11.7. Особливості реформування фінансово-економічних систем постсоціалістичних країн Балтії (на прикладі Латвії")
У 90-ті роки XX ст. робота всього економічного блоку уряду Латвії з трансформації економіки і фінансів проводилась з метою реалізації найважливішої стратегічної мети — інтеграції в Європейський Союз.
І тому всі зроблені кроки, починаючи з 1990 p., були спрямовані на те, щоб повернутися до системи розвитку, яку країна мала до 1940 p., Це дало позитивні результати (див. табл. 11.7.1).Таблиця 11.7.1 Латвія: динаміка базових показників економічного розвитку
в 1995—1998 pp.
| Показники | 1995 | 1996 | 1997* | 1998** |
| Зростаючі рівні, % | ||||
| Валовий внутрішній продукт (у постійних цінах) | -0.8 | 2.8 | 5.9 | 6.0 |
| Приватне споживання | 0.6* | 1.6* | 4.9 | 4.5 |
| Державне споживання | 7.7* | 4.8* | 2.7 | 1.6 |
| Формування загального об\'єму капіталу | 87* | 84* | 150 | 130 |
| Споживчі ціни | 25.0 | 17.6 | 8.4 | 7.0 |
| У % до ВВП | ||||
| Генеральний баланс держбюджету | -3.4 | -1.9 | -0.3 | -1.0 |
| Зовнішній борг | 9.2 | 8.2 | 6.8 | 7.4 |
| Внутрішній і зовнішній борг | 16.0 | 14.7 | 12.0 | 12.8 |
| Поточний рахунок | -0.4 | -8.3 | -10.1 | -10.0 |
| Безробіття (на кінець періоду) | 6.6 | 7.2 | 6.7 | 6.5 |
| Баланс зовнішньої торгівлі | -13.0 | -18.5 | ¦ -17.2 | -17.0 |
(*) — оцінка, (**) прогноз
Дуже важливим кроком, який зумовив успіх реформ фінансів в Латвії, було активне проведення лібералізації всіх сфер економіки.
Хоча це і супроводжувалося певними соціальними потрясіннями для населення, але, безумовно, лібералізація стала краєугольним каменем успіху реформ. Найперше необхідно вказати на лібералізацію
270
271
енергетичного сектора економіки Латвії як найболючішої фінансової проблеми для її економіки, яка не мала своїх енергоносіїв. Складністю даної проблеми обумовлені рішучі кроки у її вирішенні. Відразу і практично повністю був лібералізований енергетичний ринок: відмінена будь-яка централізація, диктат з боку державних інституцій, забезпечені мотивація бізнесу і налагодження зв\'язків з Заходом і Сходом. Тому енергетичної кризи як такої в Латвії не було.
Була проведена повна лібералізація споживчих цін. На першому етапі вона викликала гіперінфляцію (на початку 1992 р. рівень інфляції досягнув 64%), але вже в грудні Латвія вийшла на 2,5—3% в місяць. Важливу роль при цьому відіграла співпраця Латвії з Міжнародним валютним фондом та іншими міжнародними фінансовими інституціями, які допомогли розробити сценарій стабілізації.
Значним кроком по реформуванню економіки стала лібералізація банківського сектора, в результаті якої була передана у приватну власність вся банківська сфера, за винятком Національного банку, який не відіграє в країні роль кредитної інституції, а виконує функції по розробці фіскальної політики держави. Вже в 1994 р. 80% банків Латвії були комерційними.
В країні відмінені будь-які обмеження на просування іноземних валют: купівлю, продаж, ввіз, вивіз. Можна перевезти будь-яку кількість валюти — головне, щоб це були легальні, чисті гроші.
Завдяки лібералізації зовнішньої торгівлі в країні створено бізнес -середовище, яке стимулює виробництво конкурентноздатного товару і вихід комерційних структур на зовнішні ринки. Преференція віддається державам Європейського Союзу. Асоційований договір з Є С набрав чинності 1 лютого 1998 р. Процес ратифікації був досить тривалим, оскільки договір ратифіковували в усіх країнах ЄС.
Підписання цього документа було дуже вигідним для Латвії, тим більше, що вже протягом останніх років простежується чітка тенденція до збільшення торгового обороту з ЄС і його скорочення з Росією та іншими державами СНД. Хоча і не ставилася мета змінити пропорції товарних потоків, але вони змінюються: загальний товарообіг і з країнами ЄС, і з країнами СНД зростає, але за питомою вагою об\'єм товарообігу з СНД знижується. Зміна цієї пропорції розцінюється позитивно.Таким чином, уряд Латвії в 90-ті роки XX ст. розробив два відносно успішних напрямки:
а) зміну економічної системи — перехід від моделі планового господарювання до моделі ринкового господарства з введенням всіх необхідних інституцій;
б) створення основи національної економіки Латвії і відповідних інструментів: бюджету, національної валюти, Національного банку, митниці і т. д.
