Міграційне законодавство Російської Федерації

Універсальні міжнародні норми з питань міграції позитивно впли­вають на формування відповідних регіональних норм, бо дозволяють акумулювати та розповсюджувати позитивний досвід різних країн та всієї цивілізації загалом.

За кількістю іммігрантів Російська Федерація посідає друге місце у світі після США. Вона належить до країн, де міграція населення є най­більш масовою. До 9 % населення Російської Федерації (12,3 млн осіб) становлять громадяни, які народилися за кордоном, тобто іммігранти. За даними Федеральної міграційної служби Російської Федерації, у кра­їні проживають постійно 6,2 млн іноземців. Якщо додати до цієї кіль­кості тих, хто перебуває там тимчасово, тобто гостей, туристів, учнів, студентів і працівників-мігрантів, одномоментна присутність іноземців у Росії становить 11,3 млн осіб. Кількість іноземних громадян щорічно зростає приблизно на 15 %^[131].

Російське міграційне законодавство складається з міжнародних Угод, Федеральних законів, в яких визначено правові основи, що сто­суються іноземних громадян, указів Президента Російської Федерації, постанов Уряду, що регулюють окремі аспекти виконання федеральних законів, роз’яснень міністерств і компетентних організацій про порядок застосування законів та постанов і нормативно-правових актів, що міс­тять інструкції щодо здійснення окремих положень законодавства.

Основи міграційного законодавства викладено у федерально­му законі «Про правове становище іноземних громадян у Російській Федерації». Іноземні громадяни мають у Російській Федерації права й несуть обов’язки нарівні з громадянами Російської Федерації, за ви­нятком випадків, передбачених федеральним законом.

Із метою забезпечення національної безпеки, підтримання опти­мального балансу трудових ресурсів, сприяння в пріоритетному поряд­ку працевлаштуванню громадян Російської Федерації, а також з метою вирішення інших завдань внутрішньої й зовнішньої політики держави Уряд Російської Федерації має право збільшити до 180 діб або скоротити встановлений у федеральному законі «Про правове становище інозем­них громадян у Російській Федерації» термін тимчасового перебування іноземного громадянина як на території одного або декількох суб’єктів Російської Федерації, так і на всій території Російської Федерації - щодо окремих категорій іноземних громадян, які тимчасово перебувають у Російській Федерації.

Іноземному громадянину може бути видано дозвіл на тимча­сове проживання в межах квоти, затвердженої Урядом Російської Федерації, якщо інше не встановлено Федеральним законом. Термін дії дозволу на тимчасове проживання становить 3 роки. Іноземному громадянину, який прибув до Російської Федерації в порядку, що не вимагає отримання візи, дозвіл на тимчасове проживання видається з урахуванням квоти, затвердженої Урядом Російської Федерації.

Дозвіл на тимчасове проживання іноземному громадянинові, який прибув до Російської Федерації, не видається, а раніше виданий дозвіл анулюється, якщо іноземний громадянин:

1) виступає за насильницьку зміну основ конституційного ладу Російської Федерації, іншими діями створює загрозу безпеці Російської Федерації чи громадян Російської Федерації;

2) фінансує, планує терористичні (екстремістські) акти, надає сприяння у вчиненні таких актів або здійснює їх, або іншими діями під­тримує терористичну (екстремістську) діяльність;

3) протягом 5 років, що передували дню подання заяви про вида­чу дозволу на тимчасове проживання, піддавався адміністративному видворенню за межі Російської Федерації, депортації чи передавався Російською Федерацією іноземній державі згідно з міжнародним дого­вором Російської Федерації про реадмісію або протягом 10 років, що пе­редували дню подання заяви про видачу дозволу на тимчасове прожи­вання, неодноразово (два і більше рази) піддавався адміністративному видворенню за межі Російської Федерації, депортації чи передавався Російською Федерацією іноземній державі відповідно до міжнародного договору Російської Федерації про реадмісію;

4) подав підроблені документи або повідомив про себе завідомо неправдиві відомості;

5) був засуджений, і набрав законної сили вирок суду за вчинен­ня тяжкого або особливо тяжкого злочину або злочину, рецидив якого визнано небезпечним, або за вчинення злочину, пов’язаного з незакон­ним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів або прекурсорів, рослин, що містять наркотичні засоби або психотропні речовини, або їх прекурсори, а також їх частин, що містять наркотичні засоби або психотропні речовини, або їх прекурсори;

6) має непогашену або незняту судимість за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину на території Російської Федерації або за її межами, визнаного таким згідно з Федеральним законом;

7) неодноразово (два і більше рази) протягом 1 року притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов’язаного з посяганням на громадський порядок і громадську безпеку або порушенням режиму перебування (проживан­ня) іноземних громадян у Російській Федерації, або порядку здійснення ними трудової діяльності на території Російської Федерації, або вчинив адміністративне правопорушення, пов’язане з незаконним обігом нар­котичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів або прекурсорів, рослин, що містять наркотичні засоби або психотропні речовини, або їх прекурсори, а також їх частин, що містять наркотичні засоби або пси­хотропні речовини, або їх прекурсори;

8) протягом чергового року з дня видачі дозволу на тимчасове про­живання не здійснює трудову діяльність у встановленому законодав­ством Російської Федерації порядку протягом 180 діб або не отримував доходів чи не має достатніх коштів у розмірах, що дозволяють утриму­вати себе і членів своєї сім’ї, що перебувають на його утриманні, не вда­ючись до допомоги держави, на рівні не нижче прожиткового мінімуму, установленого законом суб’єкта Російської Федерації, на території яко­го йому дозволено тимчасове проживання;

