<<
>>

Принципи державної служби

Термін «принципи державної служби» (від лат. «ргіпсірішп» - основні, найзагальніші, вихідні положення) зазначає основні риси, суттєві характеристики, зміст і значення самої державної служби.

Принципи державної служби - це основоположні ідеї, настано­ви, які виражають об’єктивні законоліірності та визначають науково обгрунтовані напрялш реалізації коліпетенції, завдань і функцій державної служби, повноваження державних служ­бовців. Принципи державної служби закріплюються у Конституції України (ст.ст. З, 17, 19 - відповідальність органів виконавчої влади (посадових осіб) за доручену справу перед людьми й державою, ст. 6 - поділ влади на законодавчу, виконавчу і судову, ст. 8 - верхо­венство права, ст. 17 - соціальний захист службовців, ст. 24 - рівність прав громадян перед законом, ст. 37 - політична нейтральність), За­коні «Про державну службу» (ст. 3) та інших нормативно-право­вих актах. Єдиного вичерпного переліку нормативно закріплених принципів немає. Вони є досить різноманітними, багаточисельними і взаємообумовленими один одним.

Стаття 4 Закону «Про державну службу» передбачає вичерпний перелік принципів державної служби, який частково є оновленим, оскільки передбачає такі новітні принципи, яких не було передба­чено у попередньому Законі «Про державну службу» (1993)[CCXCI], як: патріотизм, верховенство права, доброчесність, політична неупе­редженість, прозорість. Водночас, із переліку принципів, порівня­но з попереднім Законом 1993 р., вилучено такі, як: демократизм, гуманізм, соціальна справедливість, ініціативність, компетентність, відданість справі, дотримання прав і законних інтересів органів міс­цевого самоврядування та дотримання прав підприємств, установ і організацій, об’єднань громадян.

1. Принцип верховенства права. Цей принцип останнім часом передбачається рядом законодавчих актів як основоположна ідея функціонування певної суспільно-правової інституції [КАС Украї­ни (ст.

8), Закони України: «Про Кабінет Міністрів України» (ст. 3), «Про центральні органи виконавчої влади» (ст. 2) тощо]. Водночас, у жодному із цих законодавчих актів не визначено поняття принци­пу «верховенство права», що свідчить про неоднозначність і склад­ність цього завдання. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України1 верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотвор- чу та правозастосовну діяльність, зокрема в закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної спра­ведливості, свободи, рівності тощо. Європейський суд з прав лю­дини, який діє на підставі Європейської Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод[CCXCII] [CCXCIII], надаючи тлумачення принципу верховенства права, визначає такі вимоги, що випливають із цьо­го принципу: а) якість закону; б) захист від свавілля; в) доступ до суду; г) юридична визначеність; д) невтручання законодавчої влади у здійснення правосуддя.

2. Принцип законності є загальним принципом діяльності дер­жавних органів. Одним із проявів цього принципу є прийняття При­сяги державного службовця, в якій він присягає «...дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя...». Закон­ність державної служби знаходить свій прояв у тому, що державний службовець зобов’язаний виконувати свою професійну діяльність у межах, що встановлені чинним законодавством, повноважень дер­жавного органу, в якому він заміщує державну посаду, не виходячи за рамки своїх посадових прав і обов’язків. Важливим проявом за­конності державної служби є те, що рішення, які приймає держав­ний службовець, мають бути прийняті у межах його повноважень і відповідати нормативно-правовим актам вищої юридичної сили. Одним із стримувань від порушення цього принципу є передбачен­ня щодо державних службовців низки обмежень, яких спрямовано на забезпечення саме законності у діяльності державних органів у цілому, і діяльності державної служби, зокрема.

Державні службов­ці зобов’язані виконувати розпорядження та вказівки своїх керівни­ків, що забезпечує реалізацію цього принципу.

3. Принцип професіоналізму. Він випливає зі змісту ст. 1 За­кону, згідно з якою державна служба є професійною діяльністю, а виконання повноважень державних органів є професією, яка вима­гає високої кваліфікації, особливої майстерності, що набуваються і підтримуються в результаті систематичної і безперервної освіти. Професіоналізм зобов’язує державного службовця: бути постійно готовим до здійснення посадових повноважень; добре знати пред­мет власної державно-службової діяльності; знати свої обов’язки і права, повного мірою і якісно здійснювати функції і повнова­ження, передбачені законодавством і посадовими положеннями та інструкціями; володіти правилами і процедурами діяльності в органах державної влади; мати загальну і спеціальну професійну підготовку; знати юридичні та морально-етичні норми у сфері дер­жавної служби.

