документів чи шахрайстві. Зазначені підстави можуть бути безпосередньо пов’язані із вчиненням кримінально караних дій. Підробкою документів є часткова чи повна заміна змісту дійсного документа (дописка, підчищення, заміна тексту або окремих слів, дати підпису чи інших реквізитів).
Підробкою документів є будь-які дії, унаслідок яких створюються підроблені документи, у тому числі фальсифікація відповідних справжніх документів, унаслідок якої з їх застосуванням можуть бути проведені незаконні (ініційовані не власником рахунка або не забезпечені наявністю грошей на банківському рахунку) перекази грошових коштів або ж доступ до інформації щодо певного банківського рахунка отримує не уповноважена на це особа. Підробка може бути здійснена за допомогою спеціального технічного обладнання, комп’ютерних програмних засобів або в будь-який інший спосіб (дописка, підчищення, виправлення в паперових документах тощо)[68].
Під шахрайством розуміється надання громадянином - підприємцем або засновником чи власником суб’єкта господарської діяльності, а також службовими особами суб’єкта господарської діяльності явно неправдивої інформації органам державної влади або місцевого самоврядування, банкам або іншим кредиторам з метою одержання субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи податкових пільг. Надання явно неправдивої інформації - це обман держави або кредиторів, який набуває письмової форми і супроводжується використанням підроблених або іншим чином сфальсифікованих документів[69].
Метою звернення тимчасового адміністратора до суду є визнання зазначених у ч.
1 ст. 81 Закону України «Про банки і банківську діяльність» угод недійсними, покращення фінансового становища банку та приведення його діяльності у відповідність з вимогами банківського законодавства й нормативно-правових актів Національного банку України. Загальні підстави визнання угод недійсними визначені нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, а в Законі України «Про банки і банківську діяльність» містяться спеціальні підстави такого визнання, які аналогічні підставам, визначеним ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»[70].Звернення тимчасового адміністратора до суду з позовом є його правом, а не обов’язком. Суть таких позовів полягає у наслідках, які законодавець пов’язує з недійсністю укладених угод. Недійсність угоди передбачає проведення реституції між сторонами, яка полягає в обов’язку кожної сторони повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала за угодою, а в разі неможливості такого повернення відшкодувати вартість того, що було одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Питання для самоконтролю
1. Що розуміється під істотною загрозою неплатоспроможності банку?
2. У яких випадках Національний банк України має право призначати тимчасову адміністрацію?
3. Що має містити постанова Правління Національного банку України при призначення тимчасової адміністрації?
4. Які правові наслідки призначення тимчасової адміністрації?
5. На які строки вводиться тимчасова адміністрація?
6. Яка мета звернення тимчасового адміністратора до суду?