9) після закінчення 3 років із дня в’їзду не має в Російській Федерації житлового приміщення на підставах, передбачених законо­давством Російської Федерації;

10) виїхав з Російської Федерації до іноземної держави для постій­ного проживання;

11) перебуває за межами Російської Федерації більше 6 місяців;

12) уклав шлюб з громадянином Російської Федерації, який послу­жив підставою для отримання дозволу на тимчасове проживання, і цей шлюб визнаний судом недійсним;

13) є хворим на наркоманію або не має сертифіката про відсутність у нього захворювання, що викликається вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ-інфекції), або страждає одним з інфекційних захворювань, які ста­новлять небезпеку для оточуючих, перелік таких захворювань і поря­док підтвердження їх наявності чи відсутності затверджуються Урядом Російської Федерації та федеральним органом виконавчої влади;

14) прибув до Російської Федерації в порядку, що не вимагає от­римання візи, і не подав у встановлений термін документи, зазначені в законодавстві Російської Федерації^[132].

Протягом терміну дії дозволу на тимчасове проживання й за наяв­ності законних підстав іноземному громадянину за його заявою може бути видано посвідку на проживання.

До отримання посвідки на проживання іноземний громадянин зо­бов’язаний прожити в Російській Федерації не менше 1 року на підставі дозволу на тимчасове проживання. Посвідка на проживання видається іноземному громадянинові на 5 років. По закінченні терміну дії посвід­ки на проживання цей термін за заявою іноземного громадянина, яку подають до територіального органу федерального органу виконавчої влади у сфері міграції не пізніше ніж за 2 місяці до закінчення термі­ну дії наявного у нього виду на проживання, може бути продовжений на 5 років. Кількість продовжень терміну дії посвідки на проживання не обмежується.

Іноземні громадяни мають право на свободу пересування в особи­стих або ділових цілях у межах Російської Федерації на підставі докумен­тів, виданих або оформлених відповідно до законодавства, за винятком відвідування територій, організацій та об’єктів, для в’їзду на які відповід­но до федеральних законів потрібен спеціальний дозвіл. Перелік терито­рій, організацій та об’єктів, для в’їзду на які іноземним громадянам по­трібен спеціальний дозвіл, затверджується Урядом Російської Федерації.

Іноземний громадянин, який тимчасово проживає в Російській Федерації, не має права за власним бажанням змінювати місце свого проживання в межах суб’єкта Російської Федерації, на території якого йому дозволено тимчасове проживання, або обирати місце свого про­живання поза межами зазначеного суб’єкта Російської Федерації.

Іноземні громадяни в Російській Федерації не мають права оби­рати й бути обраними до федеральних органів державної влади, ор­ганів державної влади суб’єктів Російської Федерації, а також брати участь у референдумі Російської Федерації та референдумах суб’єктів Російської Федерації.

Іноземні громадяни користуються правом вільно розпоряджати­ся своїми здібностями до праці, вибирати рід діяльності та професію, а також користуватися правом на вільне використання своїх здібностей і майна для підприємницької та іншої не забороненої законом еконо­мічної діяльності з урахуванням обмежень, передбачених Федеральним законом.

У п. 1 ст. 62 Конституції Російської Федерації встановлено, що «гро­мадянин Російської Федерації може мати громадянство іноземної дер­жави (подвійне громадянство) відповідно до Федерального закону чи міжнародного договору Російської Федерації».

З 1 січня 2014 року набрав чинність федеральний закон від 28 груд­ня 2013 року № 389-ФЗ «Про внесення змін до статті 27 Федерального закону «Про порядок виїзду з Російської Федерації та в’їзду до Російської Федерації» та статті 5 Федерального закону «Про правове положення іноземних громадян у Російській Федерації»». Законом передбачено, що термін тимчасового перебування в Росії іноземних громадян, які прибули в Російську Федерацію в порядку, що не вимагає отриман­ня візи (також громадяни України), не може перевищувати 90 діб су­марно протягом кожного періоду в 180 діб, за винятком випадків, пе­редбачених Федеральним законом, а також у разі, якщо такий термін продовжено відповідно до Федерального закону. Якщо іноземець під час свого попереднього перебування в Росії перевищив строк перебу­вання в 90 діб сумарно протягом кожного періоду в 180 діб, йому буде заборонено в’їзд до Російської Федерації строком на 3 роки з дня виїзду з Росії.

Режим поїздок громадян України та Росії визначено Угодою між Урядом України і Урядом Російської Федерації про безвізові поїздки громадян України і Російської Федерації^[133]. Відповідно до ст. 1 Угоди громадяни України та Росії можуть в’їжджати, виїжджати та пересува­тися територією держав без віз із дотриманням правил перебування, що діють у цій державі, за документами, що посвідчують особу й під­тверджують громадянство. При цьому громадяни України та Росії звільняються від реєстрації в компетентних органах за місцем їх пе­ребування на території іншої держави, якщо термін такого перебу­вання не перевищує 90 днів з моменту в’їзду на територію цієї особи до іншої держави, за наявності в них міграційної картки з позначкою органів прикордонного контролю, проставленої під час в’їзду на тери­торію держави перебування. Таким чином, громадяни України можуть перебувати на території Росії без узяття на міграційний облік протягом 90 діб.

2.