10.2. Проблеми профіцитної бюджетної політики Росії

З переходом Росії до ринкових відносин бюджет країни став дефіцитним, і тільки у 2001 р. був затверджений збалансований федеральний бюджет Росії. Разом з тим, як вважає багато вчених РФ, це не вирішує фінансових проблем країни, оскільки стратегічне завдання забезпечення ефективного використання виробничого потенціалу Росія може вирішити лише при переорієнтації традиційного руху фінансових потоків з сировинного ринку у сферу виробництва кінцевої продукції і високих технологій.

Реальна фінансова стабілізація може бути досягнута тільки при забезпеченні нормального міжгалузевого переливання інвестиційних ресурсів. І завдання держави — створення умов для максимально можливої прибутковості пріоритетних галузей, у тому числі й за рахунок стартових державних венчурних інвестицій. Якщо бюджетні стосунки не направлені на забезпечення балансу інтересів усіх учасників відтворювального процесу, а «заганяються» у прокрустово ложе профіцитної політики, то це неухильно призводить до скорочення доходного потенціалу бюджетної системи. На цю закономірність звертає увагу багато вчених РФ. Російська бюджетна система знаходиться сьогодні саме в такій ситуації, що підтверджується об\'єктивними статистичними даними. Так, у 2001 р. доходи консолідованого бюджету становили 29,4% ВВП, в 2002 р. - 29,1% і в 2003 р. -27,8% ВВП. Правда, до останнього часу Уряду вдавалось паліативними методами (шляхом перекачки доходного потенціалу з регіональних бюджетів у федеральний) утримувати ресурсний потенціал федерального бюджету.

Тут треба нагадати, що ресурсний потенціал бюджетної системи складається із всіх бюджетних доходів (податкових і неподаткових), а також джерел покриття дефіциту бюджету. При профіцитному бюджеті ресурсний потенціал бюджетної системи менше її доходного потенціалу на суму невикористаного бюджетного профіциту і фінансового резерву (тобто фінансових ресурсів, виведених з економіки).

Звернемося до фактів. У 1992 р. ресурсний потенціал федерального бюджету становив 19,0% ВВП при дефіциті федерального бюджету в 3,2% ВВП, відповідно його доходний потенціал дорівнював 15,8% ВВП. Доходний потенціал федерального бюджету у співвставленні (без єдиного соціального податку) в 2003 р. становив 15,7% ВВП. Практично він дорівнює доходному потенціалу федерального бюджету Росії в 1992 p., але при цьому, як вважає багато російських вчених, уряд проводить діаметрально протилежний курс — профіцитної бюджетної політики. Отже, ресурсний потенціал бюджетної системи значно нижчий. Це, у свою чергу, призводить до скорочення непро-центних бюджетних витрат, а отже, до обмеження сукупного внутрішнього попиту.

Таким чином, небезпека навіть не в тому, що держава скорочує свої соціальні зобов\'язання, а в тому, що політика, яку вона проводить, надає економіці негативний імпульс. Це призводить до її балансування на більш низькому рівні співвідношення попиту і пропозиції, що неодмінно означає заморожування інвестиційних ресурсів приватного капіталу. Тому, незважаючи на сприятливу кон\'юнктуру на ринку нафти і нафтопродуктів, економічне зростання об\'єктивно згасає і, відповідно, з бюджетної системи все менше коштів можна використовувати на фінансування потреб економіки, держави і населення.

Як витікає з вищенаведеного та як вважають багато вчених РФ, ресурсний потенціал бюджетної системи скорочується не внаслідок впливу негативних економічних факторів, а в результаті свідомих дій Уряду: профіцитний бюджет, зміни в податковому законодавстві спрямовані перш за все на забезпечення бюджетного профіциту; загальна ідеологія ліберально-монетаристської політики, перекручена російськими ідеологами економічних реформ. Інакше кажучи, скорочення ресурсного потенціалу бюджетної системи обумовлено загальним зниженням темпів економічного розвитку країни. І треба відзначити — це дійсно передбачуваний результат сучасної бюджетної політики.