Юридичний склад адміністративного проступку

Як викладено вище, елементами юридичного складу адміні­стративного проступку фізичної особи є сукупність ознак єдності його об'єктивних (об'єкт проступку; об'єктивна сторона) і суб'єк­тивних (суб'єкт проступку; суб'єктивна сторона) ознак.

Об'єктом адміністративного проступку є суспільні відно­сини, охоронювані нормами адміністративного права.

Наскільки різноманітні адміністративно-правові відносини в суспільстві, настільки різноманітні об'єкти правопорушення. Ними можуть бути майнові, трудові, політичні й інші права та інтереси суб'єктів адміністративного права, державний і суспільний лад, стан навколишнього середовища, життя, честь, гідність, здоров'я людини.

Об'єктивна сторона - це сукупність зовнішніх ознак, які харак­теризують проступок.

Основні ознаки об'єктивної сторони правопорушення:

1) наявність протиправного діяння (дії чи бездіяльності), де дія є активною поведінкою особи, яка усвідомлює свої вчинки і здатна керувати ними, а бездіяльність - пасивною поведінкою особи, що виражається в невиконанні тих дій, які вона мала й могла здійс­нити в конкретній ситуації;

2) результат діяння, його суспільно небезпечні або шкідливі наслідки;

3) причинно-наслідковий зв'язок між діянням і шкідливим результатом.

Відсутність хоча б одного з основних елементів означає відсут­ність підстави для притягнення суб'єкта правопорушення до юридичної відповідальності.

Суб'єктом адміністративного проступку визнаються фізичні особи, що як суб'єкти адміністративного проступку мають володіти деліктоздатністю, тобто здатністю нести юридичну відповідальність.

За загальним правилом, адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністратив­ного правопорушення шістнадцятирічного віку.

Відповідно до ст. 13 КУАП до осіб віком від шістнадцяти до вісім­надцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені статтею 241 КУпАП: зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення в потерпілого; попередження; догана або сувора догана; передання неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання. Застосування захо­дів впливу замість адміністративних стягнень є обов'язковим в усіх випадках вчинення неповнолітньою особою адміністративних правопорушень, передбачених цим КУпАП.

Суб'єктивна сторона проступку - це сукупність ознак, які характеризують суб'єктивне (психічне) ставлення особи до вчине­ного нею протиправного діяння та його негативних наслідків, а саме вина, мотив і мета правопорушення.

Обов’язковою серед них є вина - безпосередній вплив психіч­ного ставлення до вчиненої суспільно небезпечної дії (бездіяльно­сті) та її негативних наслідків.

Розрізняють дві основні форми вини - навмисність (умисел) і необережність.

Навмисність буває прямою і непрямою.

Прямий умисел виявляється в усвідомленні правопорушником суспільно небезпечного характеру свого діяння, у передбаченні суспільно небезпечних наслідків і бажанні їхнього настання.

Непрямий умисел полягає в усвідомленні правопорушником суспільно небезпечного характеру своєї дії чи бездіяльності, у передбаченні суспільно небезпечних наслідків і свідомому допу­щенні їх.

Необережність також буває двох видів - самовпевненість і недбалість.

Самовпевненість виявляється в передбаченні правопорушни­ком можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння і легковажному розрахунку щодо їх запобігання.

Недбалість виявляється в непередбаченні правопорушником можливості настання суспільно небезпечних наслідків правопору­шення, хоча він міг і мав був їх передбачити.

Юридичний склад адміністративного проступку юридич­них осіб є єдиним і формальним. При притягненні юридичних осіб до адміністративної відповідальності суб’єкт публічної адміністрації не розкладає його на складові, а формально-дог­матично фіксує порушення заборонних норм адміністративного права, за які законами України передбачено адміністративні санкції.

2.3.