Міжбюджетні відносини в Російській Федерації

Російська модель бюджетного федералізму спирається на конституційно декларований розподіл предметів ведення між Федерацією, її суб\'єктами і муніципальними утвореннями і виходить із законодавчо встановленої структури розподілу між усіма рівнями влади податків, які збираються в державі.

Перехід від індивідуального узгодження об\'ємів фінансової допомоги регіонам до єдиних правил ЇЇ визначення і розподілу дозволив замінити більшу частину дотацій, що раніше затверджувалися в абсолютних сумах, трансфертами, що вираховуються на основі затверджених процентних часток суб\'єктів РФ у Фонді фінансової підтримки регіонів (ФФПР). Ці частки визначаються за єдиною для всіх регіонів формулою, а фактичні трансферти перераховуються суб\'єктам РФ, виходячи з коштів, які фактично надійшли у ФФПР, що утворюється в складі федерального бюджету, за затвердженим щорічно відсотком відрахувань від податкових надходжень у федеральний бюджет.

Однак процес реформування виявився незавершеним. У розподіл ФФПР щорічно вносились корективи, які були непослідовними і дуже суб\'єктивними.

Таким чином, реформування системи міжбюджетних відносин є на сьогоднішній день необхідним і вкрай свроєчасним кроком.

За новою методикою (1999 р.) розподіл трансфертів передбачається на основі індексів бюджетних витрат (ІБВ), визначених за регіональними нормативами фінансування основних соціально значущих витрат і оцінок податкового потенціалу регіонів.

Стратегія міжбюджетних відносин в РФ на перспективу

За останнє десятиліття рівень децентралізації бюджетних ресурсів змінювався в досить широких межах, однак у підсумку повернувся до вихідного показника 1990 р. При цьому частка територіальних бюджетів у доходах консолідованого бюджету країни зростала в періоди нарощування кризових процесів (1992—1993 pp.

Рівень децентралізації бюджетних ресурсів у Росії, який склався на даний час, відповідає «середньому» показнику федеративних держав. Більш висока, ніж у Росії, децентралізація характерна для політично і економічно розвинутих і стабільних федерацій. Виходячи з цього, на думку ряду вчених РФ, є підстави вважати, що для країн, що розвиваються, чи з перехідною економікою, включаючи Росію, децентралізація податкових доходів веде до високих економічних і політичних ризиків (або служить індикатором несприятливої економічної і політичної ситуації). Так, у ряді досліджень виявлена зворотна статистична залежність між децентралізацєю бюджетних ресурсів і макроекономічною стабільністю (або зусиллями, необхідними для її досягнення).

За ступенем міжрегіональних відмінностей у бюджетній забезпеченості Росія набагато випереджає розвинуті країни, що об\'єктивно вимагає більшої централізації податкових доходів для наступного перерозподілу між регіонами. Однак за міжнародними вимірами об\'єм фінансової допомоги субнаціональним бюджетам в Росії не такий вже і значний, притому, що за останні три роки він виріс стосовно до ВВП приблизно в 1,5 раза. Поряд з загальним поліпшенням економічної ситуації це стало одним з факторів стабілізації територіальних бюджетів. Централізація в 1999—2001 pp. податкових доходів не призвела до погіршення фінансового стану найбільш забезпечених суб\'єктів Російської Федерації, тоді як найменш забезпечені регіони в 2001 р. вперше за останні роки змогли вийти на бездефіцитні бюджети і досягти суттєвого скорочення накопиченої кредиторської

180

181

заборгованості. Одним з найбільш прширених аргументів проти централізації бюджетних доходів, яка відбувається в останні три роки, є посилання на статтю 48 Бюджетного кодексу, який встановлює мінімальну частку бюджетів суб\'єктів Федерації у податкових доходах консолідованого бюджету на рівні 50%.

Таким чином, рівень (де)централізації бюджетних доходів і тенденції його зміни відображують, швидше, специфічні для кожної країни, а не універсальні, закономірності формування і розвитку міжбюджетних відносин. На думку фахівців, у середньостроковій перспективі в Росії й надалі діятимуть фактори, які обмежують ступінь децентралізації бюджетних ресурсів, однак ні рівень централізації бюджетних прибутків, що склався на початок 2000-х років, ні характерна для останніх років тенденція до його росту не тільки не є перешкодою для розвитку в Росії реального бюджетного федералізму, але й створюють для цього всі необхідні передумови.

Реалізація наміченої реформи міжбюджетних відносин вже почалась. Прийняті в 2001 р. глави Податкового кодексу закріплюють на довгостроковій основі за регіональними і місцевими бюджетами надходження по двох крупних федеральних податках — податку на прибуток і податку на видобуток корисних копалин.

рального бюджету на 2002 р. були створені всі передбачені Програмою розвитку бюджетного федералізму п\'ять фондів фінансової допомоги суб\'єктам Федерації. Вперше за останні роки розподіл коштів ФФПР проведено на основі стабільної методики, розширено склад Фонду компенсацій, впорядковано розподіл коштів Фонду регіонального розвитку, розпочато практичне відпрацювання механізму функціонування заново створених Фонду фінансування соціальних витрат і Фонду реформування регіональних фінансів. Додатком до федерального закону про бюджет затверджено перелік високодефіцитних суб\'єктів Російської Федерації. Робочими групами Комісії при Президенті Російської Федерації проведено інвентаризацію законодавства по розмежуванню предметів ведення і повноважень між органами влади різних рівнів і розпочато підготовку пропозицій по його упорядкуванню. Ці та інші заходи, реалізовані в 2001 p., стали першим кроком у рамках нового етапу формування в Росії реального бюджетного федералізму.