В даний час співвідношення між приватним і державним секторами в економіці Латвії становить приблизно 60:40 (мова йде про частку даних секторів у створенні ВВП). Зрозуміло, що поки це незадовільне співвідношення, і уряд намагається забезпечити питому вагу приватного сектора в розмірі 80%. У той же час кількість приватизованих підприємств Латвії вже складає 95—97%. Ще не приватизовано кілька найбільших підприємств-монополістів у своїй сфері.
Необхідно ще багато чого зробити, щоб Латвія стала на рівних з державами ЄС, оскільки існує ряд складних проблем, на які вказує керівництво країни.
Основні проблеми фінансово-економічпого розвитку Латвії:
ще досить сильні старі стереотипи мислення. Можливо, в такій маленькій країні, як Латвія, це й не так важко, як в інших державах Центральної і Східної Європи, але все одно люди поки не готові брати на себе фінансову відповідальність і починати власний бізнес. Мало хто дійсно розуміє, що держава через бюджет може піклуватися тільки про певні категорії громадян (пенсіонерів, інвалідів, дітей і т. д.);
у спадщину від планової економіки Латвія отримала цілий ряд крупних підприємств із застарілою технічною базою і неконкурент-ноздатною продукцією.
їх реструктуризація викликала певні соціальні проблеми, найперше — безробіття, офіційний рівень якого зараз становить 7%;існують регіональні проблеми — нерівномірність у розвитку різних регіонів. Тільки в другій половині 90-х років уряд почав працювати в цьому напрямку, підготувавши державну програму розвитку так званих депресивних районів з погано розвинутою інфраструктурою;
державне управління хоча за структурою і відповідає сучасним вимогам, але за змістом — не завжди. Потрібен деякий час, щоб люди, які перебувають на державній службі, навчились працювати по-іншому. У багатьох немає хорошої професійної підготовки.
Політика в плані інвестицій така. Правило № 1: Латвія не може жити без інвестицій; правило № 2: вона не зацікавлена в отриманні інвестицій за будь-яку ціну. Планується створити такі умови для бізнесу, де були б однакові правила гри для інвесторів зовнішніх і внутрішніх. Вже зараз в Латвії практично відсутні обмеження для іноземних фірм і для латвійських підприємців. Завдяки стабільній
272
273
політико-економічній ситуації інвестиції починають активно надходити і зростати. На кінець 1997 р. в Латвії були акумульовані інвестиції на суму 1 млрд доларів США, що у перерахунку на кожну людину становило приблизно 250—300 доларів США. В наступні роки ця цифра ще збільшилася. У цьому плані спостерігається чітка тенденція: починаючи з 1996—1997 pp. досить активно зростають і інвестиції, і інтерес до латвійського ринку. Головні інвестори Латвії — це держави-сусіди: Данія, Швеція, Норвегія. Достатньо активні інвестори з Німеччини, США. Об\'єм інвестицій з Росії невеликий, однак є багато спільних маленьких підприємств у сфері послуг, торгівлі тощо. Найбільші інвестиційні проекти — спільні проекти з модернізації систем телекомунікацій. Якщо в перші роки реформ інвестиції направлялись переважно в торговий сектор і в сферу обслуговування, то зараз — у виробництво.
Зовнішній борг Латвії скорочується.
Уряд досить скептично ставиться до зовнішніх позик. Зростання зовнішнього боргу в 1998 р. до 7,4% ВВП пояснюється тим, що потрібно було виплачувати певні відсотки по обслуговуванню боргів, взятих раніше. В Латвії не використовується такий інструмент, як вихід на світові фінансові ринки з державними цінними паперами для отримання коштів на покриття дефициту бюджету, оскільки такого дефіциту немає. Доходи бюджету перевищують його витрати в першу чергу завдяки трансформації системи оподаткування. Бездефіцитний бюджет не потребує позичок. Навпаки, рівень бюджету країни сьогодні такий, що є можливість залишки його направляти на обслуговування минулих боргів. А 7,4% — це невеликий процент, до того ж він мав структурний характер.Латвія планує позики для розвитку інфраструктури, транспортного сектора, транзитних підприємств. Це дуже важлива і практично єдина сфера, яка вимагає великих вкладень. Період, коли доводилося брати кошти для реструктуризації різних інституцій, минули. Латвія продовжує тісно співпрацювати з Міжнародним валютним фондом, перш за все по розробці єдиного розуміння курсу розвитку. В Латвії високо цінують їхній досвід і знання. Маючи вже певні успіхи у розвитку економіки і деякий досвід, країна може вирішувати з МВФ і інші проблеми. Наприклад, в 1997 р. приріст ВВП становив 6%, а інфляція — 7%. 30—35% приросту ВВП дали сектори економіки, пов\'язані з транспортом і транзитом. У наступні роки приріст ВВП трохи зменшився, але він був позитивним, що дозволяло збалансувати доходи і видатки бюджету, поступово збільшувати доходи населення.