4. Принцип патріотизму випливає із ст. З Конституції Укра­їни, яка встановила, що «людина, її життя і здоров’я, честь і гід­ність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю». Патріотизм - це любов, відданість та вірне служіння Українському народові. Він, перш за все, знайшов свій прояв у тексті Присяги державного службовця «... вірно служити Українському народу, поважати та охороняти права, свободи і за­конні інтереси людини і громадянина, честь держави...». Служіння інтересам народу є можливим лише за умови запровадження такого правового режиму взаємостосунків між органами держави і грома­дянами, за яким людині буде гарантовано як реальне додержання її прав і свобод, так і надійний правовий захист у разі їх порушен­ня. Забезпечення реалізації такого правового режиму покладається на державну службу. Одним з елементів такого правового режиму взаємовідносин є надання громадянам органами виконавчої влади «адміністративних послуг».

5. Принцип доброчесності є новітнім для державної служби і його буквальне значення становлять моральна якість і чеснота.

Однак його змістовне навантаження є суттєво ширшим і в узагальненому вигляді це: патріотизм, шанобливість, сумлінність, працьовитість, дисциплі­нованість, гідність, вдячність, милосердя, щирість, відповідальність. Щодо державної служби і державних службовців цей принцип по­лягає, насамперед, у тому, що основним змістом діяльності держав­них службовців є служіння суспільним інтересам, інтересам народу. Зазначене дозволяє визначити доброчесність як спрямованість дій державного службовця виключно на захист публічного інтересу та його відмову від приватних інтересів при здійсненні своїх службо­вих повноважень. Принцип доброчесності знайшов своє відображен­ня у змісті Присяги державного службовцяі саме він обумовлений необхідністю викорінення зі сфери державної служби як конфлікту інтересів, так і проявів корупції.

6. Принцип ефективності також є новітнім для державної служби, оскільки він не передбачався Законом 1993 р. Його сутність визначає ст. 4 Закону - раціональне і результативне використання ресурсів для досягнення цілей державної політики. Ефективність державної служби залежить від: а) системи державної служби;

б) стану правового регулювання державної служби; в) кадрової по­літики в державній службі; г) результативності діяльності держав­них службовців; д) фінансування державної служби. Критеріями оцінки ефективності державної служби є: а) виконання завдань і функцій державної служби; б) надання адміністративних (управ­лінських) послуг; в) спрямованість на інновації; г) реалізація анти- корупційної політики.

7. Принцип забезпечення рівного доступу до державної служ­би закріплено у ст. 38 Конституції України, в якій передбачено, що «громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування» та у ст. 19 Закону, згідно з якою «право на державну службу мають повнолітні громадяни України, які вільно володіють державною мо­вою та яким присвоєно відповідний ступінь вищої освіти». При цьо­му забороняються будь-які форми дискримінації щодо прийняття на державну службу, визначені законодавством (ст.

19). Окрім цьо­го, Законом чітко регламентується перелік підстав, які можуть бути обмеженнями при вступі на державну службу (ст. 19). Важливим є й те, що Закон уперше передбачив реалізацію цього принципу у ст. 11 «Захист права на державну службу».

8. Принцип політичної неупередженості не передбачався у по­передньому Законі «Про державну службу». Водночас, ряд законів, які регулюють окремі види державної служби передбачають принцип безпартійності («Про прокуратуру», «Про службу безпеки України», «Про Національну поліцію» тощо). Принцип політичної неупередже­ності державної служби, в цілому, і державного службовця, зокрема, обумовлюється ст.ст. 35 (свобода совісті) і 36 (свобода об’єднання в політичні партії і громадські організації) Конституції України. У За­коні принцип політичної неупередженості уперше передбачено щодо державних адміністративних службовців і спрямований на забезпе­чення ефективності й дієвості державної служби (ст. 10 Закону).

