12.3.2. Федеративна Республіка Нігерія

У 1991 р. Нігерія мала ВНП на душу населення 290 доларів США, що значно менше від максимального для неї значення цього показника — 800 доларів у 1981 р. Це найбільша країна Африки, а темпи приросту населення в ній сягають 6,5%, тобто близькі до середніх темпів для африканських країн.

Нігерія — федеральна республіка, до складу якої входять 36 штатів. Хоча штати мають певний ступінь фінансової автономії, переважну частину своїх коштів вони отримують від федерального уряду, що має надходження від збору податків та експорту нафти. Найважливіші види податків — податок на прибуток від нафти й акцизний збір. Оподатковуються також особисті доходи, проте від сплати цього податку люди часто ухиляються. Основні витрати — на утримання державного апарату й армії, на підтримку нафтової промисловості і сільського господарства, на обслуговування зовнішнього державного боргу.

Фінансова політика

Два основних важелі, за допомогою яких уряд Нігерії реалізує фінансову політику, — це національний бюджет, що був запланований на 1992 р. у розмірі 19 млрд доларів США, і надходження від продажу нафти, що дорівнювали того ж року 13,3 млрд доларів. Сукупні надходження від податків та продажу нафти 1992 р. складали 41% валового національного продукту Нігерії. Загалом уряд використовує фіскальну політику для зміни рівня сукупного попиту: або безпосередньо — змінюючи рівень своїх власних витрат, або посередньо — змінюючи ставки оподаткування.

Фінансова політика використовується також для стимулювання економічного розвитку. Кошти з національного бюджету перерозподіляються через різні фонди розвитку, які використовуються для фінансування капіталовкладень.

Відтоді як 1960 р. Нігерія стала незалежною, вона розробила кілька економічних планів. Останній із них — Четвертий план національного розвитку, мета якого — визначити основні пріоритети економічного і соціального розвитку Нігерії. Основні завдання 4-го плану — розвивати матеріальну й соціальну структуру, сільськогосподарську й індустріальну базу з метою зменшення залежності Нігерії від коливань цін на нафту на світовому ринку. План передбачав виконання близько 8000 проектів розвитку, а сума запланованих інвестицій оцінювалась у 125 млрд доларів США. Виконання більшості з цих проектів було припинено 1984 p., коли, після військового перевороту 1983 p., військовий уряд, що скинув цивільний уряд президента Шагарі, почав застосовувати щодо економіки Нігерії жорсткі заходи.

Стрижнем політики економічного планування в Нігерії було заміщення імпорту. Головною метою, на досягнення якої спрямовувалися заходи щодо заміщення імпорту, було виробництво промислових товарів. Ці заходи здійснювалися трьома способами. По-перше, певні галузі промисловості Нігерії, включаючи виробництво текстилю, меблів, автомобілів, виробів зі скла, побутових електроприладів, були надійно захищені тарифами. Послідовне підвищення тарифів спри

346

347

чинило різке зниження абсолютного рівня, а також зменшення темпів зростання імпорту відповідних товарів. По-друге, виробництву цих та інших промислових товарів сприяла податкова політика, включаючи прискорену амортизацію і спеціальне звільнення від податків на період від трьох до п\'яти років залежно від розмірів місцевих капіталовкладень.

Розвиток нігерійської промисловості значною мірою був зумовлений плановою політикою заміщення імпорту. Проте це не допомогло розв\'язати проблему зовнішньої заборгованості, оскільки внаслідок процесу заміщення імпорту зростав імпорт сировини. Щоб виробляти вдома товари, що їх раніше імпортували, потрібно було імпортувати значну частину основних різновидів сировини, яких не було в Нігерії. Це вплинуло на зростання заборгованості Нігерії та на збільшення дефіциту державного бюджету.

Результати і фінансові проблеми розвитку приватного підприємництва в Нігерії

Нігерійські підприємці створили численні й різноманітні дрібні підприємства. Ці різновиди підприємництва легко розпочинати навіть чоловікам і жінкам із низьким рівнем освіти, спеціальної підготовки чи досвіду підприємницької діяльності — стартовий бар\'єр тут вельми невисокий. Технічні навички дуже прості, і чимало осіб може їх набути в інших малих фірмах, працюючи в них чи допомагаючи їхнім співробітникам. Дехто має змогу набути досвід роботи у великих фірмах чи в органах влади. Вимоги щодо капіталу, як правило, мінімальні: індивідуальні підприємці часто можуть працювати, по суті, без власного капіталу, користуючись коштами, наданими їхніми постачальниками як задаток. Вимоги до трудової кваліфікації здебільшого дуже незначні, а некваліфікованих чи напівкваліфікова-них робітників у країні вистачає. Як наслідок, у Нігерії діє дуже багато малих підприємств, що збувають свою продукцію на місцевих ринках. Проте таким підприємствам важко набути капітал і технічні навички, необхідні для переходу до діяльності більших масштабів.

У 1986 р. було схвалено програму структурної перебудови (ПСП), оскільки реальні темпи економічного зростання були від\'ємні, а ціни на нафту продовжували падати, висвітлюючи залежність економіки Нігерії від експорту нафти. Існував також значний дефіцит торговельного балансу, і країна мала проблеми зі сплатою зовнішнього

боргу.

ПСП вдалося виконати лише частково. Нафта усе ще становить переважну частину від загального обсягу експорту Нігерії. Приватизовано 127 державних підприємств, а приватизацію наступних ЗО, включаючи компанії Нігеріан Ейрвейз та Нітел, було заплановано на 1992 р. Прискорились темпи зростання, і було сплачено певну частину зовнішнього боргу. Жорсткі заходи, спрямовані на зменшення дефіциту державного бюджету, призвели до заворушень і соціальної напруженості. Багато хто з нігерійців неприхильно ставиться до ПСП головним чином тому, що через зростання цін на імпортні товари впав рівень життя. Жорсткі заходи уряду спричинили також зростання процентних ставок. Промисловість постраждала від зумовленого девальвацією найри (національної грошової одиниці) дефіциту замінних частин та імпортних складників.