Стаття 35. Перекладач

1. Перекладачем може бути особа, що вільно володіє рідною мовою відпо­відного учасника адміністративного провадження або мовою, якою він володіє, у межах, необхідних для усного або письмового перекладу, або особа, що во­лодіє сурдоперекладом.

2. Перекладач повинен з'явитися на запрошення адміністративного органу, здійснювати повний і правильний переклад вчинених за його участю процедур­них дій, засвідчити правильність перекладу документів, що вручаються учасни­кам адміністративного провадження.

Предмет регулювання

1. Стаття визначає статус перекладача в адміністративному про­вадженні — встановлює вимоги, яким повинен відповідати перекла­дач, його права і обов’язки.

Цілі статті (мета норми)

2. Метою статті є визначення статусу перекладача та його ролі в адміністративному провадженні.

Правова основа коментованого положення

3. Правову основу коментованого положення складають насампе­ред принципи обґрунтованості (стаття 9 ЗАП) та офіційності (стаття 17 ЗАП).

Визначення термінів

4. Перекладач — особа, що вільно володіє рідною мовою відповід­ного учасника адміністративного провадження або мовою, якою він володіє, у межах, необхідних для усного або письмового перекладу, або особа, що володіє жестовою мовою, і залучена/допущена для цих цілей адміністративним органом.

Місце коментованого положення у цілісному механізмі, умови й особливості застосування

5. Відповідно до частини 1 коментованої статті, перекладач щонайменше повинен вільно володіти двома мовами:

1) державною мовою, тобто мовою, якою здійснюється адміні­стративне провадження;

2) рідною мовою відповідного учасника адміністративного про­вадження, або мовою, якою він/вона (учасник) володіє у межах, необхідних для усного або письмового перекладу. До такої мови при­рівнюються навички жестової мови — техніка спілкування з особами з вадами слуху, мовлення.

6. Завдання перекладача в адміністративному провадженні — допомогти адміністративному органу, учасникам та іншим особам, які беруть участь у справі, повноцінно спілкуватися з тим учасником адміністративного провадження, який не володіє або недостатньо володіє державною мовою. Для цього він здійснює послідовний або синхронний усний переклад того, що відбувається під час слухань адміністративної справи; усний чи письмовий переклад документів та інших матеріалів в обсязі, що необхідний для учасника адміні­стративного провадження, який не володіє або недостатньо володіє державною мовою; письмовий переклад документів та письмових доказів у справі, що викладені мовою, якою не володіє адміністра­тивний орган та особи, які беруть участь у справі тощо.

Очевидно, що перекладач може залучатися для забезпечення повноцінного спілкування не лише з учасником адміністративного провадження, який не володіє, або недостатньо володіє державною мовою, а й для забезпечення повноцінного спілкування з особами, які сприяють розгляду справи (зокрема, свідком, експертом, спеціаліс­том), якщо вони не володіють або недостатньо володіють державною мовою, а їх участь є необхідною (незамінною) для розгляду та вирі­шення справи.

7. Перекладач залучається до участі в адміністративному про­вадженні за власною ініціативою адміністративного органу або за клопотанням учасника адміністративного провадження, який не володіє мовою, якою здійснюється адміністративне провадження.

Адміністративний орган залучає перекладача у тому разі, якщо у штаті адміністративного органу не передбачено посадових чи службових осіб або інших працівників, до обов’язків яких вхо­дить виконання даної роботи. При цьому адміністративний орган зобов’язаний залучати перекладача за власною ініціативою насам­перед, якщо цього вимагають публічні інтереси. В інших випадках залучення перекладача (та оплата послуг перекладача, зумовлених таким залученням) є прерогативою особи, що не володіє або недо­статньо володіє державою мовою.

8. Обов’язки перекладача.

Відповідно до частини 2 коментованої статті перекладач зобов’язаний:

- з’явитись на запрошення адміністративного органу;

- здійснити повний і правильний переклад проведених за його участю процедурних дій;

- засвідчити правильність перекладу своїм підписом у доку­ментах, що вручаються учасникам адміністративного провадження, у перекладі їхньою рідною мовою або іншою мовою, якою вони володіють.

За здійснення перекладу таких документів відповідає не адміні­стративний орган, а перекладач. За аналогією перекладач повинен посвідчувати правильність перекладу документів та інших матеріа­лів, які подаються адміністративному органу особою, яка не володіє або недостатньо володіє державною мовою.

9. Права перекладача.

Перекладач має такі права:

- відмовитися від участі в адміністративному провадженні, якщо він не володіє достатнім знанням мови, необхідним для перекладу. І хоча таке право прямо не закріплено, однак логічно випливає з вимог, закріплених до особи перекладача у частині 1 коментованої статті;

- право на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат. При цьому, витрати, пов’язані із залученням перекладача, відшко­довуються за рахунок учасника адміністративного провадження, за ініціативою або клопотанням якого залучався перекладач, для адмі­ністративного органу — за рахунок коштів, передбачених на його утримання.