«ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ І ПРАВО» В СИСТЕМІ ЮРИДИЧНИХ НАУК ІСТОРИКО ТЕОРЕТИЧНОГО ЦИКЛУ

«Історія вчень про державу і право» відносно самостійна наука в системі правознавства, завдячуючи безпосередньо практичному зв'язку з державно-правовою реальністю. З од­ного боку вона знаходиться у безпосередньому співвідно­шенні з «Теорією держави і права», «Історією держави і права», «Історією політичних і правових вчень»; з іншого - розвиваючись паралельно з державно-правовою сферою суспільного життя, державно-правовими закладами й інститутами, вона набуває нових ідей, водночас справляючи неабиякий вплив на практичну сферу державно-правового життя.

Кожна окрема наука, суміжна з «Історією вчень про дер­жаву і право», маючи власний предмет дослідження, орієн­тується лише на один із аспектів вивчення держави і права.

«Теорія держави і права» — узагальнююча теоретична наука у відношенні до інших юридичних наук, яка інтегрує їхні досягнення. Історія вчень про державу і право є істо­ричним фундаментом Теорії держави і права. Вона постачає матеріал про історичний процес формування понятійного апарату теорії. Наприклад, Теорія держави і права досліджує проблему природного права (поняття, види, ознаки), Історія вчень про державу і право повідомляє про те, ким і в яких історичних умовах вперше було розроблено теорію природного права, розкриває основні ознаки природного права в трактуванні окремого мислителя.

«Історія вчень про державу і право» має спільний з «Іс­торією політичних і правових вчень» предмет наукового дослідження. Однак, Історія політичних і правових вчень, вивчає свій предмет через призму міжкласових та міжнаці­ональних інтересів, виконуючи тим самим ідеологічну функ­цію в юридичній науці. Вона зосереджує увагу на політич­них аспектах держави, водночас співвідносячи право з до­цільністю і корисністю. «Історія вчень про державу і право» вивчає свій предмет через призму загальнолюдських цінно­стей і всезагального інтересу, зосереджуючи увагу на пра­вових аспектах держави, разом з тим співвідносячи право із законністю і справедливістю.

Процес історичного розвитку державно-правових форм життя окремих народів в хронологічній послідовності ви­вчає «Історія держави і права». Історичні факти викорис­товуються Історією вчень про державу і право з метою вивчення змісту та виявлення характерних рис державно- правових вчень певної історичної доби, методів впрова­дження їх у практику державно-правового життя. співвід­ношення і обопільний зв'язок політико-правових ідей і вчень та історії розвитку державно-правових форм, закладів, інститутів є очевидним: по-перше, відповідні теоретичні узагальнення необхідні для висвітлення політико-пра- вової реальності в історичному розвитку; по-друге, без знання історії держави і права, загальних тенденцій історичного розвитку важко з'ясувати конкретний зміст відповідних

державно-правових теорій. Наприклад, {аналізуючи' політичну реальність, яка пов'язана, як правило, з об'єк­тивними історичними тенденціями розвитку соціуму, видат­ні мислителі розробляли плодотворні ідеї і концепції, за­стосування яких сприяло суспільному прогресу. У свій час лібералізм Локка допоміг обмеженню влади короля і за­провадженню в Англії конституційної монархії. Однак треба підкреслити, що та частина його трактату про правління, де Локк говорить про справедливий державний устрій, тобто ^ про конституційну монархію, була написана ним задовго до ^ «Славної революції», в результаті якої запровадилась конс- ^ титуційна монархія. Вплив Локка простежується також і в V Конституції США, в основних політичних документах Вели- кої французької революції. Можна ще навести характерний приклад. Теорія поділу влад, яка є основою становлення і розвитку правової держави, створена французьким політичним філософом Ш. Л. Монтеск'є. На його думку верховенство права може бути забезпеченим тільки поділом влади на законодавчу, виконавчу і судову для взаємостримування одна одної. А вже Д. Медісон в умовах СІЛА розробив оригінальний механізм стримування і противаг інститутів влади, завдячуючи якому кожна із трьох владних гілок стали відносно рівноцінними і функціонували як засіб протидії взаємним зловживанням. Політична філософія І. Бентама вплинула на здійснення політичних реформ в Англії періоду 30-50-х років ХУШ ст, політичні ж ідеї Дж. Мілля - на реорганізацію британської політичної системи в другій половині ХІХ ст. "

6.