Політична неупередженість - це здійснення державним служ­бовцем своїх службових повноважень без урахування: а) політич­них мотивів чи обставин, що не стосуються предмета його службо­вої діяльності; б) особистої прихильності або неприязні до будь-яких осіб; в) особистих політичних поглядів або переконань. Державному службовцеві слід уникати демонстрації у будь-якому вигляді своїх політичних переконань або поглядів, не використовувати службові повноваження в інтересах політичних партій чи їх осередків. Прин­цип політичної нейтральності забороняє державному службовцеві:

а) використовувати своє службове становище, майно та інші матері­альні ресурси державного органу, в якому він працює, для здійснен­ня політичної діяльності; б) залучати підлеглих йому осіб до участі у політичній діяльності; в) брати участь у публічних політичних дебатах (крім випадків, коли участі у таких дебатах вимагає вико­нання службових обов’язків); г) проводити політичну, у тому числі передвиборчу, агітацію; д) використовувати партійну символіку під час виконання службових обов’язків.

9. Принцип прозорості діяльності (принцип гласності відповід­но до Закону 1993 р.) передбачає доступність управлінської діяль­ності для громадян, відкритість функціонування органів державної влади й органів місцевого самоврядування, суспільний і судовий контроль щодо дотримання державними службовцями конститу­ційних прав, свобод та законних інтересів громадян. У контексті інституту державної служби принцип прозорості має прояв у від­критості інформації про діяльність державного службовця, окрім випадків, визначених чинним законодавством. Прозорість забез­печується шляхом: а) оприлюднення у засобах масової інформації або в інший спосіб проектів нормативно-правових актів, прийнятих нормативно-правових актів та правових актів індивідуального ха­рактеру; б) забезпечення вільного доступу до інформації довідково­го характеру; в) забезпечення можливості звернення до державного органу або окремого державного службовця із зверненням про на­дання відповідної інформації.

10. Принцип стабільності державної служби є новітнім для інституту державної служби а його сутність полягає у тому, що: 1) державні службовці безстроково призначаються на посади дер­жавної служби (ст. 34); 2) персонал державної служби, є неза­лежним від змін політичного керівництва держави та державних органів. Саме із цією метою у структурі міністерств передбачено посаду заступника міністра - керівника апарату міністерства, який є державним службовцем, і який здійснює керівництво державни­ми службовцями міністерства. Відставка міністра не тягне за собою звільнення державних службовців міністерства (ст. 10 Закону «Про центральні органи виконавчої влади»). Зміна керівника або скла­ду державного органу, керівників державної служби в державних органах та безпосередніх керівників не може бути підставою для припинення державним службовцем служби на займаній посаді з ініціативи новопризначених керівників (ч. 2 ст. 83).

9.4.

<< | >>
Источник: Загальне адміністративне право України : підручник / за заг. ред.: акад. С. Ківалова і проф. Л. Білої-Тіунової ; Нац. ун-т «Одеська юрид. академія». - Одеса,2023. - 792 с.. 2023

Еще по теме Принципи державної служби:

  1. 1.4. Принципи організації та діяльності Державної виконавчої служби
  2. Принципи, функції та повноваження державної виконавчої служби
  3. Принципи діяльності, завдання та функції Державної міграційної служби України
  4. Поняття і сутність державної служби та служби в органах місцевого самоврядування як основних різновидів публічної служби
  5. Вступ на державну службу. Проходження державної служби і службова кар’єра
  6. Поняття, ознаки та види державної служби як виду публічної служби
  7. Проходження державної служби
  8. Проходження державної служби
  9. Припинення державної служби
  10. Припинення державної служби
  11. Припинення державної служби
  12. 3.15. Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.01.2013 р.за позовом ОСОБА_3 до відділу Державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції, відділу Державної виконавчої служби Шепетівського міськрайонного управління юстиції, третя особа - ОСОБА_4, про визнання недійсними прилюдних торгів, протоколу проведення прилюдних торгів, відомостей прилюдних торгів та свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів за касаційн
  13. Система та структура державної виконавчої служби
  14. Управління[CCCVI] у сфері державної служби
  15. Оперативні підрозділи Державної податкової служби
  16. 4.1. Сучасна концепція розвитку державної виконавчої служби в Україні
  17. Історичні та соціальні детермінанти Державної виконавчої служби
  18. Поняття державного службовця. Посади державної служби та їх категорії
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бухгалтерский учет - Военное